Беклемішев, Григорій Миколайович
Бекле́мішев, Григо́рій Микола́йович (04.02.1881, м. Москва, Росія — 05.02.1935, м. Київ, тепер Україна) — піаніст, педагог, композитор, заслужений професор УРСР (з 1926), основоположник піаністичної школи в Україні, один із засновників фортепіанної кафедри Київської консерваторії.
|
Беклемішев, Григорій Миколайович | |
|---|---|
| Народження | 04.02.1881 |
| Місце народження | Москва |
| Смерть | 05.02.1935 |
| Місце смерті | Київ |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Життєпис
Народився у сім’ї композитора та співачки. Навчався гри на фортепіано з 5 років. У 9-річному віці розпочав концертну діяльність, виступав як соліст-піаніст.
Закінчив з золотою медаллю Московську консерваторію (1900; тепер Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського), клас П. Шлецера (близько 1841–1898; Росія) та В. Сафонова (1852–1918; Росія). Навчався у м. Берліні у композитора і педагога Ф. Бузоні. Концертував у містах Російської імперії та Німеччини.
З 1913 — професор Київської консерваторії (тепер Національна музична академія України імені П. І. Чайковського), 1923–1934 — Державного музично-драматичного інституту імені М. Лисенка (з кінця 1920-х — перший керівник аспірантури цього інституту). 1919–1922 — музичний інструктор 12-ї армії, згодом політуправління Київського округу Червоної армії.
Творчість
У виконавському мистецтві синтезував традиції московської школи піанізму та школи Ф. Бузоні. Стиль виконання вирізнявся монументальністю, емоційністю, віртуозним володінням фортепіанною технікою, прагненням наблизити звучання інструмента до інтонацій людського голосу.
Перший у м. Москві виконавець «Картинок із виставки» М. Мусоргського. Уперше виконав Третю фортепіанну сонату О. Скрябіна.
Популяризував українську фортепіанну музику. У складі «професорського тріо» разом разом зі скрипалем С. Бертьє (1882–1950; тепер Україна) та віолончелістом С. Вільконським (1870–1963; тепер Україна) виконував твори М. Лисенка, В. Барвінського, Б. Лятошинського, В. Золотарьова (1872–1964; Росія) та ін.
Ініціював турне українських піаністів за кордоном (1927–1928).
Провів цикл лекцій-концертів «Музично-історичні демонстрації» (1923–1928). У них брали участь також Г. Нейгауз, Г. Коган (1901, тепер Білорусь —1979, тепер Росія), А. Альшванг.
У репертуарі було близько 2 тис. творів композиторів різних країн світу 16–20 ст. Включав до своєї програми не тільки фортепіанні п'єси, а й транскрипції симфонічної, оперної, вокальної музики.
Автор п’єс, етюдів, прелюдій, фортепіанних транскрипцій, а також навчальних програм, посібників, методичних розробок. Був одним із ініціаторів створення народних консерваторій у містах Києві, Харкові, Робітничої консерваторії у м. Києві. Ініціатор заснування музичної школи-десятирічки при Київській консерваторії та музичної професійної школи (тепер Київська муніципальна академія музики імені Р. М. Глієра).
Разом з Л. Ревуцьким та В. Золотарьовим підготував серію нотних видань «Український музично-педагогічний репертуар» (близько 60 творів). Більшість творів українських композиторів 20 ст. публікувались уперше (В. Косенко, Л. Ревуцький). До видання увійшли твори західноукраїнських композиторів — С. Людкевича, М. Колесси.
Стаття Беклемішева «Психофізичні основи сучасної фортепіанної техніки» присвячена процесу формуванню музичної психології в Україні як наукової дисципліни.
У педагогічній роботі продовжував і розвивав традиції провідних фортепіанних шкіл.
Серед учнів — М. Гозенпуд (1903, тепер Україна — 1961, тепер Росія), А. Луфер (1905–1948; тепер Україна), Г. Курковський (1898–1982; тепер Україна) та інші.
Додатково
Був у дружніх відносинах з Р. Глієром, С. Козолуповим (1884–1961; тепер Росія), О. Скрябіним.
Праці
Психофізичні основи сучасної фортепіанної техніки // Радянська музика. 1939. № 4. С. 35–50.
Твори
- Дві прелюдії. Київ : Київське музичне підприємство, 1929. 6 с.
- Три п’єси на народні пісні. Харків : Державне видавництво України, 1930. 6 с.
Література
- Гозенпуд М. Пам’яті Григорія Миколайовича Беклемішева // Радянська музика. 1940. № 1. С. 30–34.
- Аністратенко Ж. Г. М. Беклемішев-педагог // Українське музикознавство. 1973. № 8. С. 209–221.
- Немкович О. Беклемішев Григорій Миколайович // Українська музична енциклопедія : в 5 т. / Гол. ред. Г. Скрипник. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2006. Т. 1. С. 166.
- Гуральник Н. П. Развитие украинской фортепианной школы в ХХ ст. музыкально-просветительские традиции и методические ориентиры // Ars inter Culturas. 2013 № 2. С. 43–59. URL: https://bazhum.muzhp.pl/media/files/Ars_inter_Culturas/Ars_inter_Culturas-r2013-t-n2/Ars_inter_Culturas-r2013-t-n2-s43-59/Ars_inter_Culturas-r2013-t-n2-s43-59.pdf
- Беклемішев Григорій Миколайович // Бугаєва О. Музичне товариство імені М. Д. Леонтовича (1921–1931). Київ : Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, 2015. С. 31–32.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Беклемішев, Григорій Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Беклемішев, Григорій Миколайович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
