Беллоу, Сол
Бе́ллоу, Сол [ англ. Bellow, Saul; справжні прізвище та ім’я — Беллоуз, Соломон (англ. Bellows, Solomon); 10.06.1915, м. Лашин, передмістя м. Монреаля, провінція Квебек, Канада — 05.06.2005, м. Бруклайн, шт. Массачусеттс, США] — письменник, філософ, Нобелівська премія з літератури (1976).
|
Беллоу, Сол (Bellow, Saul) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Соломон |
| Справжнє прізвище | Беллоуз |
| Народження | 10.06.1915 |
| Місце народження | Лашин |
| Смерть | 05.06.2005 |
| Місце смерті | Бруклайн |
| Напрями діяльності | література, літературознавство, викладання |
| Відзнака | Нобелівська премія |
Життєпис
Народився у сім’ї емігрантів з Росії. Батько (уроджений Абрам Білоус) був переслідуваний за порушення смуги осілості, на еміграції (з 1913) працював фермером, торгівцем, пекарем тощо. З 1924 родина жила у м. Чикаго (шт. Іллінойс, США).
Навчався 1933–1935 у Чиказькому університеті, 1935–1937 — у Північно-Західному університеті (м. Еванстон, штат Іллінойс), де здобув ступінь бакалавра з соціології та антропології, 1937 — в аспірантурі Університету штату Вісконсин (див. Вісконсинський університет в Медісоні).
Працював у м. Чикаго клерком у Федеральній робітничій комісії (1938), викладачем антропології та англійської мови у Педагогічному коледжі Песталоцці — Фробла (з 1939), редактором енциклопедії «Британіка» (з 1942).
Під час Другої світової війни служив на флоті.
Викладав англійську мову у Міннесотському університеті (1946–1948), згодом у 1950-х — у Принстонському університеті, коледжах і університеті м. Нью-Йорка (див. Нью-Йоркський університет). Заснував літературний журнал «Нобль Севедж» («The Noble Savage»; 1960–1962).
З 1962 жив у м. Чикаго, відтоді до 1993 працював у Чиказькому університеті, був членом міжфакультетської комісії з громадської думки університету. 1967 як кореспондент газети «Ньюсдей» («Newsday») висвітлював події арабо-ізраїльського конфлікту.
З 1993 до кінця життя викладав у Бостонському університеті. Член Американського філософського товариства (з 1998). Заснував у м. Бостоні літературний журнал «Ньюс фром зе Репаблік оф Леттерз» («News from the Republic of Letters»; 1997–2008).
Творчість
Перший роман Беллоу «Людина між небом і землею» («Dangling Man»; 1944) написаний у формі щоденника, розповідає про молоду генерацію, яка виросла за часів Великої депресії та Другої світової війни. Головний персонаж твору — хлопець, який очікує на повістку до армії. У повісті «Жертва» («The Victim»; 1947) йдеться про негаразди нью-йоркського журналіста. За цей твір письменник здобув стипендію Ґуґґенгайма, завдяки якій працював над наступним романом у містах Парижі та Римі.
Перший великий успіх приніс письменнику роман «Пригоди Огі Марча» («The Adventures of Augie March»; 1953) — за цей твір він отримав Національну премію з літератури, роман був визнаний найкращою книгою року. У творі розповідається про життя чиказького авантюриста. Стиль вирізняється живою мовою, дотепністю та емоційністю оповіді. Герой роману «Герцог» («Herzog»; 1964) — професор, який намагається подолати відчуження, знайти зв’язок між духовними цінностями та байдужістю, яка панує в світі.
Серед творів Беллоу — збірка «Вхопи момент» («Seize the Day»; 1956; три новели, п’єса і однойменна повість), романи «Гендерсон, повелитель дощу» («Henderson the Rain King»; 1959), «Планета містера Саммера» («Mr. Sammler’s planet»; 1970), «Дар Гумбольдта» («Humboldt’s Gift»; 1975), «Грудень декана» («The Deans December»; 1982); п’єса «Останній аналіз» («The Last Analisis»; 1964), збірки новел «Спогади Мосбі» («Mosby’s Memoirs»; 1968), оповідання, подорожній щоденник «До Єрусалима та назад: особисті враження» («To Yerusalem and Back: A Personal Accaunt»; 1976) тощо.
Беллоу вважають найкращим стилістом серед сучасних американських письменників, новатором американського роману. Твори вирізняє поєднання реалістичності та фантазії, гострого сюжету та філософського діалогу з читачем. З-поміж тем творів — внутрішня боротьба людини з собою, моральні проблеми, суперечності між особистістю та суспільством. Одна з головних тем його творчості — самоствердження євреїв-емігрантів як американських громадян.
Пережив еволюцію світогляду: від юнацького захоплення марксизмом поступово перейшов на ліберальні позиції. Водночас відкидав стилістику політкоректності, за що часом зазнавав гонінь в американській пресі. Остаточне розчарування письменника у марксизмі пов’язують із закінченням Другої світової війни: вважав СРСР «символом деспотизму в його найпохмурішій формі». Вкрай негативно поставився до подій придушення радянськими військами угорського повстання 1956, надавав допомогу біженцям з Угорщини. Реалістично змальовував нужденне, упосліджене становище румунської інтелігенції за режиму Н. Чаушеску.
Після смерті письменника вийшло зібрання його листів «Сол Беллоу. Листи» («Saul Bellow: Letters»; 2010).
Українською мовою окремі твори Беллоу переклали В. Шовкун, Д. Костенко, В. Чайковський, І. Карівець.
Нагороди та визнання
Лауреат Нобелівської премії з літератури (1976) «за гуманізм і тонкий аналіз сучасної культури», Міжнародної літературної премії (1965), Національної книжкової премії (1954, 1965, 1971), Пулітцерівської премії (1976) та інших премій.
Командор ордена Почесного легіону (1983), ордена Мистецтв і Літератури (1985), обидва — Франція.
Бібліотека у передмісті Монреаля Лашин з 1984 має назву Муніципальна бібліотека імені Сола Беллоу.
Введений до Чиказької літературної зали слави (2010).
Твори
- Last Analysis. New York : Weidenfeld & Nicholson, 1966. 118 p.
- Mosby’s Memoirs and Other Stories. New York : Viking Press, 1968. 184 p.
- More Die of Heartbreak. New York : Dell Publishing, 1988. 442 p.
- Р о с. п е р е к л. — В поисках мистера Грина // Современная американская новелла. Москва : Прогресс, 1971. С. 29–51.
- Серебряное блюдо // Современная американская новелла. Москва : Радуга, 1989. С. 57–89.
- Лови момент. Москва : Вагриус, 1998. 573 с.
- Мемуари Мосби. Москва : Текст, 2002. 265 с.
- Жертва. Москва : Текст, 2003. 315 с.
- У к р. п е р е к л. — Мемуари Мосбі. Оповідання. Переклав Д. Костенко // Всесвіт. 1993. № 7/8. С. 72–86.
- Гендерсон, повелитель дощу. Київ : Видавництво Жупанського, 2016. 384 с.
- Герцоґ. Харків :Фоліо, 2016. 410 с.
- Дар Гумбольдта. Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. 720 с.
Література
- Tanner T. Saul Bellow. New York : Chip's Bookstore, 1965. 120 p.
- Rovit E. Saul Bellow. Minneapolis : University of Minnesota Press, 1967. 46 p.
- Мендельсон М. Роман США сегодня. Москва : Советский писатель, 1977. 400 с.
- Галчин В. Два стільці Сола Беллоу // Всесвіт. 1983. № 5. С. 159–160.
- Беллоу Сол // Лауреаты Нобелевской премии : в 2 кн. Москва : Прогресс, 1992. Кн. 1. С. 91–95.
- Беллоу Сол // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : в 2 т. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. Т. 1. С. 118–120.
- Bradbury M. Saul Bellow. London : Routledge, 2010. 112 p.
- Leader Z. The life of Saul Bellow: Love and Strife, 1965–2005. London : Vintage, 2019. 767 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Беллоу, Сол // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Беллоу, Сол (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.05.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
