Духовні цінності
Духóвні цíнності ― складний концепт, який позначає культурно значущі життєві орієнтири особистості у пошуках сенсу та самореалізації, що підносить людину на вищий рівень самоствердження та свободи. Абсолютні духовні критерії дійсно людської буттєвості; мають інтегративний характер у її життєдіяльності.
Зміст
Загальна характеристика
Духовні цінності формуються у сфері духовності та культуротворчості; вони міцно пов’язані з іншими феноменами, серед яких ― духовні потреби, духовна культура, духовне життя, духовний світ, духовні почуття, цінності, ціннісні орієнтації, загальнолюдські цінності.
Філософське дослідження духовних цінностей уґрунтовано на ідеях І. Канта, Ф. Ніцше, Р. Г. Лотце, В. Віндельбанда, Г. Ріккерта, М. Шелера, Е. фон Гартмана, С. Кєркегора, М. Бубера, П. Сорокіна, В. Франкла та ін. Проблемі вивчення духовних цінностей у різних аспектах ― соціологічному, психологічному, педагогічному, естетичному, етичному, релігійному ― присвячені дослідження Г. Олпорта (Gordon Willard Allport; 1897–1967, США), М. Мюррея (Michael J. Murray; США), А. Маслоу, К. Р. Роджерса, Р. Еммонса (Robert A. Emmons; 1958, США), Л. Бінсвангера, С. Грофа та ін.
Вироблено різні підходи до класифікації цінностей: на матеріальні і духовні; на вищі принципові цінності як певні архетипи буття (Бог, душа, істина, благо) та гедоністичні цінності (див. Гедонізм) — комфорт, затишок, насолоду, задоволення (П. Сорокін); на апріорні, трансцендентальні та загальнозначимі цінності (Г. Ріккерт) тощо.
Основні підходи
Матеріалістичне розуміння дійсності (див. Матеріалізм) однозначно пов’язує цінність із предметами задоволення життєвих потреб людини. У цьому контексті духовні цінності, як і матеріальні, розглядаються як похідні від життєвих потреб людини.
У процесі розвитку аксіологічних досліджень (див. Аксіологія) утвердилося інакше розуміння істинності матеріальних і духовних цінностей. Останнє виводили не стільки від їхньої здатності задовольняти вітальні або духовні потреби людини, скільки від їхньої відповідності певним суспільним взірцям, мірам, вимогам, ідеалам, що сприяють формуванню людського способу життєдіяльності.
Так, для Генріха Ріккерта світ вічних цінностей є мірилом культурного буття людини, яка вивищується тим над природною необхідністю. Універсум цінностей не виводиться з конкретних умов існування людей, але є інтенційним засобом спрямування особистості у відповідних напрямах. Загальнозначущими цінностями постають: істина, краса, добро, надособистісне сакральне, моральність, щастя, особиста святість тощо (які розглядаються в оптиках логіки, естетики, містики, етики, еротики, релігії). Макс Шелер серед перших виробив науковий підхід до духовних цінностей; наголосив, що останні породжені синтезом духовного і ціннісного, виявляючи самобутність і незалежність «стосовно всієї сфери тілесності й навколишнього світу». Філософ здійснив науковий поділ духовних цінностей на: а) цінності «чистого пізнання істини»; б) цінності справедливого і несправедливого (законного і незаконного, відчуття ієрархії та справедливості); в) естетичні цінності (краса ― потворність).
Виміри вартісності духовних цінностей здійснюють на основі певних абсолютних критеріїв ― таких як істина, добро, краса, а також людська гідність, свобода, честь, справедливість, відповідальність, що суттєво впливає на вибір людської поведінки, вчинків і дій в інших системах цінностей.
Значення
Духовні цінності розглядають як універсум духовних надбань людини й людства (знань, ідеалів, норм, ідей та ін.), відносно цілісну систему морально-етичних, філософсько-світоглядних, релігійних, естетичних тощо універсалій і максим, які є суспільно та особистісно значущими, збагачують сенсами життєвий світ, стають умовою справді людського буття.
Додатково
Проблема духовних цінностей посідає важливе місце у творчості українських науковців, філософів ― І. Беха, М. Боришевського, А. Ручки, О. Сухомлинської, А. Фурмана, Є. Бистрицького, С. Кримського, В. Табачковського, С. Пролєєва, В. Шевченка та ін.
Література
- Риккерт Г. Ценности жизни и культурные ценности // Логос. 1912–1913. Кн. 1 и 2. С. 1–35.
- Анисимов С. Ф. Духовные ценности: производство и потребление. Москва : Мысль, 1988. 253 с.
- Быстрицкий Е. К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие. Киев : Наукова думка, 1991. 198 с.
- Шелер М. Формализм в этике и материальная этика ценностей (фрагменты) // Избранные произведения / Пер. с нем. Москва : Гнозис, 1994. 490 с.
- Шевченко В. Україна духовна: постаті, події, явища. Київ : Світ Знань, 2008. 572 с.
- Murray M., Rea M. An Introduction to the Philosophy of Religion. Cambridge : Cambridge University Press, 2008. 306 p.
- Боришевський М. Й. Дорога до себе: Від основ суб'єктності до вершин духовності. Київ : Академвидав, 2010. 416 с.
- Бех І. Духовні цінності як надбання особистості // Рідна школа. 2012. № 1–2. С. 9–12.
- Стасевська О. А. Духовні цінності і соціокультурна ідентичність // Вісник національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого». Сер.: Філософія. 2016. № 4. С. 113-122.
- Шевченко Г. П. Духовна безпека: духовна культура і духовні цінності сучасної людини // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. 2017. Вип. 3. С. 361–373.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Наконечна О. П. Духовні цінності // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Духовні цінності (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
