Беллінсгаузен, Фадей Фадейович
Беллінсга́узен, Фаде́й Фаде́йович (рос. Беллинсгаузен, Фаддей Фаддеевич; ім'я при народженні — Фабіан Готліб Бенджамін, нім. Вellingshausen, Fabian Gottlieb Benjamin von; 20.09.1778, о. Езель, тепер о. Сааремаа, Естонія — 25.01.1852, фортеця Кронштадт, тепер внутрішньоміська територія міста федерального значення Санкт-Петербурга, Російська Федерація) — мореплавець, військово-морський офіцер, адмірал флоту (з 1843), картограф, один із першовідкривачів Антарктиди.
|
Беллінсгаузен, Фадей Фадейович (Вellingshausen, Fabian Gottlieb Benjamin von) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Фабіан Готліб Бенджамін |
| Народження | 20.09.1778 |
| Місце народження | Сааремаа |
| Смерть | 25.01.1852 |
| Місце смерті | Санкт-Петербург |
| Alma mater | Морський кадетський корпус у Кронштадті |
| Напрями діяльності | мореплавство, картографія, військово-морська служба |
Зміст
Життєпис
Походив із остзейського дворянського роду; вихований у лютеранському віросповіданні.
1789–1797 навчався у Морському кадетському корпусі в Кронштадті. 1795 отримав чин гардемарина, 1797 — офіцерське звання мічмана. 1797–1803 служив у Ревельській ескадрі, брав участь у кількох походах.
Учасник першого російського навколосвітнього плавання 1803–1806: служив на кораблі «Надія» (рос. «Надежда», під командуванням І. Крузенштерна), що вирушив до Камчатки та Японії. По завершенні походу отримав звання капітан-лейтенанта. Опублікував колекцію карт новодосліджених районів і островів Тихого океану, зажив слави як картограф.
У російсько-шведській війні 1808–1809 командував корветом «Мельпомена».
1812 переведений на Чорноморський флот: 1812–1816 командував фрегатом «Мінерва», 1817–1819 — фрегатом «Флора».
1819–1821 — начальник першої морської експедиції Російської імперії до Південного полюса. По поверненні 1821 отримав чин капітана 1-го рангу, за 2 місяці — капітана-командора.
У 1822–1825 — командувач 15-м флотським екіпажом, генерал-цейхмейстер морської артилерії. З 1826 — контрадмірал.
Брав участь у російсько-турецькій війні 1828–1829 (зокрема, у завоюванні фортеці Варна). 1830 піднесений до чину віце-адмірала, призначений командувачем 2-ї флотської дивізії Балтійського флоту.
Від 1839 і до кінця життя — головний командир Кронштадтського порту і воєнний генерал-губернатор Кронштадта. З 1843 — адмірал. Похований на Кронштадтському лютеранському кладовищі, могила не збереглася, встановлено кенотаф.
Антарктична експедиція
Метою навколосвітньої подорожі 1819–1821 було дослідження приполярних вод Південного океану. В експедицію вирушили 2 судна: військові шлюпи «Схід» (рос. «Восток») під командуванням керівника експедиції Ф. Беллінсгузена і «Мирний» («Мирный») під командуванням М. Лазарєва.
16.07.1819 експедиція у складі бл. 190 осіб відплила з Кронштадта. Із Росії шлюпи прямували в бік Великої Британії, далі через Атлантичний океан — до берегів Бразилії (02.11.1819 прибули в м. Ріо-де-Жанейро), звідки взяли курс на Південь. У кінці 1819 підійшли до о. Південна Джорджія (уперше досліджений Дж. Куком). Ймовірно 28.01.1820 шлюпи наблизилися на візуальну відстань до шельфових льодовиків Антарктиди (із записів Беллінсгаузена не випливає чітке урозуміння, що побачена земля є саме материком, а не островом). У лютому-березні шлюпи вирушили в Австралію. Після ремонту в м. Сіднеї експедиція досліджувала тропічні райони Тихого океану. В листопаді 1820 знову вернулася у південнополярні моря. Від Південних Шетландських островів кораблі рушили у зворотний шлях, 05.08.1821 повернулися до Кронштадта.
Було виявлено й найменовано безлюдні острови в антарктичній частині Тихого океану та південній частині Атлантичного океану, зокрема острів Петра І, о. Завадовського, о. Лєскова, о. Високий (усі — 1819), картографовано частину Антарктичного півострова (1820), відкрито Землю Олександра І (1821) та ін. Сукупно було нанесено на карту 29 островів і проведено значні океанографічні роботи, шлюпи 4 рази перетинали південне Полярне коло, досягли 69° південної широти. Зібрано унікальну природничо-наукову колекцію.
За результатами експедиції Беллінсгаузен опублікував працю «Двократні розвідки у Південному Льодовитому океані...» («Двукратные изыскания в Южном Ледовитом океане и плавание вокруг света в продолжение 1819, 1820 и 1821, совершенные на шлюпах “Восток” и “Мирный”», тт. 1–2) та «Атлас до подорожі капітана Беллінсгаузена» («Атлас к путешествию капитана Беллинсгаузена»; обидва — 1831).
Визнання
Дійсний член Російського географічного товариства (з 1845).
Нагороджений орденами Св. Володимира 3-го (1821), 2-го (1825), 1-го (1846) ступеня; Св. Георгія 4-го ступеня (1821), Св. Анни 1-го ступеня (1829), Білого орла (1834), Св. Олександра Невського (1840) з алмазними відзнаками до нього (1842).
1847 удостоєний звання генерала при Особі Його Величності. 1879 діячу поставлено пам’ятник у Кронштадті.
На честь мореплавця названі: Беллінсгаузена море, мис на о. Сахалін, острів архіпелагу Туамоту, шельфовий льодовик, кратер на Місяці та астероїд 3659 Беллінсгаузен (відкритий 1969) головного поясу. Його ім’ям була названа радянська наукова полярна станція в Антарктиці.
Пам'ятники мореплавцю відкрито біля Музею суднобудування і флоту в м. Миколаєві, в містах Ріо-де-Жанейро, Монтевідео (Уругвай) тощо.
Додатково
- Питання про першовідкривача Антарктиди є дискусійним. Ще до експедиції Беллінсгаузена до берегів материка наближалися експедиції Дж. Кука (1774), В. Сміта (1819). У 1820 на візуальну відстань до Антарктиди або до її льодовикового шельфу підходили (крім Ф. Беллінсгаузена) кораблі Е. Бренсфілда (бл. 1785–1852, капітан Королівського флоту; Велика Британія) та Н. Палмера (1799–1877, мисливець на тюленів; шт. Коннектикут, США). В СРСР маніпуляція з джерелами слугувала для створення міфу про «російського мореплавця як першовідкривача Антарктиди».
- Відомо, що О. Довженко у 1950-х працював над кіноповістю «Антарктида» і кіносценарієм «Відкриття Антарктиди». За його словами, у сценарії немає вигаданих персонажів, усі імена взяті із записок Беллінсгаузена. Персоніфікував 37 учасників експедиції. Кіноповість і кіносценарій (які вважають першими українськомовними художніми творами про експедицію Беллінсгаузена) не були реалізовані, кіносценарій втрачено. Проте у листопаді 2005 в програмі кінофестивалю незалежного кіно в м. Санкт-Петербурзі (РФ) була заявлена кінострічка «"Антарктида" — неизвестный фильм по сценарию А. Довженко (1935–2005)».
- Про експедицію Беллінсгаузена згадував С. Рудницький у праці «Дещо про Антарктиду» (видана 1904, м. Львів).
Праці
Двукратные изыскания в Южном Ледовитом океане и плавание вокруг света в продолжение 1819, 20 и 21 годов, совершённые на шлюпах «Восток» и «Мирный» под начальством капитана Беллинсгаузена, командира шлюпа «Восток»: в 2 т. Санкт-Петербург : Типография Ивана Глазунова, 1831.
Література
- Armstrong T. Bellingshausen and the discovery of Antarctica // Polar Record. September 1971. 15 (99). Р. 887–889.
- Gurney A. Below the Convergence: Voyages Toward Antarctica, 1699–1839. New York : W.W. Norton, 2007. 328 p.
- Day D. Antarctica: A Biography. Oxford : Oxford University Press, 2013. 1142 p.
- Bulkeley R. Bellingshausen and the Russian Antarctic Expedition, 1819–21. Basingstoke : Palgrave MacMillan, 2014. 276 р.
- Daum A. W. German Naturalists in the Pacific around 1800: Entanglement, Autonomy, and a Transnational Culture of Expertise // Explorations and Entanglements: Germans in Pacific Worlds from the Early Modern Period to World War I / Ed. by H. Berghoff. New York : Berghahn Books, 2019. Р. 79–102.
- Зварич О. «Антарктичні скрепи» Росії та український слід в експедиції Беллінґсгаузена. До 200-річчя початку експедиції на шлюпах «Восток» та «Мирний» // ДУ Національний антарктичний науковий центр. 2019. URL: http://uac.gov.ua/antarktichni-skrepi-rosi%D1%97-ta-ukra%D1%97nskij-slid-v-ekspedici%D1%97-bellin%D2%91sgauzena-do-200-richchya-pochatku-ekspedici%D1%97-na-shlyupax-vostok-ta-mirnij/
- Придатко-Долін В. Розвідка з історії південно-полярної експедиції Фабіана Готліба Тадеуса фон Беллінґсгаузена (1819–1821) // Експедиція ХХІ. 2019. URL: https://expedicia.org/rozvidka-z-istorii-pivdenno-polyarnoi/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Беллінсгаузен, Фадей Фадейович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Беллінсгаузен, Фадей Фадейович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.12.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
