Беніньї, Роберто
Бені́ньї, Робе́рто (італ. Roberto Remigio Benigni; 27.10.1952, с. Мізерикордіа, муніципалітет Кастільйон-Фіорентіно, провінція Ареццо, регіон Тоскана, Італія) ― актор, комедіант, режисер і сценарист кіно та театру, лауреат премії «Оскар» (1999).
|
Беніньї, Роберто (Benigni, Roberto Remigio) | |
|---|---|
| Народження | 27.10.1952 |
| Місце народження | Мізерикордіа |
| Місце діяльності | Італія |
| Напрями діяльності | кіномистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Оскар, BAFTA, Давид ді Донателло, Почесний Золотий лев |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї селян. Дитинство провів у Тоскані, зокрема в її центрі ― Флоренції.
1964 підпрацьовував у цирку помічником ілюзіоніста. За наполяганням батька в 13 років почав виступати перед публікою, імпровізуючи та читаючи вірші.
Після закінчення середньої школи (1966) продовжив навчання в єзуїтському коледжі в м. Флоренції. Проте за два місяці залишив заклад і вступив до Технічного комерційного інституту Датіні в м. Прато. Отримав кваліфікацію секретаря.
1968 переїхав у м. Мілан. Захоплювався творчістю А. Челентано, намагався доєднатися до студії «Клану Челентано».
1972 переїхав до м. Рима, увійшов у середовище авангардного театру.
Творчість
.jpg)
Становлення Беніньї як артиста відбулося в регіоні, який славиться комічними традиціями. Оволодів майстерністю імпровізації.
1977 дебютував у кіно в ролі люмпена у фільмі режисера Дж. Бертолуччі (1947–2012; Італія) «Берлінгуер, я тебе люблю».
Наприкінці 1970-х грав невеликі ролі у фільмах режисерів Б. Бертолуччі, М. Фереррі (1928; Італія ― 1997; Франція), Коста-Гавраса (1933; Греція) та ін. Брав участь у телевізійних шоу: «Вільна стихія» (італ. «Onda Libera», 1976–1977), «Життя Чіоні» (італ. «Vita da Cioni», 1978), «Інша неділя» (італ. «L’altra domenica», 1978–1979). Здобув популярність завдяки виконанню кумедних монологів, отримав визнання як спадкоємець традицій італійського комедіанта Тото (1898–1967; Італія).
За кордоном став відомий завдяки роботам в артгаусних (див. Артгаус) проєктах ― фільмах «Поза законом» (англ. «Down be Law», італ. «Daunbailò», 1986), «Ніч на землі» (1991) режисера Дж. Джармуша (1953; США).
Зіграв у стрічках: «Оспівані дні» (1979) режисера П. Пьетранджелі (1945–2021; Італія); «Прошу притулку» (1979) режисера М. Феррері; «Дикі ліжка» (1979) режисера Л. Дзампа; «Місяць» (1979) режисера Б. Бертолуччі; «Мінестроне» (1981) режисера С. Чітті (1933–2005; Італія); «Сінематон» (1984) режисера Ж. Куранта (1951; Франція); «Голоси місяця» (1990) режисера Ф. Фелліні; «Син Рожевої пантери» (1993) режисера Б. Едвардса (1922–2010; США); «Астерікс і Обелікс проти Цезаря» (1999) режисера К. Зіді (1934; Франція); «Римські пригоди» (2012) режисера В. Аллена; «Піноккіо» (2019) режисера М. Гарроне (1968; Італія).
Серед режисерських робіт: «Монстр» (1994), «Життя прекрасне» (1997), «Піноккіо» (2002) , «Тигр і сніг» (2005).
2006 започаткував проєкт «Увесь Данте», у межах якого декламував «Божественну комедію» Данте Аліґʼєрі.
Отримав світове визнання завдяки трагікомедії «Життя прекрасне» (1997), де був режисером, сценаристом і актором. Фільм розповідає про трагедію Голокосту. Стрічка здобула три нагороди «Оскар» у номінаціях «найкращий актор» ― Беніньї, «найкращий фільм іноземною мовою», «найкраща музика до фільму» ― композитор Н. Пйовані (1946; Італія).
Нагороди
Премія BAFTA за найкращу чоловічу роль (1998) — «Життя прекрасне».
Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль (1999) — «Життя прекрасне».
Премія «Давид ді Донателло» за найкращу чоловічу роль (1998) — «Життя прекрасне».
Європейська кінопремія за найкращу чоловічу роль (1998) — «Життя прекрасне».
Почесний Золотий лев 78 Венеційського міжнародного кінофестивалю 2021 за внесок у кінематограф.
На честь актора назвали астероїд.
Беніньї присвятили Золоту зірку на Алеї зірок Палм-Спрінгс, штат Каліфорнія, США (1999).
Беніньї та Україна
2018 підтримав незаконно ув’язненого Російською Федерацією О. Сенцова.
Додатково
Батьки Беніньї одружилися під час Другої світової війни. За правління Муссоліні батько актора перебував у концтаборі. Його розповіді стали основою для фільму «Життя прекрасне».
Дружина Беніньї ― акторка Н. Браскі (1960; Італія) ― знімалася в багатьох фільмах режисера, зокрема й у стрічці «Життя прекрасне».
Література
- Borsatti Cr. Roberto Benigni. Milano : Il Castoro Cinema, 2001. 123 p.
- Celli C. The Divine Comic: The Cinema of Roberto Benigni. Lanham : Scarecrow Press, 2001. 175 p. URL: https://books.google.com.ua/books?id=_WZodKQRAroC&printsec=frontcover&dq=Roberto+Benigni&hl=uk&sa=X&redir_esc=y#v=onepage&q=Roberto%20Benigni&f=false
- Mininni Fr., Bellandi A. Roberto Benigni: da Berlinguer ti voglio bene alla Divina commedia: il percorso di un comico che si interroga su Dio. Firenze : Societa Editrice Fiorentina, 2011. 132 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Чорна М. В. Беніньї, Роберто // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Беніньї, Роберто (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
