Бон (релігія)
Бон (тиб. བོན་, Вайлі: bon) — автохтонна духовно-релігійна традиція тибетців, що панувала в Гімалайському регіоні до утвердження буддизму.
Зміст
Етимологія
Тибетський термін «бон» виводять від дієслова «бод па», яке означало «закликати духів», «кликати божеств» (відтак поширені переклади — «ритуал», «ритуальне мовлення»). Звідси походять терміни «бон па» — буквально «практика бон» і «бон по» — «той, хто слідує бо», навернений. У пізнішій традиції «бон» тлумачили як тибетський еквівалент індійського поняття «дгарма». У сучасній тибетській мові термін «бон» вживають у розумінні «декламувати», «виспівувати».
У тибетології вживають і назву релігії як «бонпо», де доданий суфікс «по» вказує на належність традиції до складних релігійних систем із усталеною організацією (т. з. лха-чой — релігії богів), на відміну від архаїчних вірувань (мі-чой — релігії людей). Разом з тим термін «бонпо» найчастіше використовують на позначення служителів культу, жерців бон.
Деякі дослідники вказують на можливий зв’язок терміна з давньою назвою Тибету (тиб. བོད་, Вайлі: bod).
Інша назва — «Юнгдрунг (Юндрун) Бон» (Вайлі: gyung drung bon), тобто «Бон Свастики», або «Вічний бон», де свастика символізує одвічність, непорушність.
Поширення
Послідовники бон мешкають в історичному регіоні Тибету — Камі (південно-східна частина Тибетського нагір’я), в індійському штаті Сіккім (межує з Непалом), а також у Бутані й Непалі.
Бонські громади є релігійними меншинами, точна кількість послідовників невідома. Станом на 2019 кількість вірян-тибетців оцінювали приблизно у 400 тис. осіб. Найбільший з монастирів бон, знаний і як туристичний об’єкт, — монастир Менрі (поблизу м. Солан, штат Гімачал-Прадеш, Індія). У 1988, 2007 Менрі відвідав Далай-лама XIV.
Центри і громади західних послідовників бон (Юнгдрунг бон) діють у США, Канаді, країнах Європи (Франції, Великій Британії, Німеччині, Австрії, Польщі тощо; зокрема в Україні — у містах Харкові, Одесі).
Історична довідка
Бон — комплекс релігійних вірувань, що були поширені в Тибеті протягом багатьох століть до проникнення буддизму. Сформувався у Західному Тибеті в кінці 1 тис. до н. е. в результаті синтезу архаїчних племінних вірувань місцевого населення і зороастризму. До 13 ст. зберігав панівне становище. На початку 2 тис. зазнав упливу буддизму, ламаїзму, у синкретичному вигляді релігія збереглася дотепер.
Відтворення історії релігії бон ускладнене відсутністю історичних джерел. Певною мірою до них відносять хроніку «Rgyal rabs bon gyi a’byung gnas» (кін. 14 — поч. 15 ст.), кілька ранніх письмових пам’яток 8–9 ст., а також міфи, легенди, оповіді із буддійської літератури.
Засновником бон вважається Тонпа Шенраб Мівоче (Шенраб Мібо) — букв. досконалий шаман (або жрець, священник), велика людина. Точні дати його народження і смерті невідомі; за різними версіями, був: 1) сучасником історичного Будди Шак’ямуні, мав схожий життєпис; 2) втіленням Будди Шак’ямуні; 3) втіленням буддійського пандита, який у подальшому став опонентом буддійського вчення. З його ім’ям пов’язують релігійні приписи (цикл Зовнішніх, Внутрішніх і Таємних настанов), встановлення символічних (а не кривавих) жертвоприношень, запровадження ритуалів, призначених зміцнювати зв’язки з духами-охоронцями, виганяти демонів, сприяти вдалим справам, уникати лих.
Зазвичай виділяють три історичні форми релігії:
- архаїчний (початковий, найдавніший, шаманський) бон;
- реформований (систематизований) бон (6/7–9 ст.);
- «Вічний бон», або «бон Свастики» (від 9 ст., за іншою версією — «новий» бон, від 15 ст.).
Проте, відома й систематизація з двох етапів: 1) давні автохтонні вірування тибетців; 2) релігія Шаншунгу (або Шанг Шунгу — історичної держави у Західному Тибеті). З другим етапом пов’язують виразно синкретичний характер бон, що формувався на перехресті культур Індії й Ірану, зазнав упливів їхніх релігійних традицій. Після підкорення Шаншунгу Ярлугською династією (кін. 6 ст.) став релігією тибетців. Зазнав перетворень під впливом ламаїзму.
До середини 9 ст. бон зберігав своє значення як панівна духовна традиція Тибету. Прийняття буддизму тогочасним правителем та аристократичною верхівкою, а також географічне положення Тибету поміж буддійськими країнами, спричинили витіснення бон і насадження буддизму. Відомості про бон періоду 9–11 ст. практично відсутні. На початку 11 ст. відбулася кодифікація окремих текстів, зародилася монастирська традиція. Від 13 ст. існував як релігійна меншина. З 1405 функціонує монастир Менрі, який перебрав на себе функції найбільшого освітнього центру.
На середину 20 ст. діяло понад 300 бонських монастирів у Тибетському нагір’ї, Західному Китаї, Бутані. Після втрати Тибетом незалежності, приєднання до Китаю і розгортання культурної революції, послідовники бон (як і тибетські буддисти) зазнали жорстоких гонінь, монастирські осередки було зруйновано. Відродження бонських монастирів припало на 1980-ті, натепер діє понад 200.
Далай-Лама ХІV назвав бон «п’ятою тибетською школою» поряд з чотирма основними школами тибетського буддизму (гелугпа, сак’япа та інші).
Характеристика
Найдавніші форми бон відносяться до анімістично-шаманських вірувань, характерних для території Центральної Азії та Сибіру. Припускають притаманний таким формам дуалізм, де світ ділився на верхній, обитель духів померлих («те» чи «теуранів»), і нижній, заселений людьми.
Перехід до пізніших форм релігії втілив еволюцію від анімізму до теїзму. Чіткіше проступив поділ світу на три частини: верхню (тобто небесний світ), середню (земний) і нижню (підземний). Всі три світи заселені різними богами, демонами, духами. Вважали, що в середньому світі поряд з людьми і тваринами мешкають ще й цани — духи-мисливці (вдягнені в шоломи і обладунки, об'їжджають свої володіння), духи вогнища, духи полів. У верхньому — боги лха, демони дуд, божества му, бал, чарівний птах к'юн.
За пізнішими уявленнями, всі згадані боги і духи також переміщені у середній світ, натомість вищий світ — це універсальне, Божественне, вічне Синє Небо. Духів і демонів не розглядали як представників сил зла, однак приписували їм примхливий і гнівний характер. Пожертви були покликані їх задобрити, унебезпечити людину від хвороб, посухи, голоду, інших лих.
У межах релігії бон розвинуто практики цілительства, астрології, мантики, сталі ритуали умиротворення божеств і демонів.
Пізніший уплив буддизму простежують у включенні до бон понять карми та реінкарнації, практики вивчення сутр, утвердженні інституту чернецтва та монастирів, трансформації образу Шенраба Мівоче на просвітлену істоту, що відкрила людям шлях звільнення від сансари. Дослідники вказують на синкретичний характер релігії, де буддійська термінологія та іконографія були замінені бонськими відповідниками, а традиційні бонські практики отримали буддійське тлумачення.
Джерела
Kvaerne Р. The canon of the Tibetan Bonpos // Indo-Iranian Journal. 1974. Vol. 16. S. 18–56.
Література
- Karmey S. G. A General Introduction to the History and Doctrines of Bon // Memoirs of the Research Department of the Toyo Bunko. 1975. No. 33. Р. 171–218.
- Дугаров Р. Н. Бон и Буддизм – парадигма буддийской цивилизации Тибета (IV–XIX вв.). Улан-Удэ : [б. и.], 2001. 99 с.
- Туччи Дж. Религия бон // Религии Тибета. Санкт-Петербург : Евразия, 2005. С. 266–309.
- Karmey S. G., Watt J. Bon. The Magic Word. The Indigenous Religion of Tibet. New York, London : Philip Wilson Publishers, 2007. 240 р.
- Baumer Chr. Bon: Tibet’s Ancient Religion. Bangkok : Orchid Press, 2013. 200 р.
- Peters L. Tibetan Shamanism: Ecstasy and Healing. Berkeley : North Atlantic Books, 2016. 212 р.
- Jean-Luc A. The Six Lamps: Secret Dzogchen Instructions of the Bön Tradition. Somerville: Wisdom Publications, 2017. 240 р.
- Nyima D. Khyung Mar: The Red Garuda: The Bön Practice for Healing Ourselves, Others, and the Natural World. Arden : Dream Abbey LLC, 2021. 304 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Титаренко В. В. Бон (релігія) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бон (релігія) (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
