Бордо вина
Бордо́ ви́на (фр. Vins de Bordeaux) — всесвітньо визнані вина, що походять з виноробного регіону Бордо, розташованого у південно-західній Франції, в естуарії, утвореному злиттям річок Дордонь і Гаронни.
Назву отримали від однойменного міста й округу в департаменті Жиронди, регіон Нова Аквітанія.
Зміст
Історична довідка
Виноробство зародилося в цьому регіоні (тоді відомому як Аквітанія, одна з чотирьох римських провінцій Галлії) ще в 1 ст. н. е. За припущеннями, у регіон було завезено виноград сорту Бітуріка (доволі стійкого до зимових холодів). Вино виготовляли як для місцевого споживання, так і для продажу в Бретань та інші частини Римської імперії. Після падіння Риму виноградники зберігалися, ймовірно, завдяки зусиллям монахів.
Розквіт виноробства в Бордо припадає на другу половину 12 ст., що пов’язують з укладанням династичного шлюбу (1152) між герцогинею Алієнор Аквітанською та майбутнім королем Англії Генріхом ІІ Плантагенетом. Фактично Аквітанія отримала монополію на торгівлю вином в Англії.
1199 в муніципалітеті Сен-Емільйоні було створено першу гільдію виноробів. Продаж вина в Англію був перерваний Столітньою війною, поновлений після її завершення, але в значно менших обсягах.
Черговий етап розвитку виноробства в Бордо почався в 17 ст. з появою в регіоні нідерландських меліораторів, а пізніше й купців. Осушення боліт у західній частині регіону збільшило площу виноградників. Також із голландським впливом пов’язують низку нововведень у процес виготовлення вина (зокрема, стерилізацію бочок сіркою), що посприяло появі нових для місцевості вин. З 18 ст. вина почали розливати в пляшки.
У 19 ст. виноробство в Бордо набуло значного розвитку. Завдяки новим технологіям виробництва, а також прокладенню залізничної колії між містами Бордо і Парижем, обсяг вироблюваного вина зріс удвічі, а обсяг експорту в країни Північної Європи (передусім Велику Британію), США та Аргентину — втричі. 1855 за вказівкою Наполеона І Бонапарта було створено класифікацію вин за якістю. У цей період винороби й виноторговці активно зводили свої резиденції (шато, тепер термін позначає виноробні господарства), стилізовані під середньовічні замки. Проте, в другій половині 19 ст. виноградники сильно постраждали від хвороб (борошниста роса, хибна борошниста роса) і філлоксери, що завдало їм суттєвої шкоди. До кінця століття ці проблеми були практично вирішені.
У 20 ст. створено низку організацій, покликаних посилити контроль за походженням і якістю вин. 1935 засновано Національний інститут контролю за походженням (фр. Institut national des appellations d’origine, INAO; тепер Національний інститут походження та якості, фр. Institut national de l’origine et de la qualité), що регулював використання назви продукції відповідно до географічного розташування виробників. 1948 утворено Міжпрофесійну раду з вин Бордо (фр. Conseil Interprofessionnel Du Vin De Bordeaux), завданням якої було просування вин на ринку, контроль за якістю продукції тощо.
1999 м. Сен-Емільйон та однойменний виноробний регіон були віднесені до об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Виноробство є однією з найважливіших галузей економіки Бордо. За даними Міжпрофесійної ради з вин Бордо (станом на 2019) понад 5 600 зареєстрованих виноробних господарств регіону виробляли в середньому 5 млн гектолітрів вина на рік загальною вартістю понад 4 млрд євро.
Різновиди вин
Сполучення унікальних географічних, геологічних та кліматичних умов стало запорукою поцінованих смакових якостей вин.
Як і в інших регіонах Франції, виноробство в Бордо використовує систему апелясьйонів (від фр. Appellation d’Origine Contrôlée, AOC — контрольоване зазначення походження). Посутньо це система маркування зонального походження продукції (наприклад, назву Бордо можна використовувати винятково для вин, що вироблені в цьому регіоні; це ж стосується виробництва сиру, олії тощо). Щодо виноробства, апелясьйони встановлюють ширшу низку вимог: регіон, де має бути вирощений виноград, його сорти, умови вирощування (включно з типом ґрунтів, віком лози, максимально припустимої врожайності та ін.), збору й транспортування винограду, вимоги до процесу виготовлення вина, вмісту у вині спирту й цукру тощо. Географічно територія одного апелясьйона може включати й території інших апелясьйонів, території кількох апелясьйонів можуть збігатись. 1936 затверджені перші апелясьйони вин Бордо. Загалом у регіоні Бордо зареєстровано 65 апелясьйонів, що поділені на 8 сімейств. З них чотири сімейства становлять червоні сухі вина:
- апелясьйони Бордо і Бордо-Суперіор (фр. Bordeaux Supérieur, вищої якості) виробляють на всій території регіону — вина цього сімейства вважають базовими, відносять до нижчого рівня, відповідно, для інших трьох сімейств встановлені вищі стандарти якості;
- вина Кот-де-Бордо (фр. Côtes de Bordeaux) виробляють на північній та східній околицях правобережної частини регіону, а також уздовж правого берега р. Гаронни,чільний сорт винограду — Мерло, меншою мірою Каберне Совіньйон, часом Каберне Фран;
- вина правого берега виробляють з винограду, вирощеного на правобережжі р. Дордонь в окрузі Лібурн — муніципалітети Фронсак, Помероль, Сен-Емільйон (для кожного зареєстровані однойменні апелясьйони) та сусідні, головний сорт — Мерло, меншою мірою Каберне Фран, а також Каберне Совіньйон;
- вина лівого берега виробляють на лівобережжі р. Гаронни, у субрегіонах Медок і Ла-Грав, основні сорти — Каберне Совіньйон і Мерло.
Вина правого й лівого берега — найбільш якісні й дорогі, тоді як вина Кот-де-Бордо посідають проміжне становище між ними і базовими. Базові вина можуть виробляти у тих субрегіонах, що й інші три сімейства, але в разі, якщо вони не відповідають високим стандартам, то будуть класифіковані лише як Бордо чи Бордо-Суперіор.
Обсяг виробництва вин правого та лівого берега становить близько 10 і 20 % відповідно від загального обсягу виробництва вина в регіоні, Кот-де-Бордо — близько 10 %, Бордо і Бордо-Суперіор — понад 40 %.
Білі вина, як і червоні, можуть належати або до базових апелясьйонів Бордо і Бордо-Суперіор (виробляють по всій території регіону), або до одного з субрегіональних. Білі вина виготовляють переважно з винограду сортів Семільйон і Совіньйон Блан, іноді використовують Мускатель та ін.
Субрегіональні апелясьйони (як-от Грав), що належать до сімейства білих сухих вин, розташовані по всій території регіону Бордо. Обсяг виробництва вин цього сімейства не перевищує 10 % від загального.
Більшість субрегіональних апелясьйонів сімейства білих солодких і напівсолодких вин (наприклад, Сотерн) виробляють на обох берегах р. Гаронни на південь від м. Бордо. Смакові якості завдячують унікальним кліматичним умовам району: тумани, які в кінці літа вкривають виноградники з вечора до пізнього ранку, сприяють розвитку грибка сірої гнилі (лат. Botrytis cinerea), який пошкоджує ягоди, руйнуючи їхню шкірку, що веде до швидкого всихання. При цьому сік стає густішим, а вміст у ньому цукру збільшується (цей процес відомий під назвою «шляхетне гниття»). Обсяг виробництва солодких і напівсолодких вин становить 1 % від загального.
Сімейство рожевих вин включає два апелясьйони: Бордо Рожеве (фр. Bordeaux Rosés) і темніше Бордо Кларет (фр. Bordeaux Clairet). Вина виробляють на всій території регіону. Обсяг виробництва — менше 5 % від загального.
Ігристі вина, білі й рожеві (апелясьйони фр. Crémant de Bordeaux, сухе біле й рожеве), виробляють по всій території регіону з тих самих сортів винограду, що й тихі вина. При цьому використовують традиційний метод виготовлення, за якого вторинне бродіння вина відбувається у пляшці (так само, як і в шампанських винах). Історично обсяг виробництва таких вин незначний і не перевищує 1 % від загального.
Класифікація вин
У класифікації вин Бордо використовують термін «крю» (фр. Cru). У більшості регіонів Франції термін позначає виноградник, який можуть використовувати одне або кілька виноробних господарств. Проте у виноробному регіоні Бордо крю пов’язане з окремою виноробнею-шато та вином, яке саме вона виробляє. В одному шато можуть виробляти кілька різних за якістю вин, але тільки найякісніше («Grand Vin») асоціюється з крю. Решту — позиціонують як «другі» і навіть «треті» вина. Терміни «друге вино», «третє вино» не мають офіційного визначення. Деякі експерти розрізняють вина, що виготовлені з винограду, вирощеного на тих же ділянках виноградника, що й для преміального Grand Vin, але зібраного, наприклад, в інший час, і вина з винограду, вирощеного на інших ділянках виноградника.
Перша офіційна класифікація вин Бордо за їхньою якістю і важливістю для економіки відома під назвою Grand Cru Classé і з’явилася 1855 в межах підготовки до Універсальної виставки в м. Парижі. Імператор Наполеон ІІІ Бонапарт забажав, аби на виставці, серед іншого, були представлені найкращі і найважливіші вина Франції. Відтак кожен регіон отримав вказівку укласти відповідний список. До класифікації увійшли тільки крю з лівого берега естуарію Жиронди: червоні вина з Медока, білі солодкі з Барсака і Сотерна та одне червоне з Ла-Грава (позаяк тільки ці субрегіони знаходилася у віданні Торговельної палати Бордо). Червоні вина, включені в класифікацію, поділені на 5 категорій (Premiers Crus — перші крю, Deuxièmes Crus — другі крю тощо), білі — на 3 категорії (Premier crus supérieur — вищі перші крю, Premier Crus й Deuxièmes Crus).
Від 1973 до цієї класифікації увійшли 61 крю червоних вин і 26 білих. Класифікацію використовують дотепер, незважаючи на зміну якостей вин, збільшення чи зменшення площ виноградників, що належать виноробним господарствам. Пов’язані з цим критичні зауваги призвели до випрацювання альтернативних класифікацій, що покликані відображати актуальну цінність вин, але жодна з них не отримала широкого визнання.
Назви та етикетки
У більшості випадків назви вин збігаються з назвами виноробних господарств (зазвичай починаються зі слова «шато»). Якщо у господарстві виробляють «другі вина», то для них використовують інші назви (наприклад, на виноробні «Château Climens» в комуні Барсак виробляють однойменне вино преміального рівня, включене до категорії «перших крю» білих вин за класифікацією 1855, і «друге вино» під назвою «Cypres de Climens»). Часом назва вина преміального рівня починається зі слів «Grand Vin» (так, виноробня «Château Léoville-Las Cases» в комуні Сен-Жюльен-Бейшевель називає свої вина «Grand Vin de Léoville du Marquis de Las Cases» — «друге крю» за класифікацією 1855 і «Le Petit Lion du Marquis de Las Cases» — «друге вино»). Використання терміна «Grand Vin» не регламентовано.
На етикетці (крім назви) мають маркувати апелясьйон та рік виготовлення вина (вінтаж). Також можуть зазначити, що вино включене в одну з офіційних класифікацій (наприклад, Grand Cru Classé), при цьому конкретну категорію вказують не завжди (особливо для «четвертих» і «п’ятих» крю).
Додатково
- Виноробні господарства поділяють на дві групи: виноробні-шато, які виробляють вина переважно з вирощеного тут же винограду, та виноробні, що використовують сировину інших виноградарів. Відповідно, другі використовують виноград з різних частин регіону, а тому вироблене вино може належати тільки до апелясьйонів Бордо або Бордо-Суперіор.
- Особливий червоно-фіолетовий відтінок червоних вин із Бордо дав назву окремому кольору — бордо, бордовий (початково діалектне, згодом — унормоване). Як назву кольору використовують з кінця 19 ст.
Джерело
- Vins de Bordeaux. URL: https://www.bordeaux.com/
Література
- Forrest T. The Complete Wine Course. 2nd ed. London : Carlton Books, 2013. 400 p.
- Brook St. The Complete Bordeaux. 4th ed. London : Mitchell Beazley, 2022. 736 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістов О. В. Бордо вина // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бордо вина (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
