Бурмака, Марія Вікторівна
Бурма́ка, Марі́я Ві́кторівна (16.06.1970, м. Харків, тепер Україна) — естрадна співачка, авторка пісень, журналістка, кандидат філологічних наук (з 2004), народна артистка України (з 2009).
|
Бурмака, Марія Вікторівна | |
|---|---|
| Народження | 16.06.1970 |
| Місце народження | Харків |
| Alma mater | Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | княгині Ольги (3 ст.) |
Зміст
Життєпис
Народилася у сім’ї викладачів. Батько — історик, автор праць з політичної історії та культури.
Закінчила музичну школу у м. Харкові по класу гітари, згодом — філологічний факультет Харківського державного університету імені М. Горького (1992; тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) за фахом «учитель української мови та літератури».
Під час навчання в університеті розпочала писати пісні та взяла участь у двох музичних фестивалях: авторської пісні «Оберіг» (м. Луцьк), де здобула гран-прі, та «Червона рута» (м. Чернівці), де посіла друге місце (обидва — 1989). Разом із лауреатами фестивалю «Червона рута» здійснила гастрольне турне містами України (1989–1990) та Канадою (1990). Записала аудіокасету «Марійка Бурмака. Ой не квітни, весно» (1990), до якої увійшли пісні на вірші вітчизняних поетів та пісні народні, зокрема записані співачкою під час етнографічних експедицій.
Від 1992 мешкає у м. Києві. У 1990-х займалася творчістю (писала пісні, записувала альбоми), виступала на фестивалях і з концертами у Франції, Німеччині, Чехії, Словаччині (усі — 1992), США (1993), Австралії (1996).
Від 1995 працювала журналісткою на каналі ММЦ-СТБ у власній телевізійній культурологічній програмі «КіН (Культура, інформація, новини)». 1996–1998 програму визнавали найкращим культурологічним проєктом українського телебачення. Працювала над телепроєктами «Хто там», «Рейтинг», «Чайник» на телеканалі СТБ (1995–1999), проєктами «Створи себе», «Досягти мети» (у продакшн студії «Синтез-Інвест на 5-му каналі, ТРК «Київ» (1999–2002).
У 2000 зарахована до аспірантури Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У квітні 2004 захистила кандидатську дисертацію (тема — «Технологія створення контактної телевізійної програми в контексті українського телебачення»).
Від 2011 — керівник і ведуча авторського музичного ток-шоу «Музика для дорослих з Марією Бурмакою» на каналі ТВі та водночас ведуча авторської рубрики «Музика сніданку» на каналі «1+1».
З 2018 — доцент кафедри міжнародних відносин та журналістики Університету економіки і права «Крок».
Співзасновниця та керівник музично-продюсерської агенції «Міа».
Займається благодійністю та волонтерською діяльністю.
Творчість
У репертуарі співачки — власні пісні, а також пісні на тексти вітчизняних поетів (|Б.-І. Антонича, О. Олеся, В. Стуса, П. Тичини, В. Чумака та ін.), народні пісні (колядки, щедрівки, колискові тощо). Іноді в концертах виконує пісні інших композиторів. Співає українською, англійською та польською мовами.
Творчість співачки вирізняється розмаїттям стильових орієнтирів. Перший альбом (аудіокасета) «Марійка Бурмака. Ой не квітни, весно» є класичним зразком «співаної поезії» (див. у статті Авторська пісня). Другий альбом «Марія» (1991), записаний у Канаді компанією «Євшан» та виданий на CD, орієнтується на стиль нью-ейдж. П’ятий альбом «МІА» (2001) належить до поп-року. У цьому стилі написана низка пісень, серед яких «Ми йдемо», «Не бійся жити», «Розлюби», «Скло», «Сонцем, небом, дощем», «Я сама», які увійшли до її десятого альбому «Ми йдемо! Найкраще» (2004).
Записала студійні альбоми: «Лишається надія» (1994), «Знову люблю» (1998), «Із янголом на плечі» (2001), «Марія Бурмака I Am» (2003, електронні ремікси пісень співачки), «Марія Бурмака Live» (2003, запис сольного концерту «МІА»), «№ 9» (2004), «Ми йдемо! Найкраще» (2004), «Саундтреки» (2008), «Дитячий альбом» (2011), «Тінь по воді» (2014), «Другий дитячий альбом» (2016), «Улюблені класики» (2021).
Нагороди та визнання
Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2007).
Удостоєна звання «Почесна харків’янка» (2008).
Додатково
Має активну громадянську позицію, співала на мітингах на майдані Незалежності.
Цитата
«…Навіть якщо я пропоную романтичну пісню, люди кажуть: “Бурмака — це знову політика”. Хоча я ніколи не писала політичних пісень. Усі пісні, які звучали на Майдані, були написані з якихось внутрішніх переживань. Пісня “Не бійся жити” — про самотність, а це стало саундтреком Майдану»
(З інтерв’ю М. Бурмаки каналу «Німецька хвиля» (17.05.2013). Цит. за: Гончаренко Р. «Я в цьому житті щаслива» // Deutsche Welle. 2013. URL: https://www.dw.com/uk/марія-бурмака-я-в-цьому-житті-щаслива/a-16820236).
Праці
- Телевізійна специфіка рекламного тексту // Урок української. 2002. № 1 (35). С. 13–14.
- Контактна телевізійна програма — дискусія як жанр // Наукові записки Інституту журналістики. 2003. Т. 10. С. 59–62.
- Контактні програми на телебаченні: особливості «допродакшн-», «продакшн-» та «постпродакшн-» періодів // Актуальні питання масової комунікації. 2003. Вип. 4. С. 52–59.
- Політизація мовного питання в Україні і вітчизняний інформаційний простір // Наукові записки Інституту журналістики. 2003. Т. 11. С. 99–104.
Література
- Овсянніков В. Г. Творчість Марії Бурмаки та Альони Вінницької у контексті розвитку українського поп-року // Культура і сучасність. 2017. № 1. С. 141–146.
- Тормахова В. М. Українська естрадна музика і фольклор: взаємопроникнення і синтез. Київ : Ліра-К, 2017. 204 с.
- Овсянніков В. Г. Поп-рок як репрезентативний напрям сучасної української музичної культури. Київ : Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2020. 160 с.
- Іщенко О. Виконавська особистість в українській вокально-естрадній творчості XXI ст. // Актуальні питання гуманітарних наук. 2022. Вип. 51. С. 133–141.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зосім О. Л. Бурмака, Марія Вікторівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бурмака, Марія Вікторівна (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
