Беме, Якоб
Бе́ме, Я́коб [Бьоме; нім. Böhme (Boehme), Jakob; 1575, містечко Альт-Зейденберг, тепер с. Старий Завідув Зґожелецького пов. Нижньосілезького воєводства, Польща — 17.11.1624, м. Герліц, земля Саксонія, Німеччина] — теософ, містик-мислитель, візіонер, основоположник ранньомодерної містичної традиції.
|
Беме, Якоб (Böhme, Jakob) | |
|---|---|
| Народження | 1575 |
| Місце народження | Старий Завідув |
| Смерть | 17.11.1624 |
| Місце смерті | Герліц |
| Напрями діяльності | філософія |
| Традиція/школа | панентеїзм, містицизм |
Зміст
Життєпис
Народився у статечній селянській родині. Отримав початкову освіту.
Оволодів ремеслом шевця. Від 1599 — громадянин м. Герліца, член цеху шевців. Цього ж року одружився; виховував 4-х синів. У 1619 змінив швецьке ремесло на торгівлю пряжею.
Зачитувався Біблією, зазнав упливу Парацельса, можливо, В. Вайґеля (1533–1588). Назагал — автодидакт, візіонер. Зламним у житті стало видіння 1600. За чверть години, як згадував пізніше, побачив і пізнав більше, ніж міг би дізнатися за роки навчання у вищій школі. Свідчив про містичні зустрічі з «Дівою Софією» (Божою Премудрістю), став родоначальником новоєвропейської софіології.
Перший твір Беме, що розійшовся у копіях, — за остаточною назвою, «Аврора, або Вранішня зоря, що сходить...» (нім. «Aurora oder Mörgenröte im Ausgang»; 1612). Старший пастор і магістрат відреагували на книгу забороною писати. Знову взявся за перо тільки в 1618 або 1619. Десятки нових праць викликали жвавий інтерес і сприяли розширенню кола шанувальників. Один з них видрукував збірку текстів теософа під назвою «Шлях до Христа» (нім. «Weg zu Christo»; 1624). Збірка стала приводом для чергової кампанії цькування мислителя, яку не зупинила навіть смерть Беме: пастори відмовлялися ховати вільнодумця, аж доки в ситуацію не втрутилася міська рада.
Погляди і праці
Всупереч ієрархічно-статичній картині світобудови, яка панувала у середньовіччі, Беме висунув динамічну. Головним рушієм теогонічно-вселенського процесу в ній є принцип полярності, дії та протидії, виникнення всього із взаємодії «Так» і «Ні». Теософ був предтечею діалектики та її «золотого віку» в Німеччині.
Вчення теософа розгортається як самоодкровення Божественного в процесі його трансформації з пра-стану непроявленості, — Безодні Безосновності (нім. Ungrund`а), «вагітної» хаотично-вільною волею до повноти реалізації, — у проявленість власне Богом. Бог, своєю чергою, розкривається як Трійця (Отець, Син, Святий Дух), з одного боку, як вічна природа та людина — з іншого. При цьому трансцендентність Бога суміщається з іманентністю Своєму творінню.
Беме у своїх міркуваннях постає радше панентеїстом (див. Панентеїзм), а не крайнім теїстом чи беззастережним пантеїстом (див. Теїзм, Пантеїзм). Вивищуючи волю, став одним із основоположників традиції волюнтаризму в німецькій філософії. Бог теософа, на відміну від ортодоксально-християнського, уособлює повноту полярностей, є не лише світлом, а й темрявою, не лише любов’ю, а й гнівом тощо (оскільки, на думку мислителя, сторони полярностей не існують одна без іншої). Тринітаризм Беме можна тлумачити як у дусі християнської догматики (покликаючись на «Аврору...»), так і всупереч їй (спираючись на пізніший твір «Велика загадка» — лат. «Mysterium Magnum...»; 1623).
Погляди Беме розмежовуються і з церковно-християнським креаціонізмом: світ твориться/народжується Богом радше із Самого Себе, а не ex nihilo, причому вічно, а не разово. Вчив про існування трьох світів: а) темного (вогняного першостану вічної природи); б) Божественного, або ангельського і в) матеріального. Два перших вважав «внутрішніми», третій, як їх оприявнення, «зовнішнім». Ті заховані в ньому, як душа в тілі.
В антропософії переконував, що відома нам людина — це геть не вся людина. Натомість уся є «малим Богом», оскільки Бог обдарував її максимально, щоб мати можливість споглядати в ній Самого Себе. Порівнював Бога з деревом, а людську душу — з гілкою, отже, приймав за розширення буття і свідомості Бога. Пов’язував «ницість» нинішньої людини з падінням, а її відродження з «народженням у Христі».
Основні твори: «Теософські послання» (нім. «Theosofische Sendbriefe»; 1618–1624), «Аврора, або вранішня зоря, що сходить»; «Опис трьох принципів Божественної сутності» (нім. «De tribus principiis, oder Beschreibung der drei Prinzipien göttlichen Wesens»; 1619), «Про трояке життя людини» (нім. «De triplici vita hominis, oder Vom dreifachen Leben des Menschen»; 1620), «Істинна психологія, або Сорок питань про душу» (нім. «Psychologia vera, oder Virzig Fragen von der Seelen»; 1620), Про влюднення Ісуса Христа (нім. «De incarnatione verbi, oder Von der Menschwerdung Jesu Christi»; 1620), «Про народження і позначення всіх сутностей» (нім. «De signatura rerum, oder Von der Geburt und Bezeichnung aller Wesen»; 1622), «Велике таїнство, або Роз’яснення першої книги Мойсея» (нім. «Mysterium Magnum, oder Erklärung über das erste Buch Mosis»; 1623) тощо.
Визнання
Традицію бемізму підтримували в Німеччині: заснований Й. Ґ. Ґіхтелем (1638–1710) рух «ангельських братів», пієтисти [Ф. К. Етінґер (1702–1782), Й. Х. Юнґ-Штіллінґ (1740–1817), див. Пієтизм], в Англії — Дж. Пордедж (1607–1681), у Франції — Л. К. де Сен-Мартен та мартиністи. Великими шанувальниками Беме були філософи Г. Гегель, Ф. Шеллінг, Ф. фон Баадер, А. Шопенгауер, В. Соловйов, М. Бердяєв, а також німецькі романтики (Л. Тік, Новаліс), художник Ф. Рунге, композитор А. Брукнер, поет Ф. Тютчев.
Беме визнано завершителем німецької пізньосередньовічної містичної традиції й основоположником ранньомодерної; його погляди вплинули на новочасне оновлення образів Бога, світу і людини. Започаткував укладання філософських творів німецькою мовою. Творчість Беме відносять до високої класики теософії. Мислителя називають «уособленням духу Реформації, її глибоких, але так і нереалізованих духовних потенцій»; він шанобливо іменований сучасниками «philosophus teutonicus» (з лат. — тевтонським філософом). За висловом Гегеля, саме завдяки Беме в Німеччині з'явилася філософія зі своєрідним характером; М. Бердяєв вказував, що «Беме повинен увійти в наше духовне життя як вічний елемент».
Знали й шанували Беме і в Україні. За повідомленням архієпископа Чернігівського Філарета (Гумілевського) селянин В. Каразіна приніс архієпископу-історику «три фоліанти» творів теософа, перекладених у 18 ст. Його вплив відчутний і в творчості Г. Сковороди. Всі чи майже всі твори Беме переклав російською мову полтавчанин-масон, вихованець Києво-Могилянської академії С. Гамалія.
Додатково
Беме вважав себе, на кшталт біблійних пророків, Богонавченим; писав як Той, хто начебто зазирнув за завісу, по цей бік якої перебувають всі інші.
Праці
- Sämtliche Schriften Faksimile-Neudruck der Ausgabe von 1730 : in 11 Bd. Stuttgart : Fromann, 1955–1961.
- Die Urschriften / Hrsg. von W. Buddecke : in 2 Bd. Stuttgart : Fromman, 1963–1966.
- Р о с. п е р е к л а д и — Christosophia или Путь ко Христу / Пер. с нем. А. Лабзина. Санкт-Петербург : A-cad, 1994. 224 с.
- Истинная психология, или Сорок вопросов о душе / Пер. с нем. Москва : «София», 2004. 304 с.
- О тройственной жизни человека / Пер. с нем. И. Фокина. Уфа : ARC, 2011. 428 с.
- Аврора, или Утренняя заря в восхождении / Пер. с нем. С. Петровского. Санкт-Петербург : Вита-Нова, 2012. 493 с.
- О трех Божественных Принципах / Пер. с нем. В. Эрцен-Глерона. Киев : Береза, 2012. 368 с.
- De incarnatione verbi, или О вочеловечивании Иисуса Христа / Пер. с нем. К. Коваленко, С. Шаулова. Уфа : ARC, 2014. 392 с.
- De signatura rerum, или О рождении и обозначении всех сущностей / Пер. с нем. С. М. Шаулова. Уфа : ARC, 2020. 360 с.
Література
- Grunsky H. Jacob Boehme. Stuttgart : Fromman, 1956. 348 р.
- Koyre A. La philosophie de J. Boehme. 2 ed. Paris : J. Vrin, 1971. 523 р.
- Вер Г. Якоб Бёме сам свидетельствующий о себе и о своей жизни / Пер. с нем. Челябинск : Урал LTD, 1998. 302 с.
- Фокин И. Л. Philosophus Teutonicus. Якоб Бёме: Возвещение и путь немецкого идеализма. Санкт-Петербург : Умозрение, 2019. 646 с.
- Піч Р. Божественна Премудрість як цвіт світла з Божого серця. Огляд загальних рис софіології Якоба Бьоме // Sententia. 2019. Вип. 38/2. С. 58–85.
- Бердяев Н. А. Этюды о Якобе Бьёме. Санкт-Петербург : Умозрение, 2021. 72 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білодід В. Д. Беме, Якоб // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Беме, Якоб (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
