Валькірії
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Валькі́рії (з давньоісл. Valkyrja, у множині valkyrjur — та, що обирає загиблих) — у давньоскандинавській (т. з. еддичній) міфології — надприродні істоти, панни-воїтельки, жіночі божества-берегині. Образ укорінений в давньогерманських міфологічних традиціях (від англосаксів до бургундів).
У міфології
Типовий образ валькірії — висока статна панна в кольчузі, зі списом у руках. Стрижнем згадок про валькірій слугують епічні пісні про героїв, на яких чекає велична загибель. У міфології та скальдичній поезії (див. Скальди) увиразнено дві основні функції таких потойбічних істот:
- супроводжувати загиблого героя до Вальгалли та
- прислуговувати йому там під час бенкетування і звитяг у його статусі ейнгерія (обраного витязя з почту бога Одіна).
Цикл пісень про героя Гельґі Гундінґовбивцю розкриває третій сутнісний мотив — незримо супроводжувати обраного витязя в його пригодах і дарувати перемогу, будучи у такий спосіб його «берегинею». Детальніше такий аспект розкрито в магіко-міфологічній сутності «гамінґ’я» (Діва-Удача).
Цикл пісень про Вельсунґів / Г’юкунгів / Нібелунгів згадує схожу місію валькірії Сіґрдріви / Брюнгільд. Коли Одін побачив, що її підопічний себе проявив, він звелів влаштувати його загибель, але вона не послухалась, за що й була покарана.
Сама місія збирання ейнгеріїв до Одінових покоїв базована на вірі в Останню Битву під час Раґнареку. Поряд із тим половину героїв, за легендою, Одін передав богині Фрейі, котру називають очільницею валькірій.
Полемічні аспекти
Давньогерманські витоки та відповідників образу валькірій дослідники вбачають у англосаксонських міфологічних персонажах, відомих як «wælcyrige» та «walceasige». Є носіями доволі похмурих конотацій та виразної пташиної символіки. По суті, їх реконструюють як теріоморфних жінок-ґав чи-то круків. Саме цим пояснюють скальдичні описи «ширяння поміж хмарами» і типовий епітет валькірій «наїзниця» (давньоісл. rioða). Останній нерідко намагаються подати як синонім до слова «вершниця» й зображають валькірій верхи на крилатих конях (що направду жодним чином не проілюстровано, радше мається на увазі «їзда на вітрові»).
Досить впевнено про автентичну іконографію валькірій ведуть мову від часу надгробкових мальованих стел з о. Готланда (8 ст.; де вбачають чимало явних відсилань до образів і сюжетів еддичної міфології).
Розтиражована іконографія передає образ діви, що підносить вершнику питний ріг на порозі Вальгалли. Подеколи вершник їде на восьминогому коні — поза сумнівом, Слейпнірі, коні всеотця Одіна. Проте не конкретизовано — чи це просто ейнгерій отримав таку шану, чи це насправді Одін, котрого зустрічає Фрейя (чи обидва сенси водночас). Іншим мотивом є супровід панною битви, що порівнюють з легендою про фатальну княжну Гільд.
У широкому розумінні валькірій відносять до жіночих божеств-покровительок — діс. Іншою категорією діс були божества долі — норни. Три наймогутніші норни в еддичній традиції вершили долю Всесвіту, наймолодшу з них (Скульд) описано як валькірію. Діси в цілому подані як благі духи та поряд з тим могли являтися у снах, вбрані у криваві шати чи за ткацьким верстатом із людських кісток і черепів, на якому ткали бойовий прапор із людських нутрощів («Сага про Н’яля»).
У середні віки відбулася романтизація образу валькірії — її нерідко зображували дівою-лебедем (від «Пісні про Велунда»). Проте в архаїчні часи цей образ у Північній Європі не містив жодної лірики чи романтики (напр., хижі велетенські лебеді-сторожі на річці смерті Туонелі в карелофінській традиції).
Додатково
- Героїчні еддичні пісні й т. з. неправдиві саги (про легендарні часи) передають уявлення, що статус валькірії набувався. Начебто всі вони спершу були доньками князів (ярлів та конунгів), і в юні літа водили армію батька / брата в походи. Подібних жінок-воїтельок у Скандинавії прозивали «Діва щита» (skjaldmær), тобто багатирка. Не вповні зрозуміло, чи мусила багатирка неодмінно загинути, щоби стати по смерті валькірією, але подібну магічну трансформацію вбачали у випадках добровільного самоспалення жінок на похоронах героя в давньогерманській традиції (від міфічної оповіді про смерть Брюнгільди — до реальних похорон руса на р. Волзі, описаних Ібн Фадланом). Усі спроби продемонструвати поширення таких «амазонок» за доби вікінгів успіху не досягли, але поодинокі випадки жіночих поховань зі зброєю траплялись.
- Неодноразово підкреслено принципову згубність таких створінь. Навіть їхнє кохання веде героя до неминучої загибелі. Так, Ґудрун, будучи смертною панною, регулярно відтворює валькіричну модель поведінки й тим прирікає на загибель власних братів, добровільно вбиває власних дітей та чоловіка.
- У популярній традиції, розтиражованій постановками оперного циклу Р. Вагнера «Кільце Нібелунга», валькірія має крилатий шолом, хоча реальна іконографія Давньої Скандинавії такого образу не являє.
- «Валькірія» — назва безпілотного авіаційного комплексу вітчизняного виробництва, призначеного для повітряної розвідки, відеоспостереження та корегуванння артилерійського вогню (з 2017 використовується ЗСУ).
Література
- Ellis H. R. The Road to Hel: A Study of the Conception of the Dead in Old Norse Literature. New York : Greenwood Publishers, 1968. Р. 69–73; 130–151.
- Steblin-Kamenskij M. I. Valkyries and Heroes // Arkiv för nordisk filologi. 1982. Vol. 97. Р. 81–93.
- Король Д. О. Фатальні жіночі персонажі в еддичній міфології // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Гуманітарні науки. 2003. Т. 22. Ч. 1. C. 104–109.
- Король Д. А. Мотив «всадника» и «встречающей богини» на погребальных камнях Скандинавии и Сев. Причерноморья // Структурно-семиотические исследования в археологии : в 3 т. / Гл. ред. А. В. Евглевский. Донецк : Донецький національний університет, 2005. Т. 2. С. 331–344.
- Egeler M. Death, Wings, and Divine Devouring: Possible Mediterranean Affinities of Irish Battlefield Demons and Norse Valkyries // Studia Celtica Fennica. 2008. Vol. 5. Р. 5–25.
- Gardeła L. «Warrior-women» in Viking Age Scandinavia? A Preliminary Archaeological Study // Analecta Archaeologica Ressoviensia. 2013. Vol. 8. Р. 273–340.
- Williams L. K. Changing Perspectives: Valkyries in Text and Image // Ex Historia. 2019. № 11. Р. 111–148.
- Friðriksdóttir J. K. Valkyrie: The Women of the Viking World. London : Bloomsbury Publishing, 2020. 252 p.
- Brown N. M. The Real Valkyrie: The Hidden History of Viking Warrior Women. New York : St. Martin's Press, 2021. 320 p.
- Хоменко Т. Міфологеми потойбічного світу в мовній картині світу давніх германців // Актуальнi питання гуманiтарних наук. 2022. Вип. 48. Т. 2. С. 135–140.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Король Д. О. Валькірії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Валькірії (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.04.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
