Вугілля коксівне
Вугíлля кóксівне — кам'яне вугілля середніх стадій вуглефікації, з якого в умовах промислового коксування в сумішах (шихтах) з іншим вугіллям або без змішування отримують кокс.
Характеристика
Вугілля коксівне, на відміну від інших різновидів кам’яного вугілля, під час нагрівання до температури, вищої від 300 оС без доступу повітря переходить в пластичний стан і спікається з одночасним виділенням летких речовин. За умов підвищення температури до 500–550 оС маса твердне, утворюючи спечений твердий залишок — напівкокс, який далі втрачає кисень, водень, сірку і зазнає структурно-молекулярної перебудови: переходить у твердий вуглецевий продукт — кокс. Характеризується в незбагаченому вигляді або в концентратах зольністю, меншою від 10 %, і вмістом сірки менше 3,5 %; вихід летких речовин — 15–37 %.
Класифікація
За здатністю до коксоутворення вугілля поділяють на 5 категорій: коксове, жирне, опіснене коксове, газове і слабкоспікливе.
В Україні віднесення вугілля до цієї групи передусім базується на його придатності для виробництва кондиційного доменного коксу. До коксівного відносять вугілля марок Г, ГЖ, Ж, КЖ, К, К2, ОС і СС, із поділом на технологічні групи за спікливістю.
Поширення
Коксівне вугілля відоме у вугленосних формаціях від карбону до палеогену включно, однак понад 90 % запасів коксівного вугілля сконцентровано в басейнах і родовищах кам’яновугільної та пермської системи.
В Україні значні запаси знаходяться в Донецькому вугільному басейні.
За кордоном — у Печорському, Кізеловському, Кузнецькому, Південноякутському, Тунгуському (РФ); Аппалацькому, Західному, Юїнта, Грін-Рівер (США); Нортамберлендському, Південновельському, Ланкаширському і Йоркширському (Велика Британія); Нижньорейнсько-Вестфальському, Нижньовестфальському (Німеччина); Верхньо- і Нижньосілезькому, Люблінському (Польща); Льєжському (Бельгія); Бокаро, Ранігандж, Джхарія (Індія); Альберта (Канада); Бовен (Австралія); Шаньсі, Датун (Китай), а також у Монголії, Чехії тощо.
Див. також
Література
- Coal Science : in 3 vol. / Ed. by M. Gorbaty, J. Larsen, I. Wender et al. New York : Academic Press, 1982–1984.
- Coenen R. Steinkohle. Berlin : Springer, 1985. 456 p.
- Саранчук В. И., Айруни А. Т., Ковалев К. Е. Надмолекулярная организация, структура и свойства углей. Киев : Наукова думка, 1988. 191 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
- Саранчук В. І., Ільяшов М. О., Ошовський В. В. та ін. Основи хімії і фізики горючих копалин. Донецьк : Східний видавничий дім, 2008. 640 с.
- Freese B. Coal: A Human History. New York : Basic Books, 2016. 384 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Вугілля коксівне // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вугілля коксівне (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднений
Оприлюднено: 09.10.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
