Вугілля викопне

Вугі́лля викопне́, вугі́лля — тверда корисна копалина горюча органічного походження (утворилася переважно з рослинних решток).

Кам'яне вугілля
Буре вугілля

Історична довідка

Найвідомішим є давнє використання вугілля викопного (далі — вугілля) у Шеньянському районі Китаю, де у 5-му тисячолітті до н. е. мешканці виготовляли різьблені прикраси з чорного лігніту. Вугілля з шахти Фушунь на північному сході Китаю використовували для виплавлення міді ще в 1 000 до н. е.

В Європі першу згадку про застосування вугілля як палива наведено у геологічному трактаті Теофраста «Про камені» («Για πέτρες»).

Перший промисел кам’яного вугілля в Україні організований керуючим соляними промислами М. Вепрейським та комендантом бахмутської фортеці С. Чирковим і розпочався 1723 в урочищі Скелевате неподалік м. Бахмута (Донецька область).

Характеристика

Один із найбільш поширених видів корисних копалин. Різновиди вугілля виявлені на всіх континентах Земної кулі. Частка вугілля у світовому енергетичному балансі складає близько 25 %.

Фізичні властивості

Вугілля — переважно чорна, блискуча, тьмяно-блискуча, матова речовина з різними відтінками кольору і блиску, різною текстурою, структурою та поверхнею зламу, різною тріщинністю. Часто має поодинокі включення вуглефікованих фрагментів різних частин рослин, прошарки осадових порід та мінеральних включень. У складі вугілля виділяють фітерали (залишки рослинного матеріалу) та мацерали (вуглеутворюючі компоненти).

Густина 0,92–1,7; твердість за Мооса шкалою твердості мінералів— 1–3.

Хімічний склад

Основні компоненти вугілля: органічна речовина, мінеральні домішки і волога. Маса органічної речовини становить 50–97 % від загальної маси сухого вугілля. Елементний склад органічної частини вугілля: Карбон (С), Гідроген (H), Оксиген (O), Сульфур (S), Нітроген (N) та інші хімічні елементи.

Переважає вуглець, на частку якого припадає 60–98 % маси вугільної речовини. Мінеральні домішки розсіяні в органічній масі у вигляді кристалів, конкрецій, тонких прошарків і лінз.

Вища та нижча теплота згоряння (у МДж/кг) сухого беззольного вугілля коливається в межах, наведених у таблиці.

Вид вугілля Вища теплота згоряння, МДж/кг Нижча теплота згоряння, МДж/кг
Буре 25,5–32,6 6,1–18,8
Кам’яне 30,5–36,2 22,0–22,5
Антрацити 35,6–33,9 20–26

Масова частка сумарної вологи коливається від 60 % у м’яких пухких породах до 16 % у щільному бурому вугіллі, знижуючись до 6–10 % у кам’яному вугіллі та антрацитах. Мінімальну вологість (до 4 %) має середньометаморфізоване кам’яне вугілля. Величина цього показника — один з основних параметрів класифікації бурого вугілля.

Різновиди

Промислові класифікації вугілля відображають практику їхнього використання. В Україні основа традиційної промислової класифікації вугілля — їхня марочна належність. Марка вугілля — умовна назва різновидів, близьких за генетичними ознаками і основними енергетичними й технологічними властивостями.

Усе буре вугілля належить до марки Б, антрацити — до марки А. Усередині марок виділяють технологічні групи вугілля.

Буре вугілля за вмістом робочої вологи (W) поділяють на 3 технологічні групи:

  • 1Б (W понад 40 %);
  • 2Б (W у межах 31–40 %);
  • 3Б (W менше 30 %).

Вугілля Дніпровського вугільного басейну технологічної групи 1Б додатково поділяють на 4 групи за виходом смол і кожну з них — на 4 підгрупи за величиною вищої теплоти згоряння.

За Стандартом України «Вугілля буре, кам’яне та антрацит» (ДСТУ 3472-96) залежно від значень середнього показника відбивання вітриніту, виходу летких речовин, теплоти згоряння та спікливості, вугілля України поділяють на марки:

  • буре (Б);
  • довгополуменеве (Д);
  • довгополуменеве газове (ДГ);
  • газове (Г);
  • жирне (Ж);
  • коксівне (К);
  • піснувато спікливе (ПС);
  • пісне (П);
  • антрацит (А).

У зарубіжних класифікаціях вугілля прийнято поділяти його на буре, кам’яне й антрацити з додатковим виділенням лігнітів або ототожненням останніх із бурим вугіллям.

Дрібніші підрозділи в цих класифікаціях основані на ступені вуглефікації і зумовлених нею питомою теплотою згоряння та спікливістю.

У класифікації Е. Л. Грюнера (1809–1883; ШвейцаріяФранція) від 1873, поширеній у європейських країнах, прийняті основні параметри: елементний склад; вихід; властивості нелеткого залишку.

У США вугілля поділяють на 4 класи:

  • лігніти;
  • суббітумінозне вугілля;
  • бітумінозне вугілля;
  • антрацити.

У кожному класі виділені групи для лігнітів і неспікливого (суббітумінозного) вугілля за величиною вищої питомої теплоти згоряння беззольного вугілля; для вугілля, що спікається (бітумінозного), і антрацитів, — за вмістом зв’язаного вуглецю і виходом летких речовин.

Розташування родовищ

Найбільші загальні ресурси вугілля — у США, Китаї, РФ, Австралії, Канаді, Німеччині, ПАР, Великій Британії, Польщі, Індії.

В Україні поклади вугілля зосереджені в Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському вугільних басейнах. За геологічними запасами вугілля Україна посідає перше місце в Європі. Розвідані запаси в Україні складають 34,0 млрд т умовного палива (або близько 50 млрд т, 1998); прогнозовані запаси — близько 120 млрд т.

Станом на 2019 балансові запаси вугілля марок A+B+C1 складають (у тисячах т): бурого — 2 593 370.00; кам’яного — 41 402 940.00; категорії С2 відповідно: 299 181.00 та 11 233 218.00.

У структурі балансових запасів представлені всі марки від вугілля бурого до високометаморфізованих антрацитів. Частка марок вугілля (у %):

  • буре — 6,6;
  • довгополуменеве — 22,4;
  • газове — 36,1;
  • газово-жирне — 4,1;
  • жирне — 4,7;
  • коксівне — 3,1;
  • піснувате спікливе — 3,3;
  • пісне — 8,4;
  • антрацити — 11,3.

Переробка і використання

Технологічні процеси переробки вугілля: збагачення, коксування, гідрогенізація, скраплення, піроліз, напівкоксування.

Вугілля використовують для виробництва металургійного коксу, хімічної сировини (понад 300 найменувань), електроенергії, електродної продукції, карбіду, в агломерації залізних руд і для інших технічних і технологічних потреб. Основні споживачі вугілля — теплові електростанції (42 %), чорна металургія (20 %), котельні й комунально-побутове господарство (16 %) тощо.

Перспективні напрями переробки — гідрогенізація і піроліз вугілля з метою отримання рідкого та газоподібного палива, а також продуктів для органічного синтезу, нових видів пластичних мас, вилучення сірки.

Значення

Відомо близько 3000 вугільних родовищ і басейнів. Вугілля складає близько 87,5 % викопного палива Землі.

Запаси вугілля, які економічно доцільно розробляти, у багато разів перевищують запаси нафти і газу, і в майбутньому воно може відіграти головну роль у вирішенні проблеми задоволення зростаючої потреби в енергії.

Вугілля — найшкідливіша з паливних копалин. Викиди діоксиду вуглецю від його спалювання становлять понад 30 % світового обсягу викидів шкідливих речовин.

Додатково

М. Поло, який подорожував до Китаю в 13 ст., описував вугілля як «чорні камені, які палять як колоди», і вугілля було так багато, що люди могли брати гарячі ванни тричі на тиждень.

Див. також

Джерела

  • ДСТУ 3472:2015. Вугілля буре, кам’яне та антрацит. Класифікація. Київ : Держстандарт України, 2016. 8 с.

Література

  1. Coal Science : in 3 vol. / Ed. by M. Gorbaty, J. Larsen, I. Wender et al. New York : Academic Press, 1982–1984.
  2. Coenen R. Steinkohle. Berlin : Springer, 1985. 456 p.
  3. Саранчук В. И., Айруни А. Т., Ковалев К. Е. Надмолекулярная организация, структура и свойства углей. Киев : Наукова думка, 1988. 191 с.
  4. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  5. Саранчук В. І., Ільяшов М. О., Ошовський В. В. та ін. Основи хімії і фізики горючих копалин. Донецьк : Східний видавничий дім, 2008. 640 с.
  6. Freese B. Coal: A Human History. New York : Basic Books, 2016. 384 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Вугілля викопне // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вугілля викопне (дата звернення: 28.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
15.10.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶