Віртуальна реальність (філософія)
Віртуа́льна реа́льність (від англ. virtual reality) — потенційно можлива реальність, створена грою уяви або штучно симульована за допомогою новітніх інформаційних технологій.
Історична довідка
Початки філософського розуміння віртуальної реальності помітні в Платона й Аристотеля. Тома Аквінський згадував про реальність віртуального, описуючи зв’язок між душею і тілом. Й. Дунс Скот увів поняття віртуального акту (лат. actus virtuales) та наголосив, що віртуальній реальності не можна приписати актуальне існування, хоч вона не є уявною. М. Кузанський пов’язував віртуальне існування із потенціальністю прояву сутності. Поняття віртуального є в гносеології та онтології Р. Декарта й Дж. Лока. Г. В. Ляйбніц зіставляв його з концепцією можливих світів. А. Бергсон згадував про співвідношення віртуального й реального, осмислюючи тілесність і реальні та віртуальні дії.
Природу віртуальної реальності описували представники постмодерної філософії. Ж. Дерріда називав віртуальні образи примарними, подібними до оманливих симулякрів, котрі долають опозицію наявності — відсутності та здаються реальними. Ж. Бодріяр тлумачив словосполучення «віртуальна реальність» як оксиморон і характеризував її як тривожний симптом сучасної культури, у якій поширені симулякри, ілюзії, штучні копії. Ж. Делез розумів віртуальну реальність як неоформлене буття, котре ще не здійснилося й перебуває в становленні. С. Жижек пов’язував її з симуляцією реального. К. Меясу (1967; Франція) пояснював її як частину об’єктивної реальності, у якій постають умови автентичного становлення та непередбачуваного творення нового.
Дж. Ланьє (1960; США) означив віртуальну реальність ілюзорним світом; створеною за допомогою комп’ютерних технологій імітаційною системою, здатною контактувати із органами чуття людини і сприймати реакції-відповіді в реальному часі. М. Кастельс розмежував віртуальну реальність медіамереж і реальну реальність та наголосив на домінуванні в мережевому соціумі культури реальності віртуальності. М. Гейм (1944; США) розглядав створену комп’ютерними технологіями віртуальну реальність як реалізацію ідеї множинності світів та метафізичну машину, що оновлює спрямування філософії.
Характеристика
Віртуальна реальність є предметом міждисциплінарного пізнання. Її осмислення відбувається в контексті проблематизації опозицій дійсного — можливого, справжнього — уявного, актуального — потенціального, реального — ілюзорного, наявного — відсутнього, штучного — природнього із залученням методології соціології феноменологічної і психології, філософії медіа, антропології філософської, теорій мережевого соціуму і медіатизації. Віртуальна реальність може бути схарактеризована як онтологічний, антропологічний, психологічний, культурний та технологічний феномен і тип символічної реальності. Вона протистоїть очевидному досвіду та конструює інші виміри повсякдення. Можливість існування віртуальної реальності пов’язана з ідеєю множинності світів. Віртуально реальними можуть бути також ідеалізовані об’єкти (абсолютно тверде тіло, віртуальні мікрочастинки, абсолютно сухе повітря). Наприклад, у теорії мікрочастинок взаємодію між електронами можна пояснити не реально випромінюваними фотонами, а віртуальними, яким приписують властивості реальних, хоч вони є можливими об’єктами.
Віртуальна реальність поєднує суб’єктивний світ людини, об’єктивний світ поза її свідомістю і світ, який людина штучно створила. Вирішальну роль в її існуванні відіграють уява та фантазія.
Характеристики віртуальної реальності: потенційність, спонтанність, змінність, неоформленість, інтерактивність, парадоксальна динаміка наявності / відсутності. Філософія часто розглядає віртуально реальне в парі з актуальним. На думку Ж. Бодріяра, у феномені віртуальної реальності початку 21 ст. йдеться не про відоме здавна протиставлення віртуального — актуального або про можливість перетворення першого на друге, а про потенціал руйнації реального віртуальним.
Сучасна філософія виокремлює три позиції щодо впливу розвитку віртуальної реальності на майбутнє людства. За прогресистського підходу віртуальна реальність має потужний креативний потенціал для вивільнення нових можливостей людини. Алярмістська перспектива попереджає про її негативний вплив, що призведе до когнітивної деградації людства. Нейтральна позиція не вбачає у феномені віртуальної реальності нічого радикально нового для культури, тільки інтенсифікацію вже відомого.
Розмаїття віртуальної реальності уможливлює розвиток комп’ютерних і медіакомунікаційних технологій та інтернету, її прикмети спостерігаємо в медіатизованих взаємодіях, мистецтві й медіакультурі. Така реальність має особливості п’яти І: імерсивність (англ. immersive), інтерактивність (англ. interactive), інтенсивність (англ. intensive), ілюстративність (англ. intensive), інтуїтивність (англ. intuitive).
Додатково
У Й. Дунса Скота віртуальне реальне протистоїть природньому тілесному простору і містить у собі широкий спектр можливостей, зокрема й можливість самої можливості. 1938 А. Арто в книжці «Театр і його двійник» (фр. «Le Théâtre et son double») описав театр як віртуальну реальність (фр. la réalite virtuelle). Ж. Делез розглядав віртуальне в парі з актуальним як вселенську пам’ять із колосальним потенціалом творення нового. Американський митець та інноватор К. Мілк (1975; США) пов’язав майбутнє здатності людини оповідати історії і розвитком технологій віртуальної реальності та визначив її як перше середовище, котре дозволяє переходити від інтерпретації відчуття до його безпосереднього отримання. М. Гейм стверджував, що сприйняття віртуальної реальності вимагає мінімальної метафізичної стійкості та впевненості в об’єктивності реального світу, але вона може бути віртуальною, доки контрастує з реальним, тому її деградації запобігають три «якорі» поза нею — неминучість смерті людини, темпоральність і тривога. В. Корабльова (1981; тепер Україна) акцентує на притаманній віртуальній реальності бінарній логіці включення / виключення та спроможності людини стати віртуальним креатором, здатним будувати світи. Г. Чміль (1950; тепер Україна) наголошує, що в сучасному світі людина спроможна зчитувати екранні образи, які творять нову реальність.
Цитата
Ганна Чміль: «Образи екрану для глядача — це знаки, символи, які роблять більш доступними абстрактні поняття для сприйняття їх розумом і збереження в пам’яті. Ці образи створюють нову реальність, яка є особливим феноменом буття людини ХХІ століття, характерною ознакою якої виступає здатність конструювати віртуальні реальності «від образу в собі» до «образу для себе».
Цит. за: Чміль Г. Людина віртуальна, людина телематична: від образів у собі до образів для себе як проблема нової культурної реальності // Культурологічна думка. 2016. № 9 (1). С. 11.
Література
- Heim M. R. Virtual Realism. New York : Oxford University Press, 1998. 238 p.
- Еріксен Т. Г. Тиранія моменту: Швидкий і повільний час в інформаційну добу / Пер. з англ. Віктора Дмитрука. Львів: Кальварія, 2004. 196 с.
- Корабльова В. М. Людина як віртуальний конструктор // Філософська думка. 2007. № 6. С. 25–33.
- Дзьобань О. П., Жданенко С. Б. Віртуальна реальність: метафізичний сенс // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2012. Вип. 2 (12). С. 97–104.
- Дупак В. Г. Метафізика віртуальної реальності: аналіз філософських концепцій // Вісник Житомирського університету імені Івана Франка. 2012. Вип. 66. С. 27–31.
- Мироненко Г. В. Час віртуального життя: монографія. Київ: Імекс-ЛТД, 2015. 134 с.
- Шевчук Ю. А. Феномен віртуальної реальності в концепціях М. Маклюена та М. Кастельса // Мультиверсум. Філософський альманах. 2015. № 5–6. С. 3–11.
- Чміль Г. Людина віртуальна, людина телематична: від образів у собі до образів для себе як проблема нової культурної реальності // Культурологічна думка. 2016. № 9 (1). С. 7–11.
- Ollinaho O. I. Virtualization of the Life-World // Human Studies. 2018. № 41 (2). Р. 193–209.
- Веремейчик С. В. Віртуальна реальність у контексті постмодерністського філософування // Актуальні проблеми філософії та соціології. 2021. № 31. С. 3–6.
- Волинець В. О. Віртуальна, змішана і доповнена реальність: сутність понять та специфіка відповідних комп’ютерних систем // Питання культурології. 2021. Вип. 37. С. 231–243.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Доброносова Ю. Д. Віртуальна реальність (філософія) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Віртуальна реальність (філософія) (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
