Гайб
Гайб (аль-ґайб; араб. غيب, g̲h̲ayb, від g̲h̲āba — відсутнє, приховане) — в ісламі — утаємничене, сокровенне, невидиме, непіддатне розуму, погляду, органам чуття.
Зазвичай термін позначає все суще, недосяжне людському розуму (метафорично — сховане в глибині колодязя), у філософському аспекті — трансцендентна, божественна таємниця. Містить конотації невидимого, невідомого і прихованого; одночасно відсутнього в людському пізнанні та прихованого в Божественній мудрості.
Згідно зі вченням ісламу, для Аллага гайбу не існує, бо Його знання й велемудрість є абсолютними. Аллаг відає те, що для людини лишається незбагненним, утаємниченим: «Потаємне належить Аллагу» (Коран 10:20), «У Нього ключі від потаємного і знає про них тільки він!» (Коран 6:59).
Термін багаторазово згаданий у Корані. З тексту одкровення висновують, що все буття поділене на приховане, сокровенне (алям аль-гайб) і позірне, явне (алям аш-шагада), приступне для осягнення розумом. Разом з тим сокровенне складається з двох царин:
- сутності, явища, події, про які знає тільки Аллаг і ніхто, крім Нього (зокрема, майбутнє, час Судного дня, час і місце смерті людини тощо), тобто «абсолютно сокровенне» знання;
- ті форми буття, що неприступні чуттям, але самий факт існування яких є беззаперечним (наприклад, атрибути Аллага, янголи, рай і пекло тощо); також знання, відкрите для обраних, пізнаванне завдяки інтуїції, або «відносно сокровенне».
Віра в гайб (у Єдиного Аллага, у янголів, у Його одкровення і посланців, у Судний день, у Боже передвизначення тощо) є доктринальною основою ісламу. Початкові вірші Корану вказують на віру в сокровенне як головну характеристику мусульманина: «Це — Писання, в якому немає сумніву, — прямий шлях до богобоязливих, які вірують у потаємне…» (Коран 2:2–3).
У шиїзмі гaйба (араб. ghaibah) — укриття, тобто скрите, приховане існування дванадцятого імама Мухаммада ібн аль-Гасана аль-Магді. Згідно з есхатологією існаашаритів (шиїтів-двунадесятників), він з’явиться наприкінці світової історії (див. Махді). Розрізняють «малу» гайбу (аль-гайба ас-сагіра), коли імам віддавав накази через посередників (бл. 874–940), і «велику» (аль-гайба аль-кабіра; від 940 і дотепер), коли він «укрився» до часу об’явлення, визначеного Аллагом.
Література
- Аl-Mahdī / Madelung W. // Encyclopaedia of Islam : in 12 vol. 2nd ed. Leiden : Brill, 1986. Vol. 5. P. 1231–1238.
- Гайб // Ісмагілов С. В., Козловський І. А., Халіков Р. Х. та ін. Іслам: Енциклопедичний словник. Київ : Бібліотека ісламознавства ; Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України ; Видавництво Руслана Халікова, 2021. С. 116.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Гайб // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гайб (дата звернення: 30.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
