Затока (водойма)
Зато́ка — частина океану, моря чи озера, що вдається в сушу й вільно обмінюється водою з основною водоймою.
Зміст
Види
Затоки поділяють за площею акваторії, глибиною, будовою і походженням берегів, солоністю тощо.
Залежно від походження їх називають власними термінами:
- невеликі затоки морів і озер — бухти;
- вузькі, глибокі акваторії льодовикового або тектонічного походження, що глибоко врізаються в сушу, — естуарії та фіорди;
- мілководні затоки уздовж піщаних берегів, що виникли в результаті дії хвиль і морських течій, а також завдяки коливанням рівня Світового океану, — лагуни та лимани.
Морськими затоками можуть бути затоплені кратери вулканів і круглі лагуни атолів.
Гідрологічний та гідрохімічний режими
Гідрологічний та гідрохімічний режими затоки подібні до режиму основної водойми. Інколи місцеві кліматичні особливості та вплив материкового стоку можуть надавати гідрологічним та гідрохімічним характеристикам водної маси затоки специфічних рис:
- зниження солоності за рахунок значного об’єму річкового стоку, що спостерігається в деяких затоках Чорного моря;
- підвищення солоності за рахунок слабкого водообміну з основною водоймою і високим випаровуванням — Сиваш або затока Кара-Богаз-Гол у Каспійському морі.
Найбільші затоки
Найбільшими затоками Світового океану є: Гвінейська затока, Гудзонова затока, Мексиканська затока, затока Святого Лаврентія (Атлантичний океан); Аденська затока, Бенгальська затока, Велика Австралійська затока, Карпентарія (Індійський океан); Аляска, Сіамська затока (Тихий океан).
Деякі затоки мають особливі риси:
- у затоці Фанді (узбережжя Північної Америки, Атлантичний океан) — найвищі (до 18 м) у Світовому океані припливи (див. Припливні ритми);
- Перська затока — один із найбільших нафтогазоносних районів (див. Перської затоки нафтогазоносний басейн);
- Біскайська затока відома частими і сильними штормами.
У межах України на Чорному морі — понад 20 заток (зокрема Ягорлицька затока, Тендрівська затока, Каркінітська затока, Каламітська затока, Одеська затока); на Азовському морі — близько 10 (Обитічна затока, Арабатська затока, Бердянська затока та інші).
Література
- Жильцов С. С, Зонн И. С., Гриневецкий С. Р. Черноморская энциклопедия / Ред. А. Н. Косарев А. Г. Костяной. Москва : Международные отношения, 2006. 660 с.
- Jacinto G. S., Azanza R. V., Velasquez I. B. et al. Manila Bay: Environmental Challenges and Opportunities // The Environment in Asia Pacific Harbours / Ed. by E. Wolanski. Berlin : Springer, 2006. P. 309–328.
- Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології. 2-ге вид., допов. і перероб. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. 255 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Затока (водойма) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Затока (водойма) (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
