Стік річковий
Стік річковий — процес стікання води у вигляді потоку по річковому руслі, або стік у річковій мережі.
Зміст
Загальні умови формування
Річковий стік як процес є важливим елементом кругообігу води, за допомогою якого відбувається переміщення води з суші в океан або області внутрішнього стоку (безстічна область). Він включає стік води, стік наносів, стік розчинених речовин та стік тепла, які сумарно ще називають геостоком. Стік води визначає всі інші види переміщення речовини та енергії в річкових системах. Важливими чинниками формування річкового стоку є фізико-географічні умови території басейну річки, зокрема клімат. Річковий стік поєднує поверхневий стік, що утворюється за рахунок атмосферних опадів, та підземний, що утворюється за рахунок ґрунтових вод (підземне живлення річки).
Кількісні характеристики
До основних кількісних характеристик річкового стоку належать витрата води, об’єм стоку, шар стоку, модуль стоку та коефіцієнт стоку.
Витрата води (Q) — це кількість води, що протікає через поперечний переріз потоку річки за секунду (м3/с).
Об’єм стоку (W) — об’єм води, що пройшов через певний створ за одиницю часу (доба, місяць, рік). Розраховують за формулою:
де W — об’єм стоку, м3, км3; Q — витрата води, м3/с; Т — інтервал часу, за який обчислюється об’єм стоку води, с.
Шар стоку (Y) характеризує висоту шару води, який можна отримати, якщо весь об’єм води, що стікає з водозбору за будь-який інтервал часу, рівномірно розподілити по всій площі водозбору річки. Розраховують за формулою:
де Y — шар стоку, мм; W — об’єм стоку води за розрахунковий період, м3; F — площа водозбору, км2; 103 — перевідний коефіцієнт із м у мм.
Модуль стоку (M) — це кількість води, яка стікає з одиниці площі водозбору за одиницю часу і виражається в літрах за 1 с з 1 км2 площі водозбору (л/с∙км2). Розраховують за формулою:
де М — модуль стоку, л/с∙км2; Q — витрата води, м3/с; F — площа водозбору, км2; 103 — перевідний коефіцієнт з м3 у л.
Коефіцієнт стоку (α) — це відношення величини стоку води (шару або об’єму) до кількості атмосферних опадів, які випали на площу водозбору та зумовили виникнення цього стоку. Розраховують за формулою:
де α — коефіцієнт стоку; Y — шар стоку води, мм; X — шар атмосферних опадів, мм; W — об’єм стоку води, м3, км3; wX — об’єм атмосферних опадів, м3, км3. Коефіцієнт стоку — величина безрозмірна, змінюється від 0 до 1. Коефіцієнт стоку зазвичай розраховують для середніх багаторічних значень стоку води та атмосферних опадів, іноді за водопілля або паводок.
Коливання річкового стоку
Для річок характерними є як внутрішньорічний розподіл стоку (водопілля, межень, паводок), так і багаторічна мінливість — чергування багатоводних і маловодних фаз. Середнє за багаторічний період значення стоку річки називають нормою стоку (розраховують для року, сезону або місяця). Існує поняття розрахункової забезпеченості стоку — ймовірність того, що певне значення стоку може бути перевищене серед сукупності всіх його значень. Розраховують статистичними методами. Наприклад, у процесі проектування господарсько-питного водопостачання з річки приймають значення її стоку 95 % забезпеченості. Це означає, що розраховану величину стоку гарантують на 95 %. Зазвичай високу забезпеченість мають мінімальні витрати води в річці, невисоку — максимальні.
Витрата води та об’єм стоку — об’єктивні показники водоносності річки, об’єм річкового стоку — важливий показник для розрахунків водних ресурсів території. Вирізняють стік місцевий та транзитний (сформований за межами окремої території).
Найбільші річки світу мають середні об’єми стоку, км3/рік: Амазонка — близько 7000; Конго — 1445; Янцзи — 1080.
Стік річок України
Середні об’єми стоку деяких річок України, км3/рік: Дніпро — 52,4; Прип'ять — 13,8: Дністер — 11,8; Десна — 10,9; Південний Буг — 3,0.
На рівнинній частини України середньорічні модулі річкового стоку становлять 0,5–3,5 л/с·км2, змінюючись від 12,6 л/с·км2 у басейні Західного Бугу до 0,1–0,2 л/с·км2 у басейнах річок Причорномор’я. Середній модуль річкового стоку в Карпатах сягає 20–30 л/с·км2. Загальна закономірність змін модуля стоку по території України — зменшення з північного заходу на південь та південний схід.
Джерела
ДСТУ 3517-97. Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять. Видання офіційне. Київ : Держстандарт України, 1997. С. 17–21.
Література
- Чеботарёв А. И. Гидрология суши и речной сток. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1950. 344 с.
- Лысенко К. А. Минимальный сток малых рек Карпат и его расчеты // Труды Украинского научно исследовательского гидрометеорологического института. 1976. Вып. 149. С. 130–159.
- Хільчевський В. К., Ромась І. М., Ромась М. І. та ін. Гідролого-гідрохімічна характеристика мінімального стоку річок басейну Дніпра. Київ : Ніка-Центр, 2007. 184 с.
- Гребінь В. В. Сучасний водний режим річок України (ландшафтно-гідрологічний аналіз). Київ : Ніка-Центр, 2010. 316 с.
- Лобода Н. С. Закономірності коливань річного стоку річок України при змінах клімату на початку ХХІ століття // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2010. Т. 18. С. 62–70.
- Ободовський О. Г., Лук’янець О. І., Гребінь В. В. та ін. Середній річний стік води в межах районів річкових басейнів України // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2019. № 3 (54). С. 65–66.
- Сніжко С. І., Ободовський О. Г., Шевченко О. Г. та ін. Регіональна оцінка зміни водного стоку річок Українських Карпат під впливом зміни клімату // Український географічний журнал. 2020. № 2 (110). С. 20–29.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Стік річковий // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Стік річковий (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
