Канг'юр і Тенг'юр

Ганджур (Монголія).jpg

Канг’юр (Ганджур, Ганчжур; тиб. བཀའ་འགྱུར, bka'-'gyur, монг. Ганжуур — Перекладені слова) і Тенг’юр (Данджур, Тенджур; тиб. བསྟན་འགྱུར, bstan-'gyur, монг. Данжуур — Перекладені трактати) — відповідно перша і друга частини тибетського буддійського канону, який існує нарівні з палійською (Тіпітака), санскритською (Тріпітака), китайською (Сань цзан) версіями буддійського канону.

Авторство і структура

Згідно з традицією тибетського буддизму, авторство текстів, які входять до складу Канг’юр, приписують Будді, на відміну від Тенг’юр, де авторами текстів є конкретні історичні особи. Тенг’юр — це коментарі до текстів Канг’юр.

Однією з особливостей тибетського буддійського канону є те, що основу його текстів складають перекладені джерела — початково переклади з санскритського (див. Санскрит) буддійського канону, згодом — різні переклади текстів буддійського канону з мови палі, китайської, хотанської (див. у ст. Хотаносакська мова) та пракритів.

Також до корпусу Канг’юр включено інші буддійські тексти, які поза межами тибетського буддизму не вважаються канонічними.

Структура Канг’юр містить такі частини: Віная, сутри, тантри; структура Тенг’юр — джуд (коментарі до тантри) і до (коментарі до сутр).

Історична довідка

Формування тибетського буддійського канону нерозривно пов’язано з виникненням, інституалізацією та розвитком традиції тибетського буддизму. Виділяють два етапи проникнення буддизму в Тибет — нігма (старий) та сарма (новий).

Період нігма (7–9 ст.) характеризується діяльністю найдавнішої школи тибетського буддизму — ньїнгма («Школа старих перекладів»).

Буддійська традиція потрапила з Індії в Тибет у другій половині 7 ст.: спершу через вчення шкіл раннього буддизму, головно йогачари та мадг’яміки (з Північної Індії), завдяки діяльності Шантаракшіти (пом. 788); у подальшому (8 ст.) через тантричний напрям ваджраяни (з півночі та сходу Індії), завдяки діяльності Падмасамбгави.

На початках у Тибеті відбувалося «накопичення» буддійських текстів, засновували перші буддійські монастирі (насельниками яких спершу були буддисти-іноземці). Поступово до монастирів залучаються тибетці (напр., монастир Сам’є, тепер округ Шаньнань Тибетського автономного району КНР, храм Карчук Лхакан). У цей період розроблюють і вводять писемну тибетську мову (на основі хотанської адаптації індійської вертикальної писемності гупта). Узгоджують індо-тибетську буддійську термінологію, укладають санскритсько-тибетські словники (наприклад, Магав’ютпаті, Мадг’яв’ютпаті, Свалпав’юпатті, Вачав’ютпатті, усі — 9 ст., входять до складу Тенг’юр). Готують освічених фахівців-перекладачів (лоцзави) тибетською, які здійснюють переклади буддійських текстів з санскриту, потім — з хотанської, палі, китайської мов. Укладають перші каталоги буддійської літератури (дійшли такі систематичні каталоги 9 ст., як-от «Лхенкарма» і «Панг-тангма»). Усе це започаткувало формування тибетського буддійського канону.

Наприкінці періоду нігма, у першій половині 9 ст., відбувся розпад Тибетської імперії, буддизм втратив тут панівне становище. Наслідком стало знищення багатьох буддійських текстів і буддистів-ченців (т. з. червона сангха), закриття монастирів, послідовники буддизму мігрували на маргінеси Тибету або поза його межі. Завдяки створенню потаємних тантричних текстів представниками т. з. білої сангхи (йогинами) традиція тибетського буддизму не переривається.

Період сарма (10–14 ст.) у контексті формування тибетського буддійського канону характеризують як «еру нового перекладу». Буддизм відроджується і поступово поширюється на території західного (царство Нгарі) та центрального Тибету. Відбувається відновлення перекладацьких центрів при монастирях (наприклад, при обителях Шалу, Тхолінг), куди запрошують кашмірських та індійських учених-монахів (пандитів). Утворюються школи «нового перекладу», які до 13 ст. виформувались у школи тибетського буддизму нового періоду: кадам, сак’я, каг’ю. Активну діяльність розгорнули тертони (буддійські майстри), які відкривали тантричні тексти, приховані під час гонінь на буддизм у попередній період. У 11 ст. упорядковано і приведено до сучасного вигляду систему тантр (зусиллями Дромтонпи, бл. 1005 — бл. 1064, учня Атіши). Продовжується формування текстів Тенг’юр.

На початок 14 ст. припадає перша комплексна каталогізація текстів тибетського буддійського канону, завдяки праці його упорядника — Бутона Рінчена Друба, представника школи сак’я.

Натепер існує близько 12-ти редакцій (різний склад та послідовність розташування текстів) і близько 60-ти списків тибетського буддійського канону, що залежить від неоднорідності тибетського буддизму та домінування в той чи той період різних його шкіл. Єдино-визнана редакція тибетського канону відсутня. Відомі версії, назва яких походить від місця їх фіксації, як-от Генцин, Лхаса, Нартанг, Цона, Пекін, Пхудрак, Палац Стог, монастир Табо та інші.

Джерела

Mahāvyutpatti with sGra sbyor bam po gñis pa // University of Oslo. URL: https://www2.hf.uio.no/polyglotta/index.php?page=volume&vid=263#permlink

Література

  1. Descriptive catalogue of the Naritasan Institute collection of Tibetan Works / Еd. by Chizuko Yoshimizu. Narita : Naritasan Shingshoji, 1989. Vol. 1. 720 p.
  2. Tucci G. The Religions of Tibet / Trans. from the ger. and it. by G. Samuel. London; Henley : Routledge ; Kegan Paul, 1980. 340 р.
  3. Tibetan Literature: Studies in Genre / Ed. by J. I. Cabezón, R. R. Jackson. Ithaca : Snow Lion, 1996. 552 р.
  4. Schaeffer K. R. The Culture of the Book in Tibet. New York : Columbia University Press, 2009. 264 p.
  5. Almogi O. Authenticity and Authentication: Glimpses behind the Scenes of the Formation of the Tibetan Buddhist Canon. Hamburg : Department of Indian and Tibetan Studies ; Universität Hamburg. 2020. 276 р.

Автор ВУЕ

Л. Д. Владиченко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Владиченко Л. Д. Канг'юр і Тенг'юр // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Канг'юр і Тенг'юр (дата звернення: 10.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.08.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶