Ваджраяна

Ваджра і гханта — священні символи Ваджраяни, 18 ст., Тибет
Монах, що практикує тантричну візуалізацію. Мініатюра, 18 ст., Монголія

Ваджрая́на (санскр. बज्रयान, Vajrayāna, від Ваджра і санскр. yāna — колісниця, букв. — Діамантова колісниця, Блискавична колісниця; тиб. Do-rje Theg-pa; також відома як тантричний буддизм, Тантраяна, Мантраяна, Таємна мантра, езотеричний буддизм) — течія буддизму, історичний складник Магаяни; третя (поряд із Магаяною й Хінаяною) і найпізніша за часом виникнення «колісниця».

Історична довідка

Появу Ваджраяни датують другою половиною / кінцем 1 тис. н. е. Виникла в гімалайському регіоні Індії, поширилася на Тибет, Непал, Бутан, Східну Азію, Монголію.

Легендарним засновником Ваджраяни вважають Падмасамбгаву.

Як езотерична течія в Магаяні зароджується у 5–8 ст. З 8 ст. почали з'являтися окремі школи: Ньїнгма, Каг'ю, Сакья, Кадам, Джонанг. Реформа, проведена ламою Чже Цонкапою, трансформувала школу Кадам у Новий Кадам (Гелуг).

Вчення

Традиційно Ваджраяну вважають відособленою частиною Магаяни (Великої колісниці) і зазвичай протиставляють лише Парамітаяні (Paramitayāna; Колісниця параміт — морального вдосконалення), або Сутраяні (Sutrayāna). Відтак Магаяну поділяють на два напрями реалізації пробудження:

  • Сутраяна — покращення добрих якостей;
  • Ваджраяна — осмислення досвіду Будди на його шляху.

Ваджраяна — езотерична система, співвіднесена з пізнім буддизмом. Основну відмінність увиразнює базове висловлювання: «Сансара і нірвана — одне», що несе ідею досягнення звільнення не після смерті, а як деякого психологічного стану, в якому людина усвідомлює себе вільним. Ваджраяну характеризують як одну з найглибше психологізованих езотеричних систем.

Буддійська традиція пов’язує Ваджраяну з таємним ученням Будди Шак’ямуні.

Доктринальною основою Ваджраяни є вчення про єдину природу будди, яку мають всі істоти, а практичні методи побудовані на ототожнені зі станом будди і включення всього досвіду в Шлях Просвітлення. Ваджраяна уґрунтована на ідеї нескінченного різноманіття форм життя та їх «перетікання» одна в одну. При цьому стверджує єдність світобудови і водночас ілюзорність її розмаїття.

В індійській культурі ваджра — громовий скіпетр бога Індри, непорушний як алмаз і потужний як блискавка. Згодом у буддійській традиції міфологему використано для означення непорушності намірів пробудитися, досягти просвітлення, наче зі спалахом блискавки.

Для багатьох буддистів тибетських шкіл Ваджраяна — один із найпрактичніших шляхів досягнення пробудження свідомості. Діамантова Колісниця є, по суті, комплексом різноманітних психофізичних методів духовної реалізації. Ґрунтується на безпосередньому містичному досвіді адепта з метою досягнення стану будди та пробудження. Цей досвід, своєю чергою, формується завдяки практикам тантри і йоґи.

Найважливішим уособленням у Ваджраяні є Аді-будда (Дордже Чанг, первинний будда, безособова верховна істота без початку і завершення, персоніфікація сутності усіх будд і бодгісаттв, духовної єдності буття, вихідна непроявлена сутність всесвіту), а також бодгісаттва Ваджрасаттва.

Величезну роль у Ваджраяні грає наставник (гуру, лама), який і передає адепту всі тонкощі вчення (попередньо учень отримує посвяту і доступ до вивчення тієї чи іншої ваджраянської доктрини та відповідної практики).

Ваджраяна містить у собі безліч запозичень із бон — автохтонної релігії Тибету, а також середньовічного індуїзму.

Пантеон

Чоловічі персонажі пантеону Ваджраяни мають обов'язкові жіночі відповідники (богині, будди, бодгісаттви, дакіні тощо). Будди Магаяни — Вайрочана, Акшобг’я, Ратнасамбгава, Амітабга і Амогхасіддгі стають дг'яні-буддами (буддами спостереження). У Ваджраяні головні серед бодгісаттв — Майтрея, Манджушрі, Авалокітешвара, Самантабгадра, Мгхастгамапрапта, Акашагарбга, Кшитигарбга. Буддам і бодгісаттвам відповідають скандги (першоелементи, стихії), пори року, частини світу, органи почуттів, запахи, звуки (магічні співзвуччя), а також образи, жести (мудри), тварини, предмети, почуття тощо. Прикінцево всі персонажі пантеону розуміються лише як різні форми або прояви єдиного першопочатку: часом їх зводять до одного з будд, наприклад, до Вайрочани (під ім'ям Магавайрочана), або до джерела всіх будд — Аді-будди. Проте йдеться не про тенденцію до монотеїзму, а про зведення в Абсолют первісної порожнечі (шуньяти). Тому персоніфікація вищих істот буддійського пантеону у Ваджраяні досить умовна.

Пантеон Ваджраяни, як і весь космос, не існує поза медитацією — це не теїстична система (див. Теїзм), а гранично розвинена індивідуальна ритуалістика.

Тантризм

Тантричний буддизм простежують до груп мандрівних йогів, так званих магасіддгів (великих адептів). Діяльність магасіддгів датують середньовічним періодом Північної Індії (3–13 ст.). Методи цих мандрівних йогів радикально відрізнялися від тих, що усталилися в буддійських монастирях, зокрема проживання в лісах і печерах, практика медитації на місцях кремації небіжчиків (шмашанах). Ці групи йогів гуртувалися під час тантричних свят (ганачакра), часто у священних місцях, і практикували танці, спів, сексуальні обряди та вживання табуйованих речовин, як-от: алкоголь, сеча, м'ясо тощо. Принаймні двох магасіддгів, згаданих у буддійській літературі, можна порівняти зі святими Натхасампрадаї (Горакшанатх і Матсієндранатх).

Канонічні тексти

Канонічними текстами Ваджраяни є тантри (найважливіші з них — «Гух'ясамаджа», «Геваджа», «Ваджрабгайрава», «Калачакра» тощо), садхани (керівництва з практичного використання візуальних текстів), життєписи видатних учителів. Збірка тибетських перекладів зі санскриту сутр, тантр та іншої канонічної літератури відома як Канг'юр (Ганджур), а коментарі до них — Тенг'юр (Данджур, див. Канг'юр і Тенг'юр). У цих збірниках найвагомішими є 2606 текстів, що утворюють 4 класи тантр: крія-тантри (тантри дії), чарья-тантри (тантри виконання), йога-тантри (тантри йогічної медитації), ануттара-йога-тантри (тантри вищої йоги: батьківські, материнські та недвійні).

У своїй філософській доктрині Ваджраяна об'єднує порожнечу (шуньята) мадг'яміки з «суто свідомістю» (віджняна-матра) йоґачари: світ сансари наповнюється релігійним змістом саме завдяки порожнечі, що закладена в його основі (вона ж — чиста свідомість та нірвана). Філософський та релігійний монізм Магаяни угрунтовує містичний та практичний монізм Ваджраяни: будь-яке явище у Всесвіті заряджене енергією всеохопної єдності — навіть афекти (пристрасть, ненависть тощо), що завжди вважалися перешкодами до досягнення нірвани, у Ваджраяні потрактовані як ресурс енергії, який можна використовувати в духовних цілях, очистивши від націленості на чуттєві об'єкти. Тіло у Ваджраяні — це мікрокосм, що відбиває в мініатюрі всі природні й духовні явища. Реальне з'єднання абсолютного (нірвани) й відносного (сансари), чуттєвого й містичного, насолоди й звільнення (бгукті й мукті), що символізує вищий і вічний стан «недвоїстості», може бути реалізовано тільки в тілі. З погляду Ваджраяни, пасивну мудрість (праджня) слід доповнити діяльним співчуттям (каруна) до всього живого. Усвідомлення єдності й тотожності праджні й упаї становить досвід духовного пробудження — бодгі. У деяких напрямах Ваджраяни цей досвід уявляється як природне і спонтанне з'єднання пасивного жіночого початку (праджня) з активним чоловічим первнем (каруна, або упая).

Практики

Ваджраяна — шлях трансформації сансаричного розуму, заснований на мотивації та філософії Великої Колісниці (Магаяни), але з підходом, властивим лише Ваджраяні, що включає відповідні поведінку та методи медитації.

Базовим методом є візуалізація образів медитативних божеств, мантри, мудри та шанування гуру (лами). Для Ваджраяни також характерне отримання ініціації лише від вчителя до учня, а також набір особливих «швидких методів» для пробудження вже в цьому житті (або протягом семи життів). Засобом досягнення стану будди у Ваджраяні вважається йогічна практика, медитація, рецитація мантр, шанування духовного наставника (гуру-йога) тощо. Традиційно вважають, що не можна практикувати жодну практику без вчителя, а також практикувати у безпеці та зробити перші кроки без участі гуру (лами).

У Ваджраяні особливого значення надавали духовному йогічному вдосконаленню жінок. Імовірно, з автохтонних матріархальних культів запозичено нових для буддизму жіночих божеств і духів — дакіні (чоловічі відповідники — дакі). Вони теж надають допомогу буддистам, посвячені в таємниці буддійського вчення, але найбільше дакіні відомі як безжальні захисниці Дгарми, які не гребують вбивати, страчувати її ворогів, насолоджуючись їх страхом, болем і кров'ю. Крім того, дакіні затято виступають проти всього, що продовжує існування у сансарі. Деякі з йогинь набули статусу дакінь, виконуючи найскладніші тантричні практики, які передавалися через покоління. І лише в останні століття життя та вчення дакінь були записані. Однією з яскравих представниць подібної гілки буддизму стала Мачіг Лабдон (1055–1145) — творчиня надзвичайно складної та незвичної для західної культури практики чод, або забуття страху. Жіночі постаті Ваджраяни нескінченно різноманітні, хоча, будучи ілюзорно різними, зберігають тотожність з єдиною Праджнею — мудрістю та подругою Будди у Тілі блаженства.

Головним засобом досягнення просвітлення у Ваджраяні уявляється таємна мантра. При цьому вважають, що шлях Таємної мантри значно могутніший за інші та може призвести до досягнення стану будди не за багато кальп (як у традиційній Магаяні), а за одне життя.

Як і в класичному тантризмі, філософські ідеї у Ваджраяні вважають недієвими без практики. Теорія та практика тантри (тибетської Ваджраяни) мають деякі відмінності в залежності від конкретної буддійської традиції та школи: Джонанг (вчення Калачакра-тантри), Сакья (доктрина Ламдре), Каг'ю (вчення про Махамудру, Шість Йог Наропи), Ньїнгма [вчення Магайоги, Ануйоги та Атійоги (Дзогчен)], Гелуг (вчення Ламрім Ченмо).

Проте чіткого обмеження на ту чи ту практику й філософію в межах однієї традиції немає — у всіх школах є послідовники традицій інших шкіл.

Іконографія

Іконографія Ваджраяни посідає унікальне місце не тільки у буддійському та світовому мистецтві, а й у власному духовному вдосконаленні членів релігійних громад. Бо створений образ — це, по-перше, об'єкт безпосереднього споглядання у практиках вдосконалення свідомості; по-друге, осередок складних учень та практик, де має значення кожен знак, кожна іконографічна деталь; по-третє, комплекс взаємозалежних міфів, переказів, доктрин, учительських традицій тощо.

Особливо різняться зображення ідамів (йідамів), які мають три види: мирний, гнівний та радісний. Крім того, ідами бувають чоловічі (херука — гнівний, бгагават — мирний) та жіночі (дакіні — гнівна, бгагаваті — мирна). Вони можуть мати різну кількість зображень обличь, рук тощо. Чорний колір на тханках (тібетських іконах) символізує вищу реальність, порожнечу (шуньяту), але й ненависть — силу, що у духовній практиці необхідно перетворити на досконалу мудрість (праджня-параміту).

Поширення

Різноманітні школи традиції Ваджраяни натепер поширені в Китаї (Тибеті), Монголії, Бутані, Індії, Росії (зокрема, Бурятія, Калмикія), Непалі та Японії. Загальну кількість послідовників визначити важко, хоча різні джерела одностайні в тому, що напрям є кількісно найменшим з-поміж «колісниць».

Існують лічені громади послідовників цих шкіл також і в Україні (дві школи традиції Карми Каг’ю, громади Нінгма и Дзогчен).

Джерела

Hua H. The Śūraṅgama Sūtra. Burlingame : Buddhist Text Translation Society, 2009. 554 p.

Література

  1. Snellgrove D. Indo-Tibetan Buddhism: Indian Buddhists and their Tibetan Successors. Boston : Shambhala, 1987. 526 p.
  2. Banerji S. C. Tantra in Bengal: A Study of Its Origin, Development and Influence. 2nd ed. New Delhi : Manohar Publications, 1992. 352 p.
  3. Торчинов Е. А. Введение в буддологию. Санкт-Петербург : Санкт-Петербургское философское общество, 2000. 304 с.
  4. Davidson R. M. Indian Esoteric Buddhism: A Social History of the Tantric Movemen. New York : Columbia University Press, 2002. 476 р.
  5. Ray R. A. Indestructible Truth: The Living Spirituality of Tibetan Buddhism. Boston; London : Shambhala, 2002. 432 р.
  6. Козловский И. А. Избранные лекции по теории и практике религиозного мистицизма : в 2 т. Донецк : Норд-Пресс, 2009. Т. 1: Буддизм. Христианство. 322 с.
  7. Schumann H. W. Buddhismus: Stifter, Schulen und Systeme. München : Bassermann, 2016. 256 p.

Автор ВУЕ

І. А. Козловський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Козловський І. А. Ваджраяна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ваджраяна (дата звернення: 27.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.04.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶