Каструм

Ка́струм — римський військовий табір, військове поселення, зразок для розпланування міст у Стародавньому Римі.

Каструм. План за Полібієм:
1 – кіннота римлян і їхніх союзників; 2 – триархи – найкращі воїни, що займають третій резервний ряд під час походу; 3 – принципси – воїни, які займають перші ряди; 4 – гастати – воїни зі списами; 5 – велити – легкоозброєні воїни
Каструм 1-2 ст. Схема загального вигляду і план:
Pr – віа преторіа (кардо); Pc – віа принсипаліс (декуманус); P – претентура (чільна частина табору, в якій містяться преторій, префекти, трибуни); R – ретентура (тильна частина табору)
Каструм як центр м. Остії
(тепер у складі м. Рима, Італія)

Каструм — головний винахід давніх римлян у сфері містобудування. Вони були неперевершеними майстрами кастраметації — уміння організовувати військові табори. Уздовж шляхів та кордонів на відстані одного денного переходу споруджували каструми, спершу як тимчасові військові поселення, місця стоянки римської залоги. Згодом вони перетворювалися на міста — опорні пункти римської колонізації. При цьому вирішувалися тільки стратегічні завдання. Каструми могли лежати в некрасивій і нездоровій місцевості. Вони мали регулярне розпланування у вигляді прямокутника чи квадрата, розділеного на 4 частини головними прямолінійними вулицями з перетином у центрі (див. Кардо, Декуманус). Вулиці з’єднували протилежні брами. Іноді в центрі не було повного перехрестя, а головні вулиці сходилися у вигляді літери Т. Біля їхнього перетину розплановували форум. Каструми й виниклі на їхній основі міста мали настільки жорсткі геометричні форми, що важко уявити таке природне середовище, в якому ця форма була б виправданою і органічною.

Для розпланування табору обирали рівну суху міцевість з незначним ухилом для відведення опадів. Неподалік мали бути: водне джерело, ліс або чагарник для заготівлі дров, луки для випасання коней. Універсальний метод розпланування каструма сформувався під час Пунічних війн. Його описав Полібій. У центрі орієнтованого за сторонами світу й оточеного ровом і земляним валом з частоколом табору, розрахованого на розміщення двох легіонів, була принципія. Її позначав преторій — палатка претора (консула, головнокомандувача). Поряд був форум і стояли палатки квестора (інтенданта) і легата (помічника претора). Далі уздовж декумануса були палатки трибунів (по 6 у кожному легіоні) і префектів (наглядачів). З обох боків між форумом і головними воротами розміщували відбірну піхоту, кінноту й найкраще військо союзників. Решту території розплановували на прямокутні квартали для розміщення основного війська — кінноти й піхоти римлян та їхніх союзників з окремими локаціями для триархів (найкращих воїнів, які були у третьому резервному ряду під час походу), принципсів (воїнів, які займали перші ряди), гастатів (воїнів зі списами). По периметру табору були палатки велитів — легко озброєних воїнів. Ширина вулиць була стандартизованою, залежно від розміру каструма й історичної епохи: від 6–12 до 15–30 м (головні) та 4 м (другорядні).

Коли військовий табір перетворювався на місто, по периметру його зводили оборонні мури з баштами і 4-ма брамами (передньою, зверненою у бік ймовірного противника; тильною, лівою і правою). Перехрестя кардо з декуманусом (тетранс) означували тетрапілом — кубічною спорудою з наскрізними проїздами для кінноти й колісниць і проходами для пішоходів. В'їзди в каструм часто відзначали тріумфальними арками. Розміри міських територій були стандартизовані: в Італії (м. Кремона) — 50 югерів (14,7 га; 1 югер = 2941,45 кв. м); міста Флоренція і Болонья мали площі по 35 югерів, а м. Аоста — 140 югерів.

За принципом каструма споруджували заміські резиденції римських імператорів (Палац імператора Діоклетіана у м. Спліті). Римські каструми започаткували багато європейських міст: Віндобона — м. Відень (Австрія); Бонна — м. Бонн, Августа Вінделікорум — Аугсбург, Кастра Регіна — м. Регенсбург, Колонія Клавдія Ара Агріпінензіум — м. Кельн (усі — Німеччина); Аргенорат — м. Страсбург (Франція); Еборакум — м. Йорк (Велика Британія); Каструм Апулум — м. Альба Юлія (Румунія); Кастра Ульцісія — м. Сентендре (Угорщина).

Література

  1. Саваренская Т. История градостроительного искусства. Москва : Стройиздат, 1984. С. 98–100.
  2. Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 60–61.
  3. Bishop M. Handbook to Roman Legionary Fortresses. Barnsley : Pen and Sword, 2012.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Каструм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Каструм (дата звернення: 9.05.2024).



Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.11.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶