Джерело водне
Джерело́ во́дне — природний вихід вод підземних на денну поверхню або на дні водного об’єкта (підводне джерело).
Зміст
Походження
Виникає під впливом земного тяжіння або гідростатичного тиску. Чинники утворення джерел: перетин водоносних горизонтів негативними формами сучасного рельєфу (наприклад, річковими долинами, балками, ярами, озерними улоговинами); геолого-структурні особливості місцевості [наявність тріщин, зон тектонічних порушень (див. Тектоніка літосферних плит), контакти вивержених і осадових порід]; фільтраційна неоднорідність водовмісних порід тощо.
Живлення
За гідродинамічними особливостями виділяють джерела водні висхідні (живляться за рахунок вод напірних) та низхідні (живляться безнапірими водами). Вчений-гідролог О. Овчинников (1904–1965; тепер Росія) виділив три групи джерел залежно від живлення: 1) водами верховодки; 2) водами ґрунтовими; 3) водами артезіанськими.
Джерела першої групи, які живить верховодка, розташовуються в зоні аерації, мають різкі коливання дебіту (аж до повного виснаження), хімічного складу і температури води.
Джерела, які живляться ґрунтовими водами, відрізняються переважно сталістю, але також схильні до сезонних коливань дебіту, складу й температури. Вони поділяються на ерозійні (з'являються в результаті поглиблення річкової мережі й розкриття водоносних горизонтів), контактні (приурочені до контактів порід різної водопроникності) і переливні [зазвичай висхідні, пов'язані з фаціальною (див. Фація) мінливістю пластів або з тектонічними порушеннями].
Джерела артезіанських вод відрізняються найбільшою сталістю режиму; вони тяжіють до областей розвантаження артезіанських басейнів.
Карстовими водами живляться так звані сифонні джерела підземних вод, які діють періодично після наповнення карстової порожнини і сифонного каналу (з'єднує порожнину з поверхнею Землі). Приклад — найглибше у світі джерело водне Фонтен-де-Воклюз (регіон Прованс — Альпи — Лазуровий Берег, Франція) глибиною 255 м, з найбільшим дебітом води — 21,0 м3/с.
Терміном «воклюз» (за найменуванням французького джерела) називають будь-яке висхідне карстове джерело водне.
Серед найбільших за водністю у світі: Красний Ключ — 14,9 м3/с (Башкортостан, Росія); Велике джерело — 13,3 м3/с (шт. Міссурі, США); Аахське — 8,5 м3/с (фед. земля Баден-Вюртемберг, Німеччина).
Класифікація
За режимом джерела водні поділяють на: постійні, сезонні, тимчасові, періодичні (наприклад, гейзери).
За дебітом (дм3/с) джерела водні класифікують на: найменші ( до 0,001); досить малі (0,001–0,01); малі (0,01–0,1); незначні (0,1–1,0); значні (1,0–10); дуже значні (10–100); великі (100–1000); дуже великі (1 000–10 000); виключно великі (10 000–100 000; найбільші (понад 100 000).
За температурою води (°С) джерела поділяють на: виключно холодні (до 0); досить холодні (0–4); холодні (4–20); теплі (20–37); гарячі (37–42); досить гарячі (42–100); киплячі (понад 100).
Залежно від мінералізації води бувають прісними (до 1,0 г/дм3) та мінеральними (більше 1,0 г/дм3); за переважанням різних йонів чи специфічних компонентів (гідрокарбонатні, лужні, магнієві, сірководневі та ін.) (див. Мінеральні води).
Джерельна вода зазвичай чиста. Деякі джерела можуть бути забарвлені мінералами, які розчиняються у воді (так, вода, збагачена залізом, має жовто-коричневий колір).
Значення
Джерела водні використовують для різних потреб людини, зокрема, для забезпечення питною водою, виробництва електроенергії, в іригації, бальнеології (мінеральні джерела), рекреації (для виробництва бутильованої води).
В Україні з джерел водних починаються річки Дністер, Бистриця Солотвинська, Збруч та ін.
Додатково
До джерел водних люди здавна ставилися шанобливо, відповідно облаштовували їх, міфологізували.
2011–2019 науковці Карпатського національного природного парку Р. Кравчинський і М. Корчемлюк та професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка В. Хільчевський дослідили понад 300 джерел водних на території природного парку. Встановлено, що майже всі джерела водні тут є «прісні» (30–500 мг/дм3), «досить малі» або «малі» за дебітами (від 0,002–0,005 дм3/с до 0,04–0,08 дм3/с), «холодними» — за температурним режимом води (4,6–19,5 °С). Джерельна вода природного парку має високу якість.
Спеціального державного моніторингу за станом джерел водних в країні немає. У справі охорони їх від забруднення важливою є роль місцевих органів самоврядування та громадських природоохоронних організацій.
Література
- Справочное руководство гидрогеолога : в 2 т. / Под ред. В. М. Максимова. 3-е изд. Ленинград : Недра, 1979. Т. 1. 512 с.
- Хільчевський В. К. До питання про класифікацію природних вод за мінералізацією // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2003. Т. 5. С. 11–18.
- Терлецька Г. Результати моніторингу природних джерел на території м. Києва // Світогляд. 2009. № 4. С. 60–65.
- Springer A. E., Stevens L. E., Ledbetter J. D. et al. Ecohydrology and Stewardship of Alberta Springs Ecosystems // Ecohydrology. 2015. № 8 (5). Р. 896–910.
- Кравчинський Р. Л., Хільчевський В. К., Корчемлюк М. В. та ін. Моніторингові дослідження природних водних джерел на території Карпатського національного природного парку. Івано-Франківськ : Фоліант, 2019. 124 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Джерело водне // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Джерело водне (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.07.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
