Вал оборонний
Ва́л оборо́нний — оборонна споруда у вигляді видовженого земляного насипу.
Споруджували і використовували разом з ровом, який викопували перед валом і вийнятою з рову землею насипали вал. Міг бути самостійною оборонною спорудою, а також використовуватися у комплексі з дерев’яними оборонними стінами, мурами, баштами, бастеями, бастіонами, казематами, куртинами, капонірами тощо.
Історична довідка
Земляні вали як укріплення відомі з найдавніших часів як найпростіше укритття для оборонців і перешкода для нападників. Вал намагалися робити високим, зі стрімкими схилами, його могли посилювати дерев’яним частоколом, установленим на гребені валу. На території України вали оборонні використовувалися до 19 ст. як оборонні огорожі городищ (Більське й Велике Карутульське городища), міст (дитинець м. Володимира-Волинського), замків і фортець, садиб, монастирів, військових таборів.
Вали часто замінювали оборонним мурами там, де для цього були відповідні ресурси і майстри (Велика китайська стіна). Розвиток артилерії у ранньомодерну добу змусив у 16 ст. повернутися від високих оборонних мурів до значно нижчих масивних земляних валів: вони краще витримували артилерійські обстріли ядрами й снарядами (Золочівський замок, фортеця м. Путивля, Станіславівська фортеця, Київська фортеця). У містах України наприкінці 18 — на початку 19 ст. більшість валів оборонних втратили військове значення та були знесені. По їхніх трасах прокладено вулиці й бульвари (міста Львів, Полтава, Суми, Ніжин). На території Печерського р-ну м. Києва збереглися вали оборонні Київської фортеці.
Характеристика
Вал споруджувався так, щоб між ним і розташованим попереду ровом залишалась берма — вузька горизонтальна площина, що запобігала сповзанню землі валу в рів. Поверхні валу й рову могли бути задернованими або обкладеними дерев’яними колодами чи обличковані камінням. У домонгольську добу на Русі високі (до 18 м) земляні вали мали в своїй основі кліті — дерев’яні зрубні конструкції, засипані землею, іноді додатково підсилені муруванням з цегли-сирцю (міста Київ; Білгород, тепер с. Білогородка Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; Переяслав Київської обл.).
Від 16 ст. вал оборонний у замках і фортецях складався з двох частин — бруствера і валгангу. Бруствер слугував прикриттям від ворожих обстрілів і бойової позицією оборонців. Площина валгангу використовувалася для комунікацій (переміщення залоги) всередині укріплення і для розміщення гармат. З розвитком артилерії у 17 ст. з’явився розподіл на артилерійський вал і стрілецький вал (призначений для піхоти). Обидва вали могли розміщуватися рівнобіжно: зі стрілецьким попереду й артилерійським позаду, або навпаки. Вал, що утворював головну лінію оборони, називався головним, на відміну від валів, які захищали допоміжні споруди.
Значення
Уміння споруджувати вали оборонні уможливило появу осілого населення і розбудову поселень на територіях, що не мали природного захисту від нападників.
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995.. С. 56.
- Лукьянченко В. Городни — оборонные стены Киева IX-XIII вв. Часть первая. Земляные валы // Місто: історія, культура, суспільство. 2016. № 1. С. 87–105.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Вал оборонний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вал оборонний (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.08.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
