Станіславівська фортеця

Станіславівська фортеця. Графічна реконструкція П. Ричкова. Джерело ілюстрації: Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ, 2011. С. 509
Станіславівська фортеця. Реконструкція побудови плану за С. Кравцовим. Джерело ілюстрації: Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ, 2011. С. 509
Станіславівська фортеця. Проєктний план 1743 р. за П. Ричковим. Джерело ілюстрації: Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ, 2011. С. 510
Станіславівська фортеця. Залишки бастіона на Фортечному провулку. Фото В. Ленченка 1967 р. Джерело ілюстрації: Вечерський В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ, 2002. С. 433
Станіславівська фортеця. Залишки земляного валу в районі вул. Валової. Фото Вечерського В. В.

Станісла́вівська форте́ця — втрачений фортифікаційний комплекс, м. Івано-Франківськ, Україна. Містився в центрі сучасного міста, окреслюючи контурами межі історичного центру.

Історична довідка

Заснування м. Станіславова (Станіслава, тепер м. Івано-Франківськ) було унікальним містобудівним заходом 2-ї пол. 17 ст. на теренах Західної України. Це запізніле, останнє з «ренесансних нових міст» у Галичині. Його фундував у 1661 магнат Андрій Потоцький (1628–1691). Автором розпланування міста і проекту міської фортеці був військовий інженер з м. Авіньйона (Франція) на службі у А. Потоцького підполковник Франсуа Корассіні.

Центр міста мав правильний шестикутний план з прямокутними кварталами і квадратною ринковою площею в центрі. Його оточував шестикутник (зі стороною 400 м) оборонної огорожі у вигляді валу оборонного завширшки 20–30 м й рову, з шістьма наріжними п’ятикутними в плані бастіонами. Після 1672 з північного сходу до міських укріплень прибудували прямокутну в плані укріплену резиденцію (замок з палацом) Потоцьких, відділену від міста еспланадою і звернену назовні валами й ровами з двома наріжними бастіонами. Фортифікації удосконалено 1679–1682 під керівництвом інженера й архітектора Кароля Беное (Бенуа; Франція). Так сформувалася єдина загальноміська лінія укріплень староголландської системи. Замок Потоцьких був окремим комплексом, опозиційним місту, яке (завдяки потужним бастіонним фортифікаціям) протиставлялося довкіллю. У фортецю вели Галицька (Львівська), Тисменицька (Кам'янецька) брами й Вірменська хвіртка. Перед брамами були мости через рови, заповнені водою. Первісно бастіонні укріплення були суто земляними, з дубовими палісадами в основі валів.

1736–1737 фортецю модернізував зі застосуванням мурованих конструкцій фортифікатор підполковник Христіан Дальке (Швеція). 1743 запроектували реконструкцію зі значним посиленням фортеці, але будівельні роботи за цим проектом виконали частково. З приєднанням Галичини до імперії Габсбургів Станіславівська фортеця втратила військове значення і 1810–1819 була ліквідована з розкопуванням валів, засипанням ровів, розбиранням на будівельний матеріал обмурування бастіонів і валів. Каменем і цеглою з фортеці забрукували вулиці й площі міста. На деяких ділянках ці роботи тривали до сер. 19 ст. і зрештою не були доведені до кінця, внаслідок чого частково зберігся наріжний західний бастіон.

Характеристика

Збережені і в забудові середмістя фрагменти (фаси і фланки західного фортечного бастіону, див. Бастіон) муровані з цегли і блоків алебастру. Ці залишки містяться уздовж Фортечного провулку та в тилу забудови вул. Любомира Гузара (їх реставровано 2012). Земляний задернований схил валу зберігся на території зеленої зони уздовж вул. Валової. Залишки мурованої Тисменицької брами досліджені археологами 2018 на вул. Галицькій.

Значення

Бастіонні укріплення Станіславівської фортеці, створені за староголландською системою, мали оригінальну розпланувальну композицію, яка ніде більше в Європі не зустрічається і виникла як послідовне поєднання шестикутної в плані міської фортеці з пізніше прилеглим прямокутним у плані замком власника, з утворенням єдиної зовнішньої лінії оборонної огорожі.

Література

  1. Ричков П. Західноукраїнські міста-фортеці XVI–XVIII століть // Пам'ятки України. 1990. № 2. С. 20–22.
  2. Кравцов С. Из градостроительной истории Ивано-Франковска // Архитектурное наследство. Вып. 39. Москва, 1992. С. 130–134.
  3. Ричков П. Містобудівна еволюція Станіслава у XVIІ–XIХ ст. // Архітектурна спадщина України. Вип. 5. Київ: Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування; Головкиївархітектура, 2002. С. 196–209.
  4. Вечерський В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ: Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. С. 432–433.
  5. Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ, 2011. С. 508–510.


Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Станіславівська фортеця // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Станіславівська фортеця (дата звернення: 2.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
31.08.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶