Китриш, Михайло Єгорович

Михайло Єгорович Китриш. Опішня, 2013. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства.

Ки́триш, Миха́йло Єго́рович (21.10.1936, смт Опішня, тепер Полтавського району Полтавської області, Україна) — гончар, скульптор, майстер художньої кераміки, член Національної спілки художників України (з 1971) та Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 1998), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (з 1999).

Китриш, Михайло Єгорович

Народження 21.10.1936
Місце народження Опішня
Місце смерті Опішня
Напрями діяльності Гончарство


Відзнаки

Медалі За доблесну працю на відзначення 100-річчя від дня народження В. Леніна
Премії Премія імені Д. Щербаківського (1995), Національна премія України імені Тараса Шевченка (1999)
Почесні звання Заслужений майстер народної творчості України (1985)

Життєпис

Народився в родині гончарів. У 12 років захопився ліпленням, коли був прикутий до ліжка внаслідок тяжкої хвороби (запалення суглобів). Тоді ліпив свистунці, які родина здавала в кооператив на продаж.

Від 1955 — глиновоз на заводі «Художній керамік» (2002 припинив діяльність), оволодів технологією гончарного виробництва (навчався в гончаря Й. Марехи). Працював до 1996 на заводі гончарем, творчим майстром Художньо-експериментальної творчої лабораторії; співробітником Центру спеціальних методів дослідження кераміки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (липень–грудень 1996).

Дружина — Галина Китриш (1939–2016; Україна), працювала малювальницею на заводі (1958–1988), декорувала вироби чоловіка.

Китриш — співініціатор заснування в смт Опішні мистецьких навчальних закладів: дитячої студії «Сонячне коло» [із Г. Редчук (нар. 1941; Україна)], філіалу Решетилівського художнього училища № 28, Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату «Колегіум мистецтв у Опішному».

Від 16.02.2011 розпорядженням Кабінету Міністрів України Китриша включено до складу Наглядової ради Національного музею-заповідника українського гончарства.

Після виходу на пенсію (1996) вдома виготовляв унікальні глиняні вироби. З 2010 за станом здоров’я гончарством не займається.

Творча діяльність

Роботи художника є класичними зразками сучасної народної кераміки. Майстер у творчій роботі надавав перевагу декоративній скульптурі. Вготовив чимало творів, за якими можна простежити всі типологічні групи української народної кераміки: зооморфна (див. Зооморфізм) скульптура, ужитковий посуд, дрібна пластика, оздоблювальна кераміка, культові й обрядові предмети, будівельна кераміка тощо. Більшість робіт атрибутовано (підписані автором).

Виготовляв традиційний для народного гончарства Опішного посуд (глечики, горщики, вареничні, чайні та кавові набори), дитячу іграшку, свічники, вази, настінні тарелі, скульптуру. Перші вироби датовано 1962, останні — 2010.

Китриш відомий як єдиний гончар, який постійно експериментував із поливами. Початок цих експериментів припадає на роки праці у творчій лабораторії заводу «Художній керамік». Удома має власне горно, де експериментував із поливами, формами й декором виробів.

З 1970 його роботи експонували на обласних, всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних виставках в Україні, Бельгії, Болгарії, Великій Британії, Канаді, Нідерландах, Норвегії, Польщі, США, Франції, колишній Югославії, Японії. Твори Китриша були представлені на понад 90 виставках різного підпорядкування.

1981 організовано першу персональну виставку творів Китриша (140 творів) в Полтавському краєзнавчому музеї (тепер Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського). Відтоді гончар підтримував тісні зв’язки з музеями України.

Перша персональна виставка виробів Китриша в смт Опішні відбулася 1996 з нагоди 60-річчя гончаря. Відтоді всі ювілеї супроводжуються персональними виставками гончаря. Українські музеї організували 8 персональних виставок творів Китриша (у м. Полтаві — 2, смт Опішні — 6).


Гончар брав участь у симпозіумах гончарства, конкурсах художньої кераміки, днях ремесел, традиційних «Днях гончаря» й святах народної творчості в Україні. 1997 був учасником Першого регіонального симпозіуму «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (смт Опішня), де представив великого розміру зооморфні посудини і свічники (відзначений дипломом лауреата).

Твори майстра зберігаються в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному (понад 330 виробів — найбільша колекція кераміки), у фондах музеїв міст Вінниці, Дніпра, Запоріжжя, Канева (Черкаська область), Києва, Кривого Рогу (Дніпропетровська область), Переяслава (Київська область), Полтави, Хмельницького, Ялти (АР Крим). Твори Китриша є в колекціях закордонних музеїв і приватних зібраннях.

Китриш має зібрання власних творів — понад 200 предметів: зооморфні скульптури, вази, тарелі, посуд, іграшки, свічники, куришки (ритуальна посудина з вушком і багатьма фігурними наскрізними отворами на поверхні), кашпо тощо. У гончаря зберігаються його інструменти й пристрої — гончарні ножики, стеки (інструмент для оздоблення), гончарний круг, горно.

Відзнаки і нагороди

Медаль «За доблесну працю на відзначення 100-річчя від дня народження В. Леніна» (1970).

Заслужений майстер народної творчості України (з 1985).

Премія імені Д. Щербаківського (з 1995).

Національна премія України імені Тараса Шевченка (з 1999) (отримав разом із гончарями В. Омеляненком та І. Біликом за цикл творів опішненської кераміки).

Всеукраїнська премія імені О. Сластіона (2006).

Указом Президента України гончарю призначено дворічну стипендію (від 2011), довічну державну стипендію (від 2014).

Література

  1. Данилейко В. Світовий розголос кераміки Китриша // Народне мистецтво. 2000. № 1–2. С. 17.
  2. Ханко В. Словник мистців Полтавщини. Полтава : Полтава, 2002. 232 с.
  3. Шевченківські лауреати, 1962–2012 / Авт.-упоряд. М. Г. Лабінський. 3-тє вид., змін. і допов. Київ : Криниця, 2012. 861 с.
  4. Ликова О. Г. Михайло Китриш — від ремісника до мистця // Сіверщина в історії України : в 14 вип. Київ; Глухів : Центр пам'яткознавства НАН України, 2018. Вип. 11. С. 373–376.
  5. Ликова О. Г. До питання атрибуції глиняних виробів Михайла Китриша // Ніжинська старовина. 2019. № 27 (30). С. 79–182.
  6. Ликова О. Г. Малі епіграфічні написи на глиняних виробах Михайла Китриша // Етнічна історія народів Європи. 2019. Вип. 57. С. 140–142.
  7. Ликова О. Г. Музеєфікація приватної збірки родини Китришів як спосіб збереження гончарної спадщини майстра // Сіверщина в історії України : в 14 вип. Київ; Глухів : Центр пам'яткознавства НАН України, 2019. Вип. 12. С. 432–434.
  8. Ликова О. Г. Глиняні «коні» Михайла Китриша // Етнічна історія народів Європи. 2021. Вип. 65. С. 36–40.

Автор ВУЕ

О. Г. Ликова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Ликова О. Г. Китриш, Михайло Єгорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Китриш, Михайло Єгорович (дата звернення: 2.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
23.03.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶