Ковалевський, Євграф Петрович
Ковалéвський, Євгрáф Петрóвич (21.12.1790, с. Ярошівка, тепер Харківського району Харківської області, Україна ― 30.03.1867, м. Санкт-Петербург, тепер РФ) ― гірничий інженер. Почесний член Петербурзької Академії наук (з 1856), дійсний таємний радник (з 1859); виконав перше наукове стратиграфічне та геологічне дослідження Донецького басейну.
Брат Є. П. Ковалевського.
|
Ковалевський, Євграф Петрович | |
|---|---|
| Народження | 12.12.1790 |
| Місце народження | Ярошівка |
| Смерть | 30.03.1867 |
| Місце смерті | Санкт-Петербург |
| Напрями діяльності | гірництво |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї дворянина, надвірного радника Петра Івановича Ковалевського. Рід Ковалевських бере початок від брата Івана Ковалевського, генерального осавула Запорозького Війська ― Семена.
1805 закінчив у м. Харкові Слобідське українське головне училище.
1808 ― Слобідську українську гімназію.
Продовжив освіту у Гірничому кадетському корпусі (м. Санкт-Петербург), який закінчив 1810.
1810–1817 працював на Луганському ливарному заводі (пройшов шлях від практиканта до інженера, а згодом ― секретаря директора).
Від 1817 ― чиновник у Департаменті гірничих і соляних справ. 1826–1830 ― віце-директор цього Департаменту; водночас ― командир Гірничого кадетського корпусу (м. Санкт-Петербург).
1830–1836 ― губернатор Томської губернії (тепер Томська область, РФ) та головний начальник Коливанських (тепер Коливанський р-н Новосибірської обл., РФ) і Алтайських заводів.
Від 1835 ― член Ради Гірничого Вченого Комітету Корпусу гірничих інженерів.
1837–1839 ―директор Департаменту гірничих і соляних справ і член Мануфактурної Ради Російської імперії.
1843–1856 ― сенатор. 1856–1858 ― голова Московського цензурного комітету; член московського відділення Головної ради жіночих навчальних закладів (1858); віце-голова московського Товариства історії та старожитностей російських (1857–1858).
1858–1861 обіймав посаду Міністр] народної освіти Російської імперії.
Від 1861 ― член Державної Ради Російської імперії.
З 1862 ― президент Вільного економічного товариства.
Наукова діяльність
Вперше виділив Бахмутську (див. Бахмут) геологічну формацію Донецького кряжу. Саме він ввів до обігу його назву: похідну від річки Донець (тепер Сіверський Донець), яка визначила майбутню назву всього регіону.
1827 він виконав перше наукове стратиграфічне та геологічне дослідження Донбасу. Результати цих досліджень були викладені у статті «Досвід геогностичних досліджень в Донецькому гірському кряжі». Виділив основні комплекси гірських порід, виявив їхню ритмічність і склав «Петрографічну карту гірського кряжу, що простягається Бахмутським і Славяносербським повітами Катеринославської губернії і Міуським начальством землі Війська Донського». Ця карта є додатком до статті «Геогностичний огляд Донецького гірського кряжу» (1829). Результати його геологічних досліджень викладені також 1828 у «Гірничому журналі».
Під час перебування на посаді Міністра народної освіти піклувався про народні училища та недільні школи; започаткував політику лібералізації управління університетами.
1859 надав хід справі про дозвіл на друк нового видання «Кобзаря» Т. Г. Шевченка.
1860 сприяв скасуванню цензурної заборони творів Т. Шевченка, що уможливило вільне поширення цих видань.
Нагороди та відзнаки
Ордени: Святого Володимира 3, 2, 1 ступенів (1826, 1837, 1861); Святого Олександра Невського (1856); Білого орла (Російська імперія, 1849); Святої Анни 2, 1 ступенів (1820, 1835); Святого Станіслава 1 ступеня (1831).
Додатково
Автор назви «Донецький басейн», від чого згодом було утворене скорочення «Донбас».
У щомісячному часописі «Вісник Європи» вже після смерті Ковалевського опубліковано його «Нариси етнографії Кавказу» ― уривок з великої, задуманої Ковалевським праці «Про народи, які проживали і нині проживають у межах Росії».
Праці
- Опыт геогностических исследований в Донецком горном кряже // Горный журнал. 1827. Кн. 2. С. 27–36.
- Геогностическое обозрение Донецкого горного кряжа // Горный журнал. 1829. Кн. 1. С. 5–51; Кн. 2. С. 237–257; Кн. 3. С. 299–315.
- Очерки этнографии Кавказа // Вестник Европы. 1867. Т. 3. С. 75–140.
Література
- Ковалевский П. Е. Род Ковалевских за триста лет. 1651–1951. Париж : [Б. и.], 1951. 31 с.
- Голобуцький П. В. Ковалевський Євграф Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Гол. ред. В. А. Смолій. Київ : Наукова думка, 2007. Т. 4. С. 375.
- Білецький В. С. Йому ім’ям завдячує Донбас // Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. Донецьк : Східний видавничий дім, 2011. С. 5–7.
- Заблоцкий Е. М. Горное ведомство дореволюционной России. Москва : Новый хронограф, 2014. 277 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С., Гайко Г. І. Ковалевський, Євграф Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ковалевський, Євграф Петрович (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.10.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
