Мелітополь

Меліто́поль — місто, адміністративний центр Мелітопольського району Запорізької області України. Відноситься до історично населених місць.

Мелітополь
Країна	Україна
Область	Запорізька область
Чисельність населення (тис.осіб)	150
Територія (кв.км.)	49,6
Уродженці	Донцов, Дмитро Іванович, Возіанов, Олександр Федорович, Чухрай, Григорій Наумович

Мелітополь

Географічне положення

Розташоване на півдні Запорізької області, на правому березі р. Молочної, біля Молочного лиману, що прилягає до Азовського моря.

Відстань до м. Києва — 689 км, до м. Запоріжжя — 124 км.

Загальна площа території — 49,66 км² (станом на 04.01.2018).

Історична довідка

У степовій зоні на місці нинішнього міста упродовж століть проходили кочові шляхи скіфів, гунів, аварів, хозарів, печенігів, половців, ногайських татар (ногайці). Висловлювалося припущення, що на території сучасного міста у 18 ст. існував аул або зимівник буджацьких ногайців — Киз-Яр (або Кизил-Яр).

1769 тут знаходився редут, в якому служили запорозькі козаки. Згодом на правому березі р. Молочної виникло поселення сімей козаків та відставних російських солдатів. На початку 19 ст. ногайців витіснено в межі Османської імперії. 1816 поселення отримало назву Новоолександрівська слобода (Новоолександрівка).

07.01.1842 населений пункт отримав статус міста, перейменований на Мелітополь і став центром Мелітопольського повіту Таврійської губернії. Кримська війна 1853–1856 зробила місто важливим транзитним пунктом. Його заселяли представники різних етнічних груп.

Прокладення у 1870-х через м. Мелітополь залізниці «Лозова—Севастополь» закріпило за ним неофіційну назву — «ворота Криму» та посприяло перетворенню міста у значний торгово-промисловий центр Північної Таврії. Найбільші підприємства — чавуноливарний завод та машинобудівний завод братів Классен.

Наприкінці 19 ст. населення міста зростало швидкими темпами.

Від 1923 стало центром Мелітопольської округи у складі Катеринославської губернії та Мелітопольського району у складі округи, від 1930 — районний центр республіканського підпорядкування, 1932–1939 — районний центр Дніпропетровської області. 1939 м. Мелітополь став райцентром Запорізької області та отримав статус міста обласного підпорядкування. У 1930-х м. Мелітополь стало потужним промисловим центром машинобудування.

Під час Голодомору 1932–1933 у місті померло понад 3 тисячі жителів.

Від жовтня 1941 м. Мелітополь перебував в окупації, увійшовши до складу Мелітопольського гебіту генерального округу Крим Райхскомісаріату Україна. На осінь 1943 стало важливим опорним пунктом однієї з найбільш укріплених ділянок Лінії Пантера — Вотан (нім. Panther-Stellung), або Східного Валу (нім. Ostwall). 13.10.1943 радянським військам вдалося прорвати німецьку оборону та розпочати визволення міста, яке було завершене 23.101943. Наслідком планомірного знищення ворогом інфраструктури міста та запеклих вуличних боїв стало його масштабне руйнування.

У радянську добу в м. Мелітополі інтенсивно розвивали машинобудування та харчову промисловість.

Із проголошенням незалежності України 1991 великі промислові підприємства міста почали втрачати провідні позиції, розвивалися малі та середні. Місто залишалося важливим культурним центром Півдня України. Тут успішно проводили децентралізацію та залучення європейських інвестицій.

Мелітополь. Панорама

Символіка міста

1844 затверджено герб Мелітопольського повіту, який також став гербом м. Мелітополя. Змінено 1868 у ході проведення геральдичної реформи Б. Кьоне.

29.08.2003 Мелітопольська міськрада затвердила сучасний герб (автор — геральдист Л. Матяш) і прапор міста.

До російсько-української війни

Населення

Станом на 01.01.2021 загальна кількість населення м. Мелітополя складала 150 768 осіб. Густота населення становила 3 083 особи/км².

Згідно з переписом населення 2001, у місті мешкали представники 96 етнічних спільнот. Найбільшу етнічну групу складали українці — 88 453 особи (57 %). Після 2014 питома вага українців збільшилася за рахунок внутрішньо переміщених осіб. Другою найбільшою етнічною групою були росіяни (62 358 осіб). Інші етнічні групи — болгари (2 908 осіб); татари (1 323 особи); білоруси (1 212 осіб); роми (369 осіб); вірмени (430 осіб); євреї (479 осіб); німці (326 осіб); азербайджанці (280 осіб); кримські татари (255 осіб); поляки (184 особи); молдовани (197 осіб); албанці (62 358 осіб); грузини (133 особи). Етнічні та національні групи були повністю інтегровані у соціальне та політичне життя міста.

Станом на 16.06.2016 у м. Мелітополі діяли 14 релігійних конфесій, 51 релігійна громада, з них мали культові споруди 33 релігійні громади.

Клімат

Клімат степовий помірно континентальний. Вирізняється жарким посушливим літом, частою повторюваністю посух і суховіїв, відносно холодною малосніжною зимою. Спостерігаються пилові бурі.

Середньомісячна температура січня — -4 °С. Абсолютний мінімум сягає 30 °С. Середньомісячна температура повітря липня +29 °С. Тривалість літнього періоду, коли середньодобова температура перевищує 15 °С, становить 126–138 днів.

Середньорічна кількість опадів — 400 мм і коливається від 350 до 450 мм.

Господарство

Промисловість

Провідними галузями промисловості були: машинобудівна, легка та харчова. Станом на 2018 господарську діяльність здійснювали: в галузі машинобудування — 128 підприємств, легкій — 18, харчовій — 25. Найбільш відомі підприємства: завод турбокомпресорів «Турбоком» («Turbocom»), Таврійська ливарна компанія «Талко» («Talko»), ТОВ «Термоліт» («Termolit»), Мелітопольський олійноекстракційний завод («Melitopol Oil Extraction Plant Limited Liability Company»), ТОВ ВКФ «Мелітопольська черешня» (TOV VKF «Melitopol’s’ka Chereshnya»), ТОВ «Агро-Сервіс» («TOV «Ahro-servis»), ТОВ «ССК-Інженіринг» («TOV «SSK-Inzhenirynh»).

Важливу роль в економіці міста відігравали підприємства малого та середнього бізнесу. Станом на 2018 у місті діяло 39 середніх та 765 малих підприємств.

Сфера послуг

2019 експорт товарів становив 103,5 млн доларів США, експорт послуг — 0,2 млн доларів США. Головним експортним товаром була продукція сільського господарства та харчової промисловості — 46,2 млн доларів США, або 44,8 %. Майже третина експорту (32,5 млн доларів США, або 31,4 %) припала на машини, обладнання, механізми, електротехнічне обладнання. Металургійна продукція забезпечила 9,6 % експорту товарів, транспортна (крім залізничної) — 10,6 %.

До 2014 м. Мелітополь був одним із лідерів за показниками роботи суб’єктів туристичної діяльності Запорізької області. У місті було декілька ресторанно-готельних комплексів, готелів і садиба зеленого туризму.

Транспорт

До 24.02.2022 функціонував Мелітопольський військовий аеропорт для перевезення вантажів. Тут дислокувалася 25-та військово-транспортна авіаційна бригада, оснащена літаками Іл-76МД та Ан-26. Українські військові залишити аеродром, щоб не наражати на небезпеку мирних мешканців міста.

До кінця 2014 через важливу станцію Мелітополь Придніпровської залізниці переміщали до 80 % усіх потягів до Криму. Приміські маршрути поєднували місто з обласним центром та великими містами сусідніх областей.

Невирішеною проблемою м. Мелітополя залишався активний автомобільний трафік, зумовлений перетином міжнародних автомагістралей Е58 та Е105.

У місті діяли 2 автобусні станції: приміська та міжміська. Основним міським транспортом були маршрутні таксі, що охоплювали 34 маршрути.

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

У місті функціонувала Мелітопольська дослідна станція садівництва — наукова установа, що спеціалізувалася на селекції та технологіях вирощування плодових культур в умовах Південного Степу та Науково-дослідний інститут біорізноманіття наземних і водних екосистем України.

У м. Мелітополі діяли 3 вищі навчальні заклади:

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького (1923; 4-й рівень акредитації);
Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного (1932; 4-й рівень акредитації);
Мелітопольський інститут екології та соціальних технологій Університету «Україна» (1999; 3–4-й рівень акредитації).

Функціонували філіали і факультети вищих навчальних закладів інших міст, 10 середніх спеціальних навчальних закладів, 26 загальноосвітніх навчальних закладів, 26 дошкільних навчальних закладів, навчальні заклади додаткової освіти.

2016 м. Мелітополь став першим українським містом, яке під егідою ЮНЕСКО долучилося до Глобальної мережі міст, що навчаються (англ. Global Network of Learning Cities).

Культура

Музеї міста, які функціонували до 24.02.2022:

Мелітопольський краєзнавчий музей (засновано 1921) розташований у колишньому особняку купця Чернікова (зведено 1913); тут було представлено частину творчої спадщини художника і скульптора О. Тишлера (графіка, живопис, особисті речі). У квітні 2022 розграбований окупантами, колекцію скіфського золота вивезено;
Інтеркультурний музей «Кале» (2011), що висвітлював участь міста у програмі Ради Європи «Інтеркультурні міста» (з 2008), а також презентував історію караїмського народу.

2008 м. Мелітополь став першим українським містом-учасником Програми Ради Європи «Міжкультурні міста», 2011 — Української платформи інтеркультурних міст.

Парки

Функціонували парки зі статусом пам’яток садово-паркового мистецтва:

Новоолександрівський парк (колишній Парк культури і відпочинку імені Горького, 1927);
парк зрошувального садівництва (1984);
парк поблизу залізничної станції (1984);
лісопитомник (2001).

Архітектура

Збережена в районі вулиць М. Грушевського та Гетьманської історична забудова міста охоплювала періоди другої половини 19 — початку 20 ст. (у стилістиці різних напрямів історизму) та другої третини 20 ст. (у стилі радянського ретроспективізму). На зламі 19–20 ст. головною архітектурною домінантою був розташований на центральній площі мурований собор святого Олександра Невського в неоросійському стилі (збудовано 1899, знищено у середині 1930-х). Стилістика історизму яскраво втілена в цегляних спорудах колишньої синагоги (1862) та міськради (1909); модерну — в будівлі краєзнавчого музею. Зразками радянського ретроспективізму були споруди агротехнічного та педагогічного університетів, залізничного вокзалу, палацу культури залізничників. Якісну сучасну архітектуру представляли збудовані в останні роки споруди центру муніципальних адміністративних послуг, муніципального басейну, музичної і спортивної шкіл, пологового будинку.

Культурна спадщина

Станом на 2022 у м. Мелітополі збереглося 27 пам’яток історії та культури місцевого значення, внесених до державного реєстру нерухомих пам’яток України. У середмісті було багато архітектурних споруд 19 ст. — поч. 20 ст. Серед пам’яток церковної архітектури міста виділявся Олександро-Невський кафедральний собор (колишній вірмено-григоріанський храм 1884, перебудовано 2004).

У північно-західній частині міста знаходиться Мелітопольський курган — скіфський «царський курган» (друга половина 4 ст. до н. е.), розкопаний 1954 археологом О. Тереножкіним (1907–1981: тепер РФ — Україна).

Поблизу м. Мелітополя функціонував Національний історико-археологічний заповідник «Кам’яна Могила». У місті були встановлені пам’ятники:

І. Мічуріну (скульптур — М. Соболь, 1949);
Б.-З. Хмельницькому (автор невідомий, 1954);
В. Висоцькому (скульптор — К. Чеканєв, 2000);
Т. Шевченку (скульптор — В. Рожик, 2011);
А. Корвацькому (автор — В. Носов, скульптори — А. Гусєв, Г. Шарій 2005);
скульптурні композиції: Остапу Бендеру (скульптори — О. Демченко, В. Гончаров) та «Машинобудівник» (скульптор О. Демченко; обидві — 2011).

Театр

Перший театр у місті — «Зимовий театр Стамболі», засновано 1907 уродженцем м. Мелітополя, підприємцем і меценатом І. Стамболі (1871–1954; тепер Україна — Туреччина). У 1930-тих театр перебудовано. На його основі створено Драматичний театр імені Т. Шевченка (ліквідовано 1948). У будівлі було відкрито Будинок культури імені Т. Шевченка (при ньому працював драматичний гурток).

До 1917 у м. Мелітополі також діяв театр «Модерн».

Культурно-просвітницьку діяльність провадили у Палаці культури імені Т. Шевченка (засновано 1965), що забезпечувало високий рівень культурно-творчого та дозвіллєвого обслуговування населення міста. Концертну залу на 724 місця було обладнано сучасною світловою та звуковою апаратурою. На головній сцені проводили міські, загальнодержавні заходи, професійні свята, звітні концерти, міські, регіональні та міжнародні фестивалі, конкурси, аматорські та професійні театральні вистави, концерти. Мала зала — на 114 місць, конференц-центр — на 110 місць для конференцій, засідань, зборів і нарад. Станом на 2022 у Палаці культури функціонувало 22 творчі колективи національно-культурної спрямованості, хореографічного, вокального, інструментального, театрального, циркового та народного ужиткового мистецтва.

На базі Палацу культури залізничників працювали 9 колективів художньої самодіяльності.

Спеціалізованої будівлі театру в м. Мелітополі не було, але тут діяли 6 театральних колективів: «Час», «Гаудеамус», «Колесо», «Балаганчик», «Червоні вітрила», «Попелюшка».

Спорт

У м. Мелітополі щорічно проводили спортивно-масові заходи, зокрема відкриті турніри з гандболу, художньої гімнастики, шахів та шашок. У місті існувала Шахова школа.

Функціонував футбольний стадіон «Спартак» імені О. Олексенка, розрахований на 2 тисячі глядачів. До 2011 він був ареною для футбольної команди «Олком». 25.05.2019 на стадіоні проходили змагання з бігу на дистанцію 10 тисяч м у рамках Чемпіонату України з легкої атлетики серед юніорів.

Від 2007 у м. Мелітополі функціонував флорбольний клуб «Скала», який виступав в чемпіонаті України з флорболу. З 2011 існує аматорський футбольний клуб «Мелітопольська черешня».

2020 у м. Мелітополі було відкрито водно-спортивний комплекс, акредитований за нормативами Міжнародної федерації плавання FINA. Він міг приймати змагання як національного, так і міжнародного рівня. Наприкінці 2021 було завершено зведення льодової арени на 500 глядацьких місць для розвитку зимових видів спорту. Вона була домашньою ареною для хокейної команди «Авангард».

Російсько-українська війна

АТО/ООС

У ході війни, розв’язаної Російською Федерацією (РФ) на Донбасі 2014, секретні служби сусідньої держави намагалися дестабілізувати обстановку в місті, однак Служба безпеки України та інші правоохоронні органи нейтралізували підривні дії місцевих проросійських сил.

Військове вторгнення 2022

Із початком широкомасштабного військового вторгнення РФ 24.02.2022 о 5 ранку ракетному удару був підданий Мелітопольський військово-транспортний аеродром. Наступного дня розпочалися локальні вуличні бої за стратегічні об’єкти міста. 26.02.2022 збройні сили РФ увійшли в місто, 01.03.2022 повністю окупували. Упродовж 03–04.2022 у місті відбувалися численні акції протесту проти окупації.

11.03.2022 російські військові викрали мера міста І. Федорова (перебував у полоні 6 днів). Звільнений внаслідок обміну на 9 російських солдатів-строковиків. У наступні дні в тимчасово окупованому місті затримували та викрадали українських активістів і представників законної влади.

Із перших днів окупації у м. Мелітополі загарбники посилено проводять політику деукраїнізації. Після захоплення телевежі 04.03.2022 організовано російське мовлення. Окупанти намагаються організувати навчання у дитсадках і школах за російською програмою, завдяки спротиву співробітників системи освіти ці заходи не вдалося реалізувати. З 04.2022 окупаційна влада вимагає від чоловіків призовного віку з’являтися у військкомат, де схиляє вступати до складу армії РФ.

З 04.2022 в м. Мелітополі і його околицях розгорнувся партизанський рух, який організовує диверсії проти окупаційної адміністрації й військ.

Персоналії

У місті народилися: ідеолог українського націоналізму Д. Донцов, поет і прозаїк М. Білокопитов (нар. 1954), полковник Армії УНР Ю. Богун де Ляре, засновник урологічної наукової школи в Україні О. Возіанов, історик шахів Є. Гіжицький (1919–2009; тепер Україна — Польща), історик і археолог Б. Михайлов (1936–2008), футболіст Є. Хачеріді (нар. 1987), співак А. Хоралов (нар. 1951), кінорежисер і сценарист Г. Чухрай.

Тут жили і працювали: лікар та меценат А. Корвацький (1844–1907; тепер Україна), учений і педагог В. Найдиш (1940–2007; Україна), учений-селекціонер М. Оратовський (1905–1966; тепер Україна), зоолог К. Сіянко (1868–1946; тепер Україна).

Із м. Мелітополем пов’язані життя і творчість письменників Б. Антоненка-Давидовича, П. Ловецького (1911–1975; тепер Україна), поетес С. Аніщенко (нар. 1978), Д. Ботушанської (1912–1994; Україна), кіноакторки С. Світличної (нар. 1940), акордеоніста Я. Табачника (нар. 1945).

Із містом пов’язане життя військового льотчика М. Д’якова (1968–2014), учасника російсько-української війни Д. Буренка (1989–2016).

На фронтах російсько-української війни воювали уродженці міста: С. Богданов (1957–2017), Б. Гончаренко (1991–2015), В. Майборода (1967–2018), С. Садовський (1976–2019).

Джерела

Мелітопольська міська рада (офіційний інтернет-портал). URL: https://old.mlt.gov.ua/index.php?option=com_content&task=blogcategory&id=229&Itemid=546

Література

Очерк города Мелитополя и его уезда в географическом отношении / Сост. П. К. Дзякович. Мелитополь : Типо-литография Л. Л. Либермана, 1899. 56 с.
Михайлов Б. Мелитополь: природа, археология, история. Запорожье : Дикое Поле, 2002. 280 с.
Чисельність наявного населення України на 1 січня 2021 року. Київ : Державна служба статистики України, 2021. 50 с. URL: http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2021/zb_chuselnist%202021.pdf
Кадри, які ввійдуть в історію: мешканці Мелітополя проганяли озброєних окупантів з міста // Uainfo. 2022. URL: https://uainfo.org/blognews/1646489392-kadri-yaki-vviydut-v-istoriyu-yak-meshkantsi-melitopolya-proganyali.html
У Мелітополі російські військові відкрили вогонь по протестувальниках — мер // Радіо свобода. 2022. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-melitopol-obstrily/31732959.html

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Мелітополь // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мелітополь (дата звернення: 9.05.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.06.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Мелітополь

Зміст

Географічне положення

Історична довідка

Символіка міста

До російсько-української війни

Населення

Клімат

Господарство

Промисловість

Сфера послуг

Транспорт

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

Культура

Парки

Архітектура

Культурна спадщина

Театр

Спорт

Російсько-українська війна

АТО/ООС

Військове вторгнення 2022

Персоналії

Джерела

Література

Автор ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України