Мода в Україні

Мода — економічне, соціальне і художнє явище, яке чуйно реагує на сучасність, відображає її події й тренди, а часом і пророкує майбутнє. Головне призначення модних речей — не тільки задовольняти естетичні потреби, але й увиразнити соціальні, вікові, етнічні тощо відмінності, сигналізувати про соціальний статус, уподобання, смаки, ідентичність їх власника.

В українську мову слово «мода» увійшло в 17 ст. із семантикою «взірця», «манери». Тривалий час індустрія моди та менеджмент індустрії моди формувалися в межах західноєвропейської культури і практично не існували (аж до кінця 20 ст.) в Україні як окремий сектор економіки і фахової діяльності. Становлення та функціонування моди у широких масштабах зумовлено виникненням масового виробництва, посиленням соціальної мобільності, розширенням культурних контактів, урбанізацією, розвитком комунікації. Масова мода оприявнюється в різноманітних сферах людської діяльності: від творення стилістики й зовнішнього вигляду до оформлення середовища побутування (інтер’єр, речі вжитку тощо), а також у виробництві, мистецтві, архітектурі, економіці, політиці, соціальній психології, ідеології, науці.

Українська мода періоду незалежності

На характер моди вплинули складні ментальні зміни, що формувались з розпадом СРСР, у громадян України: від самоусвідомлення свого становища як мешканців однієї з провінцій радянської імперії до розуміння своєї країни як суверенної держави з орієнтацією на європейські цінності.

Тимчасове домінування певних цінностей та смаків у сфері матеріальної та художньої культури характерне для конкретного історичного періоду. Історію української моди періоду незалежності умовно поділяють на три основні етапи: 1991–1998; 1998–2008; 2008–2013; початок четвертого — пов’язують з Революцією гідності. Кожен з цих етапів характеризує створення двох головних соціальних міфів свого часу. Один належить ідеології, другий — матеріальній культурі. Свобода і багатство, національна держава і пострадянський гламур, європейські цінності і такий привабливий світовий ринок — всі ці ідеї оприсутнились в українській моді.

Перший етап (1991–1998). Мода 1990-х — вишукана, елегантна; при цьому національний колорит моди ще не набув популярності. Трендами моди того періоду були формування стилю «нової еліти», панівний культ іноземних речей (т. з. фірми) та авангард. Утілення смаків «нових росіян» — сорочки «Versace», піджаки малинового кольору, шкіряні куртки, специфічні аксесуари (важкі золоті ланцюжки з хрестами), «барсетки» тощо. Авангардний тренд був відлунням тієї свободи, що стала головною характеристикою 1990-х. Ця мода не набула масового поширення, її втілювали одиничні креативні речі, але відображали творчий запал до експериментів.

Другий етап (1998–2008). Мода перестала бути видовищем, мистецьким хобі чи справою вихідного дня, а стала професією, утвердилася як система. Важливим етапом в історії української моди є створення першого професійного «Тижня моди» у жовтні 1997, «Сезонів моди» («Ukrainian Fashion Week»). Модельєри, що бажали взяти участь у показі, мали створити колекцію щонайменше із 30 одиниць, за встановленими вимогами. Після російського дефолту 1998 започатковано найвиразнішу тенденцію української моди: використання національного колориту, етнічних мотивів. Першою її підхопила Лілія Пустовіт, яка звернулась до стилю «етно» і створила колекцію суконь з візерунками, характерними для традиційних жупанів і хусток Центральної України. Свою першу колекцію на «Ukrainian Fashion Week» показав молодий Андре Тан (Андрій Тищенко), який став одним із комерційно найуспішніших дизайнерів України. Дебютна колекція дизайнерки Айни Гассе у 2001 привернула до себе увагу не тільки індустрії моди, а й політичних іміджмейкерів. Так, родину Ющенків одягали дві львівські дизайнерки: Оксана Караванська та Роксолана Богуцька.

У 2004 на хвилі революційних подій Україна розквітла помаранчевим та жовто-блакитним; помаранчевий колір став хітом сезону, а символом революції — жовто-блакитна стрічка.

Третій етап (2008–2013) почався разом із самопрезентацією нової генерації українських дизайнерів. Їхні уподобання й естетичні смаки відрізнялись від колишнього покоління. Всупереч добі «важкого українського гламуру», нова когорта була антигламурною, альтернативною і потребувала свого майданчика. Він був створений у 2010 — тиждень моди «Kyiv Fashion Days» (KFD). Саме тоді заявили про себе Лілія Літковська, Маша Рева, Саша Каневський та інші. Завдяки активній роботі KFD м. Київ починають помічати на світовій карті моди, до України прибувають закордонні інсайдери. Роботи вітчизняних майстрів почали публікувати в іноземних журналах, зокрема «Vogue Italy». Український дизайнерський одяг потрапив на продаж до закордонних бутиків. Відбулася інтеграція у світові модні процеси.

Четвертий етап (від 2014) характеризується активним розвитком вітчизняної індустрії моди та появою нових трендів, змаганням фешн-структур за споживчий ринок. Від 2014 у світі поширилась мода на вишиванки «made іn Ukraine» (залишається на піку популярності серед сучасних світових трендів). Від 2006 відзначається Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, ідеєю якого є збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення, актуалізація споконвічних народних традицій створення та носіння етнічного вишитого українського одягу (дата проведення — щороку в третій четвер травня).

«Kyiv Fashion» — головна професійна та авторитетна В2В-платформа модної індустрії України. Упродовж останніх років виставка є місцем зустрічі професіоналів світу моди, оприсутнює актуальні тенденції, а також напрями розвитку галузі. Організатором виставки-фестивалю є Київський міжнародний контрактовий ярмарок. «Kyiv Fashion» об’єднує повний спектр спеціалізованих виставок легкої та текстильної промисловості, створюючи максимально вигідні умови для охоплення відразу декількох сегментів ринку. Це провідний експозиційний майданчик країни, де лідери ринку можуть не тільки успішно представити свою продукцію, а й вирішити найактуальніші питання розвитку легкої промисловості України. Ювілейний 40-й Міжнародний фестиваль моди «Kyiv Fashion» відбувся у лютому 2021. У фестивалі представлено близько 200 експонентів з чотирьох зарубіжних країн та 15 областей України.

Українські дизайнери

«Kyiv Fashion»

Серед найвідоміших вітчизняних проектантів — Андре Тан. Кар’єра дизайнера почалася з посади стиліста на «Новому каналі». Серед fashion-публіки він набув популярності з часів шоу «Жертви моди» на тому ж каналі. 2000 ім’я митця було занесено до Книги рекордів Гіннеса як наймолодшого дизайнера України. У 2003 Андре Тан відкрив дизайн-студію «ANDRE TAN» у м. Києві. Відтоді постійно презентує свої колекції на «Ukrainian Fashion Week».

Оксана Муха стала відома завдяки оригінальним весільним та вечірнім сукням. Вбрання має вишуканий квітковий декор. Орнаментальні вишивки та складні драпірування дизайнерки набули світової слави. Ретельно підібрані тканини, мережива найкращої якості, ексклюзивні прикраси, ручна робота — усе це представляє бренд «OKSANA MUKHA». Кожна нова колекція дизайнерки створюється з урахуванням останніх трендів «високої моди» (high fashion). Це також елементи гардеробу, які відповідають традиціям різних країн світу. Мисткиня нагороджена десятками престижних національних і міжнародних премій, зокрема орденом «Зірка слави економіки України». Марка «OKSANA MUKHA» отримала Орден Королеви Анни «Честь Вітчизни» тощо.

Оксана Караванська відома дизайнерськими роботами не лише в Україні, але й за її межами. На конкурсі «Alta-Moda» у м. Києві її колекцію відзначив відомий кутюр’є П’єр Карден. Мисткині належала ідея створення першого Театру мод. Вона вперше серед українських дизайнерів створила дитячу лінію та випустила свій парфум. Під брендом «Караванська» випускається жіночий одяг та аксесуари до нього.

Оксана Полонець — власниця бренду ексклюзивного та вишитого вбрання. Для української учасниці Міжнародного конкурсу краси в 2007 дизайнерка створила гардероб у національному стилі (сценічні вбрання, вечірні сукні тощо). Саме з цих суконь у національному стилі почалася історія українського бренду «POLONETS» та дизайн-студії, яка стала всесвітньо відомим брендом. У колекціях присутні ручна та машинна вишивка. У 2017 бренд відзначено «Золотим знаком якості національних товарів та послуг».

Індустрія моди

Індустрія моди — це сектор економіки та сфери послуг, зайнятий формуванням у покупців образу модної продукції, її виробництвом і реалізацією. Індустрія моди в Україні трактується переважно як легка промисловість, за міжнародною класифікацією промислових галузей — це текстиль і вироби з нього; одяг і хутро; шкіряні вироби і взуття. Експорт товарів легкої промисловості у 2017 склав 1,1 млрд доларів (що на 13,4 % більше, ніж у 2016). На сучасному етапі відслідковується стійка тенденція до поєднання легкої промисловості (товарів народного вжитку) і креативності дизайнерів, авторських ідей і популярних трендів, переходу від легкої промисловості до власне індустрії моди, зорієнтованої на виготовлення та продаж модних товарів і послуг.

2018 у межах проекту «Дослідження індустрії моди в Україні» в країні провели перше масштабне дослідження вітчизняної індустрії моди під егідою Міністерства закордонних справ України. Обґрунтовано, що творчий ресурс українських дизайнерів одягу за підтримки держави може стати чинником збільшення частки легкої промисловості у ВВП в 40 разів.

В Україні замало конкурсів та грантів у цій сфері; про талановитих вітчизняних дизайнерів країна дізнається найчастіше після їхнього успіху закордоном. Останнім часом тенденції розбудови української модної індустрії свідчать про її значний потенціал, здатність транслювати засобами моди українську культуру й цінності, народжувати нові форми комунікації України зі світом.

Література

Дерман Л. М. Становлення та розвиток індустрії моди в Україні // Мистецтвознавчі записки. 2020. Вип. 38. С. 30–34.
Етика та естетика / За ред. В. Л. Петрушенко. Львів : Новий світ — 2000, 2020. 304 с.
Рідна мода: 20 років fashion в Україні // Platfor.ma. URL: https://magic.platfor.ma/ufw
Тканко О. «Естетична» культура та мода в Україні кінця ХХ ст. // Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2017. Вип. 32. С. 237–246.
Тканко О. Українська мода в контексті соціально-економічних трансформацій кінця ХХ ст. // Вісник Львівської академії мистецтв. 2002. Вип. 13. С. 120–128.
Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.
Чупріна Н. В. Система моди ХХ — початку ХХІ століття:проектні практики та чинники функціонування (європейський та український контексти). Київ : Київський національний університет технологій та дизайну, 2019. 476 с.