Замок у Невицькому
За́мок у Неви́цькому — пам’ятка архітектури національного значення, поблизу сіл Невицьке і Кам’яниця Ужгородського району Закарпатської області, Україна.
Замок посідає вершину порослої лісом високої гори (122 м над долиною) на лівому березі р. Уж. Така стратегічна позиція дозволяла власникам замку контролювати міжнародний торговельний шлях, що пролягав з Угорщини долиною річки і далі через Ужоцький перевал у Карпатах на Галичину та Польщу.
Історична довідка
Першу писемну згадку датують 1274. На той час укріплення замку були дерев’яно-земляними. Замок належав угорському королеві Ласло (Владиславу) IV. 1279 король надав його у розпорядження Фінті Обо, правителю комітату (округу) Унг, по смерті котрого замком володів до 1311 його брат Омодей Обо. Припускають, що наприкінці 13 ст. тут з’явилися муровані з каменя оборонні стіни й циліндричний донжон. Замок згадано в грамоті початку 14 ст. у зв’язку з концентрацією тут збройних сил феодалів-супротивників нового угорського короля Карла І Роберта Анжуйського (1288–1342). У 1317 король штурмом здобув замок і передав його жупану (правителю) Західного Земпліна Пітеру Петиву, в якого відібрав його 1322 і 1328 передав у тимчасове, із 1333 — у постійне володіння своєму прибічнику Яношу Другету (?–1333) та його нащадкам, які володіли замком до 17 ст.
На початку 14 ст. на місці зруйнованого циліндричного донжона збудували новий, чотирикутний у плані з цистерною для збирання і зберігання дощової води. Другети розбудовували замок у 2 етапи: кінець 14 — початок 15 ст. та кінець 15 — початок 16 ст., пристосовуючи до змін тактики оборони й штурму укріплень, зумовлених розвитком вогнепальної зброї. Від середини 15 ст. до початку 17 ст. замок мав систему водопостачання по дерев’яних трубах із сусідньої гори. 1619–1629 замком володів князь Трансільванії Габор Бетлен (1580–1629). У 1644 Невицький замок захопив і зруйнував трансільванський князь Ракоці Дьєрдь І (1593–1648), після чого він запустів. З 1879, коли с. Невицьке стало місцем відпочинку ужгородців, руїни замку законсервували (див. Консервація пам'яток архітектури) й він перетворився на туристичний об’єкт. Навколо створили парк.
Консерваційні роботи проводили (в основному на центральній башті) також у 1902 та 1923.
1968 й упродовж 1970-х тут виконано значний обсяг консерваційних робіт, зокрема відновлено наметовий дах з оглядовою галереєю на найвищій башті-донжоні. Від 1989 тривають археологічні дослідження під керівництвом О. Дзембаса (нар.1960; тепер Україна). Замок перебуває у комунальній власності Кам’яницької сільської ради. 11.03.2019 під час буревію завалився консерваційний дах на центральній башті.
Характеристика
Комплекс замкових укріплень, розташованих концентрично, складається з овального в плані укріпленого ядра на верхній позначці рельєфу, башти-барбакану, зовнішнього кільця мурів із баштами, а також земляних валів із ровами. Зовнішній вал півколом обходить замок, упираючись кінцями в прямовисний схил гори, звернений до річки. За ним викопано глибокий рів і насипано внутрішній вал, на якому стоїть оборонний мур кінця 14 — початку 15 ст. з чотирма баштами, пристосованими для ведення флангового обстрілу. З огляду на це, три з них мають напівовальну форму плану, одна — трикутну. З боку річки, де замкова гора круто обривається, схил укріплено підпорними стінами. Муроване оборонне ядро замку датується 14 ст. У плані це неправильної форми еліпс, форма якого зумовлена конфігурацією майданчика на вершині гори. Двоповерхові корпуси, прилеглі зсередини до оборонних мурів, створюють вузький внутрішній двір розмірами 35 × 12 м. Серед замкових споруд з утраченими дерев’яними галереями виділяється первісне муроване ядро — напівовальна у плані бастія з артилерійськими бійницями, яка, ймовірно, включає залишки донжона початку 14 ст. Пізніше роль донжона перебрала на себе найвища в замку чотириярусна башта, квадратна в плані, що була увінчана наметовим дахом з галереєю. У деяких приміщеннях південного житлового корпусу збереглися залишки камінів. На замковому дворі є криниця діаметром 3,5 м, видовбана в скелі і викладена каменем. З південно-західного боку в’їзд на територію ядра замку сполучено двома паралельними оборонними стінами з розташованою на відстані шестигранною двоярусною в’їзною баштою. Цей барбакан споруджено наприкінці 15 — на початку 16 ст. В’їзд був у другому ярусі, до якого вів довгий дерев’яний міст-естакада на мурованих стовпах. Перед брамою міст мав звідну ланку. На башті збереглися ключовидні бійниці, витесані з монолітних кам’яних брил.
Значення
Невицький замок є однією з найпоказовіших пам’яток оборонної архітектури Закарпаття, що завдяки збереженості різних хронологічних етапів розбудови наочно демонструє розвиток європейської фортифікації протягом 13–16 ст.
Література
- Вечерський В., Годованюк О., Тиманович Є. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 113–114.
- Поп Д., Поп И. Замки Подкарпатской Руси. Ужгород : ПД «Романа Повч», 2004. С. 41–45.
- Дзембас О. Деякі наслідки дослідження Невицького замку у 2005 р. // Археологічні дослідження в Україні. Київ; Запоріжжя : Дике Поле, 2006. С. 160–165.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. С. 544–549.
- Дзембас О. В. Невицький замок. Екскурс у середньовіччя та проблеми ХХІ віку. Ужгород : Timpani, 2013. 130 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Замок у Невицькому // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Замок у Невицькому (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.10.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
