Донжон
Донжо́н (фр. donjon, пізньолат. dominio — головна вежа, вежа пана, від лат. dominus — пан, володар) — головна житлова й оборонна башта феодального замку.
Зміст
Загальні відомості
У середньовічній Європі протягом 9–15 ст. донжон був центральною найважливішою частиною кожного замку, поєднуючи функції оборонні, житлові, господарські та репрезентативні. У німецьких землях головні башти називали бергфрід [ нім. bergfried, давньоверхньонім. ber(g)frit, середньоверхньонім. bervrit, bervride, bercvrit], в Англії — кіп (англ. keep, від давньоангл. capian — дивитися, з прагерман. kap — стежити), у Франції — донжон. Останній термін став інтернаціональним для позначення окремо розміщеної найкраще захищеної башти, останнього рубежа оборони в разі, якщо нападники подолають зовнішні замкові мури.
Історична довідка
У Франкській державі перші донжони 8–9 ст. були дерев’яними, прямокутними в плані багатоповерховими будинками, пристосованими для оборони. Вхід влаштовували на другому поверсі, куди піднімалися по приставній дерев’яній драбині, яку в разі небезпеки можна було прибрати. Феодал з родиною мешкали на другому — третьому поверхах, а перший поверх та підвал були сховищами продовольства, зброї та військового спорядження. За часів Карла І Великого та його наступників (кінець 9–10 ст.) почали будувати муровані донжони. Їх розміщували на пагорбах, оточували оборонними валами з дерев’яним палісадом (частоколом) і ровами. Міжповерхові перекриття робили як дерев’яними, так і мурованими. Під час бойових дій проблемою був захист донжону від підпалу, бо дим, заповнюючи тісні внутрішні приміщення, призводив до загибелі захисників. З огляду на це з 11 ст. фортифікатори відмовилися від використання дерева, муруючи міжповерхові перекриття з каменю (донжони замків Брессюїр, Анже і Арк у Франції).
Питання про походження донжонів є дискусійним. За однією з версій вони вперше виникли на заході сучасної Франції в Нормандії; інший варіант — на Півдні Європи під впливом норманів (вікінгів) зі Скандинавії. Англія такий тип укріплення запозичила в 11 ст. в Нормандії після захоплення країни Вільгельмом І Завойовником 1066. Мурований донжон був першою мурованою житловою спорудою в середньовічній Англії. Головною небезпекою для англійських донжонів були підкоп і підпал. Загрожені елементи чотиригранного донжона — зовнішні кути, підкопавши які можна було донжон завалити. Тому від чотиригранних перейшли до багатогранних та циліндричних донжонів, які набагато складніше підкопати й завалити. Від підпалу убезпечилися застосуванням мурованих міжповерхових склепінь.
Муровані донжони поширені не тільки в Західній Європі, а й в Україні. Наприкінці 13 ст. збудувано замок у с. Середньому на Закарпатті, де головним елементом оборонної системи є квадратний у плані донжон. Після монголо-татарської навали волинські князі постали перед необхідністю оборонятися від натиску західних сусідів, який збільшився в міру послаблення Давньої Русі. Так у другій половині 13 ст. виникли «волинські вежі» — муровані багатоповерхові донжони феодальних замків. Це так звана Біла вежа в м. Кам’янці на Волині (тепер Білорусь) та замки з донжонами у селах Старому Чарторийську Волинської області, Белавіні й Столп’ї (обидва тепер — Польща).
Характеристика
Донжони бувають у плані квадратними, прямокутними, круглими, багатокутними, тетраконховими (див. Тетраконх), з виступами й контрфорсами, з дуже товстими стінами (2–3 м), прорізаними бійницями у кілька ярусів. Англійський донжон спершу мав три основні функціональні приміщення: склад у цокольному (див. Цоколь) поверсі, хол (зала) і житло феодала на першому поверсі. У 12 ст. відбувся перехід від одноярусного до двоярусного донжону внаслідок компактнішого розташування приміщень. Розвинений донжон містив лицарську залу, житлові покої, господарські приміщення, комори, іноді — пекарню, а в підвалі — колодязь, іноді — в’язницю. Житлові покої мали каміни й туалети (у вигляді стінових ніш). У такому донжоні можна було успішно витримати тривалу облогу.
Найбільшим і найвідомішим англійським донжоном є власний замок нормандського герцога й англійського короля Вільгельма I Завойовника Лондонський Тауер, або White Tower (Біла башта). Збудований 1077–1085 за зразком замку того самого власника в м. Руані (тепер Франція). Тут, окрім стандартного набору приміщень великого донжону, є ще й капела. Розвинені французькі донжони мали складної форми плани, талуси-відбійники (потовщену нижню частину стіни, що протидіяла ударам таранів), рови, звідні мости, герси.
Найкраще збереженим і найвідомішим донжоном Давньої Русі є Біла вежа у м. Кам’янці (до 1940 м. Кам’янець-Литовський, тепер Брестської області, Білорусь). Її збудував 1271–1289 майстер Олекса на замовлення волинського князя Володимира Васильковича у вигляді циліндричного п’ятиповерхового з підвалом донжона діаметром 13,5 м, 28 м заввишки. Стіни товщиною 2,5 м муровано з червоної цегли. Архітектура вирішена в стилістиці, перехідній від романського стилю до готики. Вежа червоного кольору, тож її найменування "Білою" — наслідок історичного непорозуміння. Від її фольклорної назви походить найменування Біловезької пущі. 1291 аналогічний циліндричний донжон зведено посеред дитинця волинського м. Чарторийська (тепер с. Старий Чарторийськ). Його не збережено, відомий за результатами археологічних досліджень. Квадратний у плані чотириярусний донжон з каплицею на горішньому ярусі зведено у другій половині 13 ст. у с. Столп’ї поблизу м. Холма (тепер на території Польщі). Зберігся до висоти 19,5 м. Поблизу м. Холма Данило Галицький 1259 збудував великий, прямокутного плану донжон у с. Белавіному, від якого збеглася тільки одна стіна.
Значення
Донжон як наголовніша башта середньовічного замку був архітектурною домінантою і мав символічне та композиційне значення у комплексах оборонних споруд, традиційно уособлюючи їхню військову міць та шляхетність власника (Лондонський Тауер, «Дім мурований» в Острозькому замку).
Література
- Пламеницька О. Донжон // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 87.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 149–150.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : Деснянська правда, 2011. С. 17–36.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 93.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Донжон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Донжон (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
