Парнас, Яків Оскарович
Па́рнас, Я́ків О́скарович (пол. Jakub Karol Parnas; 16.01.1884, с. Мокряни, тепер Дрогобицького району Львівської області (за іншими даними — м. Тарнополь, тепер м. Тернопіль), Україна — 29.01.1949, м. Москва, тепер Росія) — вчений у галузі біохімії, відкрив фосфороліз глікогену, академік Академії наук СРСР (1942), один із засновників і академік Академії медичних наук СРСР (1944), член Німецької академії дослідників природи Леопольдина (1932), іноземний член-кореспондент відділу біологічних наук Національної медичної академії у м. Парижі (1945–1949), завідувач кафедрою біохімії (1920–1941), декан фармацевтичного факультету Львівського медичного інституту (1939–1941; тепер Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького).
|
Парнас, Яків Оскарович (Jakub Karol Parnas) | |
|---|---|
| Народження | 16.01.1884 |
| Місце народження | Мокряни (абоТернопіль) |
| Смерть | 29.01.1949 |
| Місце смерті | Москва |
| Alma mater | Берлінський технічний університет |
| Напрями діяльності | біохімія |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї Оскара Парнеса (родове прізвище) і Габріелли Бернштейн.
1902 закінчив VI міську гімназію ім. Сташиця (тепер не існує) у м. Львові. 1902–1904 вивчав хімію в Берлінській вищій технічній школі (тепер Берлінський технічний університет, Німеччина), 1904–1905 навчався і стажувався у Ф. К. Й. Тіле у Страсбурзькому університеті. Отримавши диплом, 1906 навчався і працював під керівництвом Р. М. Вільштеттера у Федеральній політехніці м. Цюриха (тепер Федеральна вища технічна школа Цюриха, Швейцарія). 1907 у Мюнхенському університеті Людвіга та Максиміліана (Німеччина) склав докторат (став доктором філософії), захистивши дисертацію «Про нафтохінони». 1908–1914 працював на посаді асистента, 1914–1916 — доцента Інституту фізіологічної хімії у м. Страсбурзі. 1910–1911 — співробітник зоологічної комісії у м. Неаполі (Італія) У 1914 працював в лабораторії Кембриджського університету (Велика Британія).
1916–1919 Парнас жив у м. Варшаві (Польща). Організував відділ і завідував кафедрою фізіологічної хімії Варшавського університету. 1920–1921 працював на кафедрі фармакології Варшавського університету та у педіатричній клініці Віденського університету (Австрія)
1921 переїхав у м. Львів. Працював у Львівському університеті Яна Казимира (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка): з 1922 — завідувач кафедрою лікарської хімії медичного факультету, у 1929 — декан медичного факультету, 1930–1936 — керівник фармацевтичного відділення. Коли у 1939 медичний факультет було виділено зі складу Львівського університету і реорганізовано у Львівський медичний інститут, Парнас завідував у ньому кафедрою біохімії та обіймав посаду декана фармацевтичного факультету (1939–1941). Із початком німецько-радянської війни 1941–1945 евакуювався спершу у м. Київ, потім — м. Уфу (Росія), де працював як співробітник Інституту біохімії АН УРСР (тепер Інститут біохімії імені О.В. Палладіна НАН України). У 1942 обраний дійсним членом АН СРСР.
1943 разом із дружиною переїхав у м. Москву. Працював директором хімічного сектора Всесоюзного інституту експериментальної медицини (закритий 1944). Водночас організував лабораторію, в якій керував дослідженням ізотопів і став першим у світовій науці вченим, який почав використовувати ізотопи в біохімічних дослідженнях. Один із засновників, а від 1944 академік Академії медичних наук (АМН) СРСР, організатор і директор Інституту біологічної та медичної хімії АМН СРСР. Ученому надали право організувати лабораторію фізіологічної хімії, де він продовжив дослідження обміну вуглеводів.
17.10.1947 подав заяву про звільнення від обов’язків директора інституту за станом здоров’я (мав серцеву недостатність, хворів на діабет цукровий); наказ про його звільнення був підписаний 28.05.1948. У січні 1949 вченого заарештували за сфабрикованим звинуваченням.
Помер 29.01.1949 у внутрішній тюрмі Міністерства державної безпеки СРСР (на Луб’янці) під час допиту в день арешту, за офіційною версією — від серцевого нападу Місце поховання невідоме. 1954 реабілітований. Символічна могила Парнаса знаходиться на Повонзковському цвинтарі у м. Варшаві.
Наукова діяльність
Автор близько 300 публікацій (з них 180 — наукових) у галузі біохімії, а також аналітичної, органічної та фізіологічної хімії, опублікованих польською, німецькою, англійською, французькою, іспанською, угорською, російською та українською мовами; серед них сім книг, зокрема підручник «Фізіологічна хімія» (1922), 130 оригінальних експериментальних робіт і 46 оглядових.
Основні наукові праці присвячені обміну вуглеводів і нуклеотидів. Учений досліджував обмін вуглеводів, зокрема у скелетних м’язах і ферментативні процеси (див Ферменти), що лежать в основі скорочення скелетних м’язів. Парнасу належить відкриття надзвичайно важливого процесу — фосфоролізу глікогену. 1935 він встановив, що «розщеплення» глікогену відбувається за участю фосфорної кислоти з утворенням глюкозо-1-фосфату (фосфороліз глікогену) та з’ясував фізіологічне й енергетичне значення процесу перетворення глікогену на кислоту молочну. Виявив і описав патологію згодом названою глікогенозом.
Парнас причетний до головного досягнення біохімії першої половини 20 ст. — з’ясування природи і «біологічного сенсу» анаеробного обміну вуглеводів, яке увійшло в історію біохімії як теорія Ембдена — Мейєргофа — Парнаса. Учений був одним із науковців, які виявили найважливіші проміжні метаболіти процесів гліколізу та бродіння. Парнас і К. Ф. Корі та Г. Т. Корі дослідили дію такого ферменту, як глікогенфосфорилаза. Парнас та його команда відкрили два із трьох регуляторних ферментів гліколізу.
Теоретично проаналізував і обґрунтування механізмів гліколізу й спиртового бродіння, встановив зв’язок між гліколізом та іншими метаболічними перетвореннями у скелетних м’язах. Експериментальні дослідження Парнаса охоплюють основні процеси, що відбуваються у скелетних м’язах. Вчений довів, що лактат (молочна кислота), який є кінцевим продуктом анаеробного гліколізу, утворюється в організмі у процесі катаболізму глікогену (фосфороліз глікогену).
Досліджував біохімічні процеси у м’язовій тканині, насамперед взаємозалежність процесів метаболізму глікогену і фосфатної кислоти, зв’язок метаболізму азоту й аденозинофосфату, зокрема процеси дефосфорилування та дезамінування, а також утворення амоніаку в м’язах залежно від особливостей їхнього функціонування. Встановив, що для кислоти аденозинтрифосфорної (АТФ) і кислоти аденозиндифосфорної (АДФ) у м’язових волокнах не характерне ферментативне дезамінування, на відміну від аденілової кислоти. Уперше в світі застосував у біохімічних дослідженнях радіоактивні ізотопи.
1937 у співпраці з Інститутом Нільса Бора Копенгагенського університету використав ізотоп фосфору (Р32) у біохімічному дослідженні метаболізму вуглеводів у скелетних м’язах in vitro (у пробірці). Це дозволило йому з’ясувати детальну картину обміну вуглеводів у м’язах та низку ферментативних послідовних реакцій, відомих у біохімічній науці, як схема Ембдена — Мейєргофа — Парнаса (англ. Embden, Meyerhof and Parnas, EMP). Саме Парнас сприяв широкому впровадженню радіоізотопних методів дослідження з використанням мічених атомів у галузі біохімії.
Предметом дослідження Парнаса був також обмін нуклеотидів. Довів існування низки реакцій міжмолекулярного перенесення фосфатних залишків за участю аденілових нуклеотидів. 1927 довів, що джерелом амоніаку в м’язах є аденілова кислота, яка одночасно відіграє роль коензиму в ряді реакцій обміну вуглеводів.
Під керівництвом Парнаса співробітники очолюваної ним кафедри долучилися до вивчення процесів обміну аденілової кислоти у скелетних м’язах, а також її ролі в якості субстрату, при метаболізмі якого утворюється амоніак. Учений проводив дослідження обміну похідних пурину й особливостей їхнього метаболізму (зокрема при цукровому діабеті). Розробив мікрометод, який дозволив визначати вміст амоніаку в біологічних тканинах за допомогою апарату, який сам винайшов. За сприяння Парнаса у львівський період життя на кафедрі були створені біохімічна лабораторія та бібліотека. Школа професора Парнаса стала відомою у всьому світі.
Разом із Парнасом працювали біохіміки Павел Остерн (1904–1941; тепер Україна) і Тадеуш Барановський (1910; тепер Україна — 1993; Польща). Семеро учнів Парнаса стали професорами; серед його відомих учнів Ванда Мейбаум-Каценелленбоген (1914; тепер Україна — 1986; тепер Польща).
Визнання
Запрошений професор Гентського університету (1939; Бельгія), почесний доктор (Honoris Causa) Афінського національного університету (1933; Греція) та Паризького університету (1936; Франція). Відомий як творець і керівник наукової школи біохіміків Польщі та СРСР.
За результати досліджень обміну речовин у м’язах (праця «Глікогеноліз»; 1940) отримав Сталінську премію першого ступеня (1942); нагороджений орденом Леніна (1944), орденом Трудового Червоного Прапора (1945).
Член Львівського наукового товариства.
На честь вченого названо вулицю у м. Варшаві. Із 1962 Польське біохімічне товариство вручає щорічну нагороду імені Якуба Парнаса за краще дослідження в галузі біохімії.
1996 у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького на честь Я. Парнаса встановлено меморіальну дошку.
Від 1996 проводяться міжнародні наукові конференції імені Я. Парнаса, які раз на два роки організовують Польське та Українське біохімічні товариства. Із 2011 до цієї програми приєдналося також товариство біохіміків і молекулярних біологів Ізраїлю, у 2013 9 конференція імені Я. Парнаса відбулася в м. Єрусалимі. Остання така конференція відбулася у м. Києві (2018).
Додатково
«Я звеличник м’язів!» —жартома говорив про себе Парнас, адже саме м’язи були основним об’єктом його досліджень.
Історик науки Симон Шноль (1930–2021; тепер Росія) зазначає, що «центром біохімічної думки в країні» свого часу були так звані «четверги» Парнаса — ініційовані вченим наукові семінари, на яких були присутні не тільки біохіміки-москвичі, але й науковці з інших міст СРСР. Під час таких наукових зібрань Яків Оскарович сам робив дуже цікаві доповіді або ж виступав із коментарями до доповідей інших науковців та «вражав усіх своєю ерудицією, широтою та глибиною постановки проблем».
Парнас був одним із організаторів Львівського фармацевтичного заводу, на якому під його керівництвом і П. Остерна було організовано виробництво біохімічних препаратів для медицини та для проведення науково-дослідницької роботи.
Син вченого Ян Парнас (1923; тепер Україна — 1995; тепер Польща) був хірургом, під час Другої світової війни воював у складі польських військ генерала Андерса (антигітлерівська коаліція). Ім’я доктора Яна Парнаса присвоїли госпіталю у містечку Члухув (Польща), де він працював головним хірургом.
Дружину Парнаса Ренату Матвіївну Таубенхаус після смерті чоловіка виселили з їхньої московської квартири у престижному будинку, де проживали відомі академіки, і дали кімнату в комунальній квартирі.
Праці
- Аmmоnіа fоrmatiоп in muscle and its sourse // American Journal of Physiology. 1929. Vol. 90. P. 467.
- Chemistry of Anaerobic Recovery in Muscle // Nature. 1934. Vol. 134. P. 627. (співавт.)
- Linkage of Chemical Changes in Muscle // Nature. 1934. Vol. 134. P. 1007. (співавт.)
- Formation and Breakdown of Glycogen in the Liver // Nature. 1939. Vol. 144. P. 34. (співавт.)
- Избранные труды. Москва : Академия наук СССР, 1960. 492 с.
Література
- Ostrowsky W. S. Jakub Karol Parnas. Biografia i wspomnienia // Postepy Biocemii. 1986. T. 32. Z. 3. P. 246–264.
- Lwowske srodowisko naukowe w latach 1939–1945. O Jakubie Karolu Parnasie / Pod red. nauk. I. Stasiwycz-Jasiukowej. Warczawa : PAN, 1993. 239 p.
- Абліцов В. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. Київ : КИТ, 2007. 436 с.
- Дробот Л. Б. Протеїни: від народження до смерті (ІХ Парнасівська конференція з біохімії та молекулярної біології) // Вісник Національної академії наук України. 2014. № 2. С. 78–79.
- Панишко Ю. М., Метельська Л. С. Якуб-Кароль Оскарович Парнас (До 135-річчя від дня народження) // Феномен людини. Здоровий спосіб життя. 2019. Вип. 83 (149). С. 47–52.
- Стойка Р. Видатні постаті в історії розвитку біохімії у Львові в період до другої світової війни // Праці наукового товариства ім. Шевченка. Медичні науки. 2019. Т. 55. № 1. С. 135–148.
- Скляров О., Надрага О. Парнас Якуб Кароль // Фармацевтична енциклопедія. URL: https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/4702/parnas-yakub-karol
- Парнас Якуб Кароль // Тернопільщина. 2020. URL: https://irp.te.ua/parnas-yakub-karol/
- Пристай Б. Яків Парнас // Вікова спадщина Дрогобиччини. URL: https://drohobychyna.com.ua/section/osobistosti/yakiv-parnas/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Яремій І. М. Парнас, Яків Оскарович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Парнас, Яків Оскарович (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
