Ревуцький, Валеріян Дмитрович
Ревуцький, Валеріян Дмитрович (14.06.1910, с. Іржавець, Прилуцького р-ну, Чернігівської обл., Україна — 22.12.2010, м. Ванкувер, Канада) — вчений-театрознавець, педагог і театральний критик. Доктор філософії (з мистецтвознавства), професор (1957). Член НСТДУ (1994). Іноземний дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (2001). Член Об'єднання українських письменників «Слово».
|
Ревуцький, Валеріян Дмитрович | |
|---|---|
| Народження | 14.06.1910 |
| Місце народження | Іржавець |
| Смерть | 22.12.2010 |
| Місце смерті | Ванкувер |
| Alma mater | Російський інститут театрального мистецтва, Торонтський університет |
| Напрями діяльності | театральне мистецтво |
Зміст
Життєпис
Син музикознавця Д. Ревуцького, племінник композитора Л. Ревуцького. Закінчив Другу будівельну професійну школу в м. Києві (1929), Київський будівельний інститут (1934). Служив у війську на Далекому Сході (1935–1936). У 1937 вступив до Київського театрального інституту (акторський курс, клас Г. Полєжаєва), 1939–1940 перевівся на театрознавчий факультет Московського інституту театрального мистецтва (т. зв. ГІТІС, тепер Російський інститут театрального мистецтва).
На початку війни (влітку 1941) повернувся в м. Київ до хворого батька. З 1942 викладав історію українського театру на музично-драматичному факультеті в Київській консерваторії (тепер Національна музична академія України імені П. І. Чайковського), організував театр-студію «Гроно». У вересні 1943 переїхав до м. Львова, де викладав історію світового театру в Театрі-студії Й. Гірняка при Інституті народної освіти. 1944 емігрував на захід (Німеччина, Австрія, Італія, 1947 — Англія, 1950 — Канада).
Закінчив магістратуру Славістичного департаменту Торонтського університету, захистив дисертацію «Драми Миколи Куліша» (1957, керівник — Ю. Луцький).
1960–1979 викладав курс з історії радянської літератури у Славістичному департаменті університету Британської Колумбії (м. Ванкувер). Упровадив курс української мови в цьому навчальному закладі.
1969 обраний дійсним членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка в Канаді, 1972 — членом-кореспондентом Української вільної академії наук у США, з 1977 — дійсний член Української вільної академії наук у Канаді.
Творчість
Друкувати статті почав 1941 у м. Києві (газета «Українське слово»), 1944 у м. Львові (газета «Львівські вісті»), 1946–1947 — у м. Ріміні (Італія) (газети «Життя в таборі», «Батьківщина»). З 1949 почав писати статті (бл. 400) до «Енциклопедії українознавства», де з 1955 був редактором театрального відділу. 1985–1993 брав участь в англомовному виданні «Енциклопедії України» (у 5-и тт.). Від 1992 кілька разів відвідував Україну (міста Київ, Львів, Харків, с. Іржавець), виступав із публічними лекціями, друкувався в журналах «Український театр», «НТЕ», «Просценіум», «Кіно-Театр», газеті «Культура і життя». Творчо співпрацював із актором Б. Козаком, мистецтвознавцями Л. Танюком, Р. Пилипчуком, В. Кузик. Брав участь у перевиданні праць батька «Українські думи та пісні ліричні» (Київ) і «Живе слово» (Львів) в 2001.
Літературна творчість
Низку статей автора присвячено висвітленню творчості діячів музичного мистецтва: композиторів М. Лисенка, Л. Ревуцького, Н. Прусліна, Ж. Массне, Л. Яначека, мистецтвознавця Д. Ревуцького, театрального художника Ф. Нірода, піаністки М. Крушельницької, акторів-співаків М. Заньковецької, О. Петляш, М. Донця, І. Козловського, О. Мосіна, М. Частія, П. Цесевича та ін. Центральною постаттю досліджень В. Ревуцького був режисер-новатор Л. Курбас.
У своїх спогадах «По обрію життя: Спогади» (1998) описав малодосліджене в музикознавстві концертне життя та оперні вистави міст Києва й Львова під час окупації (1941–1944).
Визнання
Лауреат літературно-мистецької премії ім. І. Котляревського (1995). Заслужений діяч мистецтв України (2002). Нагороджений Великою золотою медаллю Національної академії мистецтв України 2010.
Праці
- П’ять великих акторів української сцени. Париж : Видання Першої Української друкарні у Франції, 1955. 95 с.
- Нескорені березільці Йосип Гірняк і Олімпія Добровольська. Нью-Йорк : Слово, 1985. 201 с.
- В орбіті світового театру. Київ; Харків; Нью-Йорк : М. П. Коць, 1995. 246 с.
- Віра Левицька. Життя і сцена. Торонто; Нью-Йорк : Слово, 1998. 269 c.
- По обрію життя. Київ : Час, 1998. 343 с.
- «Заграва». Кілька слів про театр 1933–1938 рр. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2000. 56 с.
Література
- Ревуцький Валеріян // Книга митців і діячів української культури, учасників Першої зустрічі українських митців Америки й Канади з громадянством у днях 3–5 липня 1954. Торонто : Друкарня ОО. Василіян, 1954. С. 202.
- Гайдабура В. М. Театр, захований в архівах: сценічне мистецтво в Україні періоду німецько-фашистської окупації (1941–1944 рр.). Київ : Мистецтво, 1998. 222 с.
- Кузик В. Ревуцькі — Хмельницькі — Ржевуські // Український музичний архів. 2003. Вип. 3. С. 63–80.
- Верига В. Він був з нами в Ріміні: З нагоди 95-річчя Валеріяна Ревуцького // Свобода. 2006. № 25. С. 25.
- Пилипчук Р. Валеріян Ревуцький — видатний український театрознавець і публіцист: (До 65-річчя наукової та публіцистичної діяльності) // Просценіум. 2006. № 2–3. С. 37–39.
- Пилипчук Р. Валеріян Дмитрович Ревуцький: до 100-річчя від дня народження // Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки. 2010. Вип. 3 (12–13). С. 420–422.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кузик В. В. Ревуцький, Валеріян Дмитрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ревуцький, Валеріян Дмитрович (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
