Солов'яненко, Анатолій Борисович
Солов’я́ненко, Анато́лій Бори́сович (25.09.1932, м. Сталіно, тепер м. Донецьк, Україна — 29.07.1999, смт Козин Обухівського району Київської області, Україна) — співак (лірико-драматичний тенор), соліст (1962–1992) Київського академічного театру опери та балету імені Т. Шевченка (тепер Національна опера України), заслужений артист УРСР (з 1967), народний артист УРСР (з 1969), народний артист СРСР (з 1975), лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (з 1997), Герой України (2008, посмертно). Батько А. А. Солов’яненка.
|
Солов'яненко, Анатолій Борисович | |
|---|---|
| Народження | 25.09.1932 |
| Місце народження | Донецьк |
| Смерть | 29.07.1999 |
| Місце смерті | Козин |
| Напрями діяльності | Музичне мистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Відзнаки | Герой України |
| Ордени | Орден «Дружби народів» (1982), «За заслуги перед Італійською республікою» (1998) |
Життєпис
Народився в шахтарській сім’ї. Вокальні здібності виявив у дитинстві, захоплюючись співом І. Козловського та С. Лемешева (1902–1977; РФ).
1949 вступив на гірничий факультет Донецького політехнічного інституту (тепер Донецький національний технічний університет), де здобув спеціальність «інженер-конструктор». Працював у ньому викладачем кафедри графіки та нарисної геометрії.
Брав приватні уроки співу в соліста Донецького академічного театру опери та балету (тепер Донецький національний академічний театр опери та балету імені А. Солов’яненка, «Донбас Опера») О. Коробейченка (1900–1971; тепер Україна).
Уперше виступив у м. Києві 1962 у складі звітного концерту художньої самодіяльності Донеччини на сцені Жовтневого палацу культури (тепер Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок України): виконав романс Радамеса («Аїда» Дж. Верді), аріозо Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), романс «Розвійтеся з вітром» Я. Степового (на слова І. Франка). Цього ж року зарахований до групи стажистів Київського академічного театру опери та балету імені Т. Шевченка. Переміг на Всесоюзному конкурсі молодих виконавців і здобув право стажуватися у театрі «Ла Скала» (м. Мілан, Італія).
Навчався 1963–1965 у маестро Дж. Барра (1893–?, Італія), з яким підготував партію Герцога («Ріголетто» Дж. Верді).
Вивченням оперних партій із Солов’яненком також займався диригент та концертмейстер Енріко П’яцца (Італія).
Диплом про вищу освіту отримав у Київській державній консерваторії імені П. Чайковського (тепер Національна музична академія України імені П. І. Чайковського; 1978, клас професора Є. Чавдар). Дипломною роботою став звітний сольний концерт на сцені Палацу культури «Україна» (тепер Національний палац мистецтв «Україна»).
На Київській кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка (тепер Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка) 1985 знято художній фільм «Прелюдія долі», присвячений творчості тенора. Образи прототипів створили С. Старчиков (нар. 1958; РФ) та Є. Лєбєдєв (1917–1997; РФ).
1992 року, у результаті інтриг колишнього керівництва Київського академічного театру опери та балету імені Т. Шевченка Солов’яненко мужньо та гідно залишив трупу театру. Великий співак присвятив себе концертній діяльності.
Творчість
Як запрошений соліст 1964 виступив у концерті Великого театру на сцені театру «Ла Скала». Одночасно взяв участь у Всесвітньому вокальному конкурсі «Неаполь проти всіх»: увійшовши до фіналу, виборов третє місце (на його адресу надійшло 5 млн листівок).
На відкритті Міжнародної виставки «Експо–67» виконав арії з опер П. Чайковського, Дж. Верді, Дж. Пуччіні, українські романси «Повій, вітре, на Вкраїну», «Дивлюсь я на небо», «Чорнії брови, карії очі».
На запрошення Ліги американських українців у штаб-квартирі ООН у м. Нью-Йорку 1977 відбувся концерт Солов’яненка.
1977–1978 — соліст театру «Метрополітен-опера» (м. Нью-Йорк, США). Виконав партії: Італійського співака («Кавалер троянди» Р. Штрауса), Турідду («Сільська честь» П. Масканьї), Герцога («Ріголетто» Дж. Верді).
Виступав на міжнародних фестивалях.
На сцені театру «Арена ді Верона» (м. Верона, Італія) був учасником концерту тенорів пам’яті Б. Джільї (1990).
В оперному репертуарі: Герцог Мантуанський, Альфред, Манріко («Ріголетто», «Травіата», «Трубадур» Дж. Верді), Едгар («Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті), Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Фра-Дияволо («Фра-Дияволо» Д. Обера), Рудольф, Маріо Каварадоссі («Богема», «Тоска» Дж. Пуччіні), Надір («Шукачі перлів» Ж. Бізе), Турідду («Сільська честь» П. Масканьї), Кавалер де Гріє («Манон» Ж. Массне), Володимир Ігорович («Князь Ігор» О. Бородіна), Фауст («Фауст» Ш. Ф. Гуно), Італійський співак («Кавалер троянди» Р. Штрауса), Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Самозванець («Борис Годунов» М. Мусоргського), Індійський гість («Садко» М. Римського-Корсакова).
У камерному репертуарі — партія тенора («Реквієм» Дж. Верді).
У концертно-камерному репертуарі — понад 10 програм. Серед них — українські народні пісні, романси, вокальні твори європейських композиторів. Партія фортепіано — М. Равін.
Серед партнерів Солов’яненка на сцені — Є. Чавдар, М. Ворвулєв, Ю. Гуляєв, Б. Руденко, Г. Туфтіна, Є. Мірошниченко, К. Радченко, З. Христич, Г. Ципола, Є. Колесник, В. Река, А. Кочерга, Л. Гавриленко (нар. 1943; РФ), П. Глоссоп (1928–2008; Велика Британія), Т. Троянос (1938-1993; США), К. МакНейл (1922-2011; США), М. Арройо (нар. 1937; США).
Твори у виконанні Солов’яненка звучать у фільмах «Новорічний календар» (1965), «Наталка Полтавка» (1978), «У старих ритмах», «Фауст» (обидва — 1982).
Записано платівки: «Підмосковні вечори» (1965), «А. Солов’яненко. Українські пісні», «А. Солов’яненко. Арії з опер Доніцетті, Верді» (обидві — 1970), «А. Солов’яненко. Пісні та романси Глінки, Степового, Лисенка» (1976), «А. Солов’яненко. Арії та італійські пісні», «А. Солов’яненко співає українські пісні» (обидві — 1977), «А. Солов’яненко. Романси», «А. Солов’яненко. Російські народні пісні» (обидві — 1982), «Співає А. Солов’яненко» (1983), «А. Солов’яненко. Романси Глінки, Даргомижського, Римського-Корсакова» (1984), «А. Солов’яненко. Українські народні пісні» (1985), «А. Солов’яненко. Арії з опер російських композиторів», «А. Солов’яненко. Арії з італійських опер» (обидві — 1986), «А. Солов’яненко. Старовинні арії та канцони» (1987), «А. Солов’яненко. Романси Рахманінова, Рубінштейна, Танєєва», «А. Солов’яненко. Романси Глінки, Чайковського, Глієра, Свиридова» (обидві — 1991), «А. Солов’яненко співає українські пісні», «А. Солов’яненко. Італійські арії та пісні» (обидві — 1996).
Анатолій Борисович Солов'яненко «Національна легенда України»
Анатолій Солов'яненко - Дивлюсь я на небо. Запис з "Голубого вогнику" 1963 р.
Solovyanenko "Місяць на небі" Ukrainian song 1985
Solovyanenko "Повій, вітре, на Вкраїну" Ukrainian song LIVE 1992
Solovyanenko "Dicitencello vuje" Neapolitan song
Визнання
Випущено 1999 пам’ятну монету «А. Солов’яненко» (2 грн, тираж 25 000).
2001 у смт Козин відкрито музей Солов’яненка; встановлено пам’ятники на могилі у смт Козин Київської області та на вулиці Інститутська у м. Києві біля будинку, де він мешкав. На будинку відкрито меморіальну дошку (скульптор М. Рапай, архітектор В. Дормідонтов).
У м. Донецьку 2002 встановлено монумент в образі Герцога Мантуанського («Ріголетто» Дж. Верді; скульптор О. Скор, архітектор В. В’язовський).
Функціонує Київський благодійний фонд увічнення пам’яті Солов’яненка.
На його честь названо планету 6755.
Нагороди
Ленінська премія (1980, кошти передав у Фонд миру).
Орден «Дружби народів», знак «Шахтарська слава» (обидва — 1982).
Почесна відзнака Президента України (1993).
Державна премія України імені Т. Шевченка (1997).
Лауреат загальнонаціональної програми «Людина року» в номінації «Діяч культури та мистецтва».
Звання «Народний посол України».
Командор ордена «За заслуги перед Італійською республікою» (усі — 1998).
Герой України з врученням ордена Держави (2008, посмертно).
Премія «Національна легенда України» (2022, посмертно).
Цитата
«У чому полягає секрет мистецької майстерності Солов’яненка? Тут, звичайно, не може бути однозначної відповіді. Секрет вже в самому голосі, його природі, і у високому професіоналізмі, і у вмінні сконцентрувати усі сили та волю на головному в житті — творчості. Одним з найважливіших компонентів творчого успіху артиста є постійний пошук «свого», і водночас — глибоке розуміння стилю, національного характеру, повна відповідність манери авторському задумові. У виконанні артистом народних пісень немає канонів і норм. Порівнюючи записи різних років, відчуваємо постійний пошук і у репертуарі, і в трактуванні окремих творів. А. Солов’яненко знаходить нові тематичні і музичні варіанти, яких в українському фольклорі — безмежне море, вибирає найбільш яскраві поетичні образи, куплети — такі, що повніше й послідовніше втілюють зміст, ідею, емоційно-образний задум пісні. Національне забарвлення виконавської манери А. Солов’яненка в народному репертуарі зумовлене насамперед живою, самобутньою інтонацією мелодії. До цього — ще й життєві враження, думки, асоціації, глибоке відчуття артистом українського характеру. Ось чому народна пісня, сприйнята чутливим серцем митця, виграє усіма барвами. Ось чому вона легко і природньо знаходить шлях до слухача».
Цит. за: Терещенко А. Повернись живим. URL: http://umka.com/ukr/singer/?id=1137
Література
- Терещенко А. К. Анатолій Солов’яненко. Київ : Мистецтво, 1982. 167 с.
- Станишевский Ю. Анатолий Соловьяненко. Москва : Музыка, 1984. 32 с.
- Гнидь Б. Історія вокального мистецтва. Київ : Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, 1997. 320 с.
- Анатолій Солов’яненко // Народжені Україною : в 2 т. Київ : Євроімідж, 2002. Т. 2. С. 544–545.
- Станішевський Ю. О. Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка. Київ : Музична Україна, 2002. 734 с.
- Терещенко А. Анатолій Солов’яненко: Український голос, що розмовляв з усім світом. Київ : Емма, 2002. 184 с.
- Терещенко А. Анатолій Солов’яненко. Творчий шлях. Київ : Либідь, 2009. 352 с.
- Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. Донецьк : Східний видавничий дім, 2011. 216 с.
- Шуляр О. Д. Історія вокального мистецтва : в 2 ч. Івано-Франківськ : Плай, 2012. Ч. 2. С. 339–341.
- Терещенко А. Анатолій Солов’яненко // Повернись живим. URL: http://umka.com/ukr/singer/?id=1137
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Тулянцев А. А. Солов'яненко, Анатолій Борисович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Солов'яненко, Анатолій Борисович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.09.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
