Стік зарегульований

Стік зарегульо́ванийрічковий стік, гідрологічний режим якого характеризується відносно вирівняним розподілом упродовж року.

Озера і болота – природні регулятори річкового стоку
Водосховище ГЕС Ітайпу (на кордоні між Бразилією і Парагваєм) – одне з 29 водосховищ на р. Парані
Каскад із 6 водосховищ на р. Дніпрі, Україна

Загальна характеристика

Регулювання річкового стоку — це перерозподілення в часі об’єму стоку у створі, що замикає водозбір, — збільшення або зменшення його в певні періоди. При зарегульованому стоці витрата води в річках під час паводку й водопілля зменшується, а в межень — збільшується.

Регулювання річкового стоку буває природним і антропогенним.

Природне регулювання стоку

У природному стані зарегульований стік річок виникає через вплив озер та боліт на їхній гідрологічний режим. Завдяки наявності в басейні річки озер або боліт вода, яка утворюється під час сніготанення чи надходить від атмосферних опадів, не одразу стікає в річку, а у значній кількості збирається та накопичується в озерах або болотах і вже згодом поступово віддається ними на стік. Це призводить до зниження максимальних витрат води під час водопілля та паводків і до збільшення їхньої тривалості.

Такі явища характерні для водозборів із великою озерністю (наприклад, для річок Карелії) або заболоченістю (наприклад, р. Об у Західному Сибіру).

Наявність озер і боліт у басейні річки виражають через коефіцієнти озерності та заболоченості.

Коефіцієнт озерності (Коз) — це відношення площі всіх озер (Σfоз, км2), розташованих у басейні річки, до загальної площі басейну (F, км2):

Kоз = Σfоз / F.

Коефіцієнт заболоченості (Кбол) — це відношення площі всіх боліт (Σfбол, км2), що знаходяться в басейні, до загальної площі басейну (F, км2):

Kбол = Σfбол / F.

Антропогенне регулювання стоку

Антропогенне регулювання стоку досягається в результаті спорудження гідротехнічних споруд і створення на річках водосховищ.

У першу чергу, воно обумовлене потребами в зменшенні локальних проявів нестачі водних ресурсів для водопостачання, зрошення та боротьбою із затопленням територій під час паводку та водопілля. Загалом великі водосховища використовують комплексно: для потреб гідроенергетики, судноплавства тощо.

Наприклад, стік р. Дніпра зарегульований каскадом із шести водосховищ комплексного призначення: Київського, Канівського, Кременчуцького, Кам’янського, Дніпровського та Каховського.

Стік р. Волги зарегульований каскадом із дев’яти великих водосховищ комплексного призначення.

На р. Парана, яка має значний гідроенергетичний потенціал, збудовано 29 водосховищ і ГЕС.

Стік місцевий також регулюють спорудженням ставів, снігозатриманням, створенням лісових смуг у басейнах річок.

Ступінь зарегулювання стоку річки виражають коефіцієнтом зарегулювання стоку річки штучними водоймами k — відношення об’єму всіх штучних водойм (W1, млн. м3) до об’єму стоку річки (W2, млн. м3):

k = W1 / W2

Але, крім позитивних аспектів, регулювання стоку має й негативні прояви. Так, зі створенням водосховищ збільшується випаровування з водної поверхні, а відтак зменшується річковий стік. Штучне зрошення також веде до зменшення стоку річок, а в деяких регіонах (наприклад, Середньої Азії та Кавказу) воду окремих річок майже повністю розбирають на зрошення.

На умови формування поверхневого стоку впливає снігозатримання, переважно зменшуючи його. Насадження лісових смуг спричиняє посилення інфільтрації вологи в ґрунті, тобто частина поверхневого стоку переводиться в підземний.

Із появою водосховищ загострюється екологічна ситуація: греблі перешкоджають міграції риби, уповільнення течії сприяє цвітінню води, можливе погіршення якості води.

Джерела

  • ДСТУ 3517-97. Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять. Видання офіційне. Київ : Держстандарт України, 1997. С. 30.

Література

  1. Новикова Н. М., Кузьмина Ж. В., Подольский С. А. и др. Экологическоe обоснованиe подходов к нормированию регулирования режима речного стока // Поволжский экологический журнал. 2005. № 3. С. 227–240.
  2. Хільчевський В. К., Ромась І. М., Ромась М. І. та ін. Гідролого-гідрохімічна характеристика мінімального стоку річок басейну Дніпра. Київ : Ніка-Центр, 2007. 184 с.
  3. Рахматулліна Е. Р., Гребінь В. В. Оцінка впливу зарегульованості стоку річок басейну Південного Бугу на характеристики льодового режиму // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2010. № 4. С. 49–56.
  4. Шапар А. Г., Скрипник О. О., Сметана С. М. Еколого-економічні проблеми переводу екосистеми річки Дніпро до режиму сталого функціонування // Екологія і природокористування. 2011. Вип. 14. С. 26–48.
  5. Павлов Д. С., Скоробогатов М. А. Миграция рыб в зарегулированных реках. Москва : КМК, 2014. 413 с.
  6. Романенко В. Д. Дніпровські водосховища, їхнє значення та проблеми // Гідробіологічний журнал. 2018. № 54 (1). С. 3–12.
  7. Petric H., Tamás E., Lóczy D. Flood History and River Regulation // The Drava River: Environmental Problems and Solutions. London : Springer, 2019. P. 105–125.

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Стік зарегульований // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Стік зарегульований (дата звернення: 11.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
12.12.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України



Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶