Хлорити природні
Хлори́ти приро́дні (від грец. χλωρός — зелений) — група слюдоподібних породотвірних мінералів класу силікатів.
|
Хлорити природні | |
|---|---|
| Клас мінералу | силікати |
| Колір | зелений, зрідка— рожевий, фіолетовий, срібно-білий. |
| Форма кристалів | пластинчаста, таблитчаста, бочкоподібна |
| Сингонія | моноклінна, рідше — псевдогексагональна |
| Твердість | 1–3 |
| Блиск | скляний |
| Прозорість | просвічують |
| Густина | 2, 6–3, 4 г/см3 |
Зміст
Історична довідка
Знахідки хлоритового посуду датують 3 тисячоліттям до н. е. Центром їхнього виробництва було древнє місто Тепе Ягія (тепер на території Ірану).
Хлорити природні вперше описали: мінерал клінохлор у 1851 — геолог і мінералог В. Ф. Блейк (1826–1910; США), багату магнієм хлоритну групу тальку у 1862 — мінералог А. де Клуазо (1817–1897; Франція).
Характеристика
Входять до складу багатьох гірських порід, переважно метаморфічних.
Головні представники: евклаз, клінохлор, пенін, пірохлор, тюрингіт, шамозит. Важливі породотвірні мінерали зелених сланців, зеленокам’яних порід, пропілітів, спілітів, палеотипних ефузивних гірських порід і вулканічних туфів. Відомі також як продукти екзогенних процесів.
Супутні мінерали: гранати, діопсид, кварц, польові шпати, рутил, титаніт, циркон.
Хімічний склад
Хлорити природні — основні алюмосилікати магнію, алюмінію і заліза із загальною хімічною формулою:
(Fe,Mg,Al)6(Si,Al)4O10(OH)8 або (Mg, Fe)6-n(Al, Fe3+)n(OH)8AlnSi4-nO10,
де n = 0,6 × 2.
Ізоморфні домішки: Cr, Ni, Mn. Широкий ізоморфізм основних складових хімічних елементів, а також заміщення Si + Mg на Al2 i Mg3 на Al2 призводять до значної варіативності фізичних, оптичних і рентгенівських властивостей мінералів і зумовлюють наявність понад 30-ти їхніх різновидів.
Фізичні властивості
Сингонія моноклінна, рідше — псевдогексагональна. Кристалічна структура: чергування тришарових пакетів типу тальк-пірофіліт і проміжних гідроксидних октаедричних шарів-пакетів типу бруситу або гідраргіліту. Форми виділення: пластинчасті, таблитчасті, бочкоподібні кристали, прихованокристалічні маси. Спайність досконала за (001). Густина — 2,6–3,4 г/см3. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 1–3. Колір зелений (різні відтінки), зрідка — рожевий, фіолетовий, срібно-білий. Блиск скляний до перламутрового на площинах спайності. У тонких листочках просвічує. Під мікроскопом спостерігається плеохроїзм. Злам ступінчастий, від лускуватого, раковистого до рівного.
Різновиди
Номенклатура багатих на Fe2O3 хлоритів природних (лептохлоритів) базується на залізистості хлоритів і числі атомів Al у тетраедрах. За залізистістю всі хлорити природні поділяють на магнезійні (до 25 %), магнезійно-залізисті (25–75 %) і залізисті (понад 75 %).
Окрім того, виокремлюють:
- хлорити глинисті (багаті на Fe i Al, трапляються в морських осадах, аргілітах, гідрослюдах);
- хлорити залізні (загальна назва хлоритів, що містять оксидне залізо);
- хлорит манганистий (різновид пеніну, що містить 2,3 % MnO);
- хлорит нікелистий (містить до 6 % NiO; різновид із родовища Франкенштейн; земля Гессен, Німеччина);
- ортохлорити (групова назва магнезіальних хлоритів із типовою формулою (Mg, Fe2+)6-p(Al, Fe3+)2pSi4-pO10[OH]8;
- гідрохлорити (багаті на воду хлорити гідротермального і метаморфічного походження).
Поширення. Розташування родовищ
Хлорити природні можуть існувати в широкому діапазоні температур і умов тиску. Цей чинник пояснює поширеність мінералів у низько- та середньотемпературних метаморфічних, вивержених, гідротермальних породах і глибоко похованих відкладах.
Знайдені у Швейцарії, Австрії, США (штати Массачусетс, Міннесота), Чехії (поблизу міст Пржибрама і Кутної Гори, Середньочеський край), Франції (Лотарингія), РФ (Уральські гори, Кольський півострів).
Хлорити природні в Україні
На території України виявлені в Карпатах та у межах Українського кристалічного щита.
Значення
Використовують хлорити природні у паперовій промисловості; залізисті хлорити — як залізні руди. Деякі типи гірських порід, що містять хлорит (хлоритовий сланець), мають незначне декоративне використання або як будівельний матеріал.
Хлорити природні глинисті — звичайні мінерали глини, яка має широке застосування.
Додатково
Хлорити природні не містять Хлору, лише мають із ним спільну етимологію.
Література
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
- Rösler H. J. Lehrbuch der Mineralogie. 4 auf. Leipzig : VEB Verlag für Grundstoffindustrie, 1987. 833 р.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 670 с.
- Okrusch M., Matthes S. Mineralogie. Eine Einführung in die spezielle Mineralogie, Petrologie und Lagerstättenkunde. 9 aufl. Berlin : Springer, 2014. 728 p.
- Warr L. N. IMA–CNMNC Approved Mineral Symbols // Mineralogical Magazine. 2021. Vol. 85. Is. 3. P. 291–320. URL: https://www.cambridge.org/core/journals/mineralogical-magazine/article/imacnmnc-approved-mineral-symbols/62311F45ED37831D78603C6E6B25EE0A
- Chlorite Group // Mindat.org. URL: https://www.mindat.org/show.php?id=1016
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Хлорити природні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Хлорити природні (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
