Вахнянин, Анатоль Климович

Вахня́нин, Анато́ль Климе́нтович (псевдоніми та криптоніми: Вахнянин Наталь, В. Н., Н. В., Н. В-ъ, Н. із-над Сяну, А. В., ***, Еволюційник та ін.; 19.09.1841, с. Синява, тепер м. Сенява Пшеворського повіту Підкарпатського воєводства, Польща — 11.02.1908, м. Львів, тепер Україна) — композитор, диригент, співак, письменник, публіцист, критик, громадсько-політичний і культурний діяч. Один із лідерів народовців.

Життєпис

Народився в сім’ї священника. Навчався в Перемишльській гімназії (1851–1859), Львівській духовній семінарії (1859–1863).

1868 закінчив історико-географічний факультет Віденського університету.

Працював помічником учителя в гімназії Франца Йосифа в м. Львові (1868–1870). Одночасно редагував часопис «Правда» (1867–1870).

Один із засновників і перший голова (1868–1869) товариства «Просвіта».

1870–1901 викладав в Академічній гімназії у Львові. 1870–1887 — член Комісії з упорядкування видання підручників для середніх і початкових шкіл у Галичині.

Редактор літературно-наукового місячника «Письмо з Просвіти» (1878–1879).

Разом із Ю. Романчуком 1885 організував політичну партію «Народна рада».

Посол до Австрійського парламенту (1894–1900) і Галицького сейму (1895–1901).

Реалізував ідею «Союзу співацьких і музичних товариств» щодо заснування Вищого музичного інституту у м. Львові. Був першим директором закладу (1903–1908).

Похований на Личаківському цвинтарі в м. Львові.

Діяльність

На творче становлення вплинули фундатори Перемишльської композиторської школи М. Вербицький та І. Лаврівський, а також «Кобзар» Т. Шевченка.

Ініціатор і засновник товариств: співочого гуртка «Громада» в Перемишльській гімназії; «Студентська Січ» у м. Відні (1868) із мережею бібліотек, народних читалень, хорів; «Торбан» («Теорбан», 1870) із першою музичною школою при ньому; «Львівський Боян» з видавництвом «Підручної бібліотеки» та ін.

1865 організував перший на Західній Україні концерт до роковин Т. Шевченка. Відтоді щороку виступав на урочистостях як композитор, співак, диригент, популяризатор шевченкіани М. Лисенка, творів П. Ніщинського та ін.

У доробку переважно твори вокального і театрального жанрів (чимало з них утрачено): ліричні пісні, романси, урочисті кантати, опера «Купало» (перший зразок жанру в галицькій музиці), філософсько проникливі хори. Вони виявляють художню інтуїцію митця, прагнення до органічного синтезу українського поетичного слова, національної образності з європейськими музичними формами, романтичною свободою компонування, настроєвістю, щирістю почуттів.

Укладач і редактор підручників з історії для нормальних і гімназійних шкіл; перекладач творів М. Гоголя та І. Тургенєва, автор белетристики та спогадів, що містили інформацію про мистецько-культурне життя Східної Галичини другої половини 19 — початку 20 ст. Публікував статті з питань історії та краєзнавства, проблем української мови, правопису українського, діалектів тощо.

Музичні твори

Опера «Купало» на лібрето автора (1892, постановка в м. Харкові 1929; у редакції М. Скорика в м. Львові 1990, м. Києві 1992); музика до драматичних вистав — «Назар Стодоля» Т. Шевченка (втрачено), «Бондарівна» Ф. Заревича (1873), «Ярополк Перший» К. Устияновича (постановка 1877), «Гаркуша» О. Стороженка (вик. 1881), «Гальшка Острозька» О. Огоновського (1886); кантати — «Кантата на повітання цісаря» на слова І. Гушалевича (вик. 1880); «Вітай нам, достойний» — архикнязю Рудольфові на слова В. Масляка, музика на основі народних мотивів для мішаного хору з оркестром (1887); Ювілейна кантата на честь 25-ліття руського театру (вик. 1889); «Честь і поклін» (1892, вик. 1893); для хору — «Чи знаєш, де країна тая мила?» на слова Ю. Федьковича (1873), «По морю, по морю» на слова К. Устияновича (чоловічий хор, 1877), «Шалійте, шалійте» на слова О. Колесси (1877), «Гей, милий Боже» (1882), «Клич» на слова В. Поля (1807–1872; тепер Польща; 1882); «Наша жизнь» на слова І. Гушалевича (чоловічий хор, 1882, друк 1885); «Не згасайте ясні зорі» на слова ххШашкевич, Маркіян Семенович|М. Шашкевича]] (вик. 1882); «Молоді сни» на слова О. Левицького (друк 1885); «Ой по горі ромен цвіте» на слова Т. Шевченка (чоловічий хор, 1891); «Стіймо разом» — чоловічі хори з опери «Купало»: «Ура, у бій» і «Палай, палай, Купалоньку наш», «Татарський хор», «Хор бранців» (1892); терцет «Наш рай» (вик. 1882); солоспіви: «Була колись гетьманщина» на слова Т. Шевченка (1865); «Колись було, налітали» (1869); «Старий жовнір» на слова Ю. Федьковича (1870); «Чи така вже наша доля?» на слова І. Федоровича (1811–1870; тепер Україна; 1870); «Тяжко, важко в світі жити» на слова Т. Шевченка (1876); обробки пісень народних для мішаного хору.

Визнання

На честь Вахнянина названо вулиці в містах Львові, Стрию, Коломиї та ін.

У межах Львівської обласної премії в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури щорічно нагороджують Премією імені Анатоля Вахнянина в номінації «Народна творчість».

Додатково

Автор музики «Хору норманів» («По морю, по морю») до історичної драми «Ярополк Перший» К. Устияновича. 1889 під час студентських протестів у м. Львові О. Колесса написав на цю мелодію новий текст «Шалійте, шалійте». Пісня здобула популярність, її переклали польською, російською (Г. Кржижановський «Беснуйтесь, тираны!»), німецькою мовами, есперанто.

17.01.1898 виніс на засідання сейму проєкт «Про рівноправність мов в урядах». Повідомлення про це надруковано в газеті «Галичанин» (Львів, 1898, № 5).

Твори

Листи про музику // Правда. 1873. Ч. 8. С. 293–299. Бортнянський Дмитрій Степанович // Діло. 1886. Ч. 35 С. 1–2; Ч. 36. С. 1–2. Причинки до історії рускої справи в Галичині в літах 1848–1870. Львів : Накладом Льва Лопатинського, 1901. 98 c. Оповіданя і гуморески. Львів : Накладом Л. Лопатинського, 1902. 202с. Листи до Пантелеймона Куліша. Львів : Кирило Студинський, 1908. 120 с. Спомини з життя (посмертне виданє). Львів : Печатня В. А. Шийковського, 1908. 138 с. Купало: опера на 4 дії. Харків : Рух, 1930. 48 с.

Література

1. Загайкевич М. Анатоль Климентович Вахнянин // Музичне життя Західної України другої половини XIX ст. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії, 1960. С. 130–148; 183–184.
2. Вахнянин Анатоль (Наталь) Климентович // Провідники духовності в Україні / Ред. І. Курас. Київ : Вища школа, 2003. С. 625.
3. Качкан В. Анатоль Вахнянин і його роль у розвитку культури Західної України // Народна творчість та етнографія. 2003. Вип. 1–2. С. 15–24.
4. Горак Я. Вахнянин Анатоль (Наталь) Климентович (Климович) // Франківська енциклопедія : у 7 т. / Наук. ред., упоряд. Є. Нахлік. Т. 1. Львів : Світ, 2016. С. 233–239.
5. Кінд-Войтюк Н. Анатолій Вахнянин — голова товариства «Просвіта» // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. Серія: історичні науки. 2016. № 3 (328). С. 79–82.
6. Белінська Л., Кукурудза С. Анатоль Вахнянин — педагог-географ, композитор, громадський діяч, політик // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2019. Вип. 53. С. 13–23.

Автор ВУЕ

Л. О. Пархоменко

Покликання на цю статтю: Пархоменко Л. О. Вахнянин, Анатоль Климович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вахнянин, Анатоль Климович (дата звернення: 7.06.2024).