Відмінності між версіями «Акант (архітектура)»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
'''Ака́нт''' ({{lang-fr|acanthe}}, грец. {{lang-el|ἄϰανθος}}, від ἄϰή — голка і ἄνθος — квітка) — в архітектурі — орнаментальний елемент скульптурного оздоблення [[фасад]]ів та [[Інтер'єр|інтер’єрів]] [[Споруда|споруд]] у вигляді зубчастого листка рослини з такою ж назвою, поширеної в країнах Середземномор’я. | '''Ака́нт''' ({{lang-fr|acanthe}}, грец. {{lang-el|ἄϰανθος}}, від ἄϰή — голка і ἄνθος — квітка) — в архітектурі — орнаментальний елемент скульптурного оздоблення [[фасад]]ів та [[Інтер'єр|інтер’єрів]] [[Споруда|споруд]] у вигляді зубчастого листка рослини з такою ж назвою, поширеної в країнах Середземномор’я. | ||
| − | Акант покладено в орнаментальну основу | + | Акант покладено в орнаментальну основу корінфського ордера та композитного ордера. Акант широко використовували при оздобленні фасадів культових споруд, зведених у [[Стиль в архітектурі|стилі]] [[бароко]] (дзвіниця на Дальніх печерах [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]], 1754–1761), у культових та цивільних [[будівля]]х [[класицизм]]у для оздоблення [[Капітель (в архітектурі)|капітелей]], [[фриз]]ів, [[Консоль (в архітектурі)|консолей]] (Воронцовський палац в Одесі, 1826–1830). |
У радянській архітектурі акант поширився в 1930-х та 1950-х. Акант в українському живописі (графічні орнаментальні заставки і кінцівки в книгах) та декоративно-ужитковому мистецтві відомий від 12 ст. (шиферні плити з [[Софійський собор | У радянській архітектурі акант поширився в 1930-х та 1950-х. Акант в українському живописі (графічні орнаментальні заставки і кінцівки в книгах) та декоративно-ужитковому мистецтві відомий від 12 ст. (шиферні плити з [[Софійський собор | ||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
[[Категорія:Пластика]] | [[Категорія:Пластика]] | ||
[[Категорія:Архітектура]] | [[Категорія:Архітектура]] | ||
| + | [[Категорія:Архітектура будівель та споруд]] | ||
Версія за 10:06, 26 березня 2018
Ака́нт (фр. acanthe, грец. грец. ἄϰανθος, від ἄϰή — голка і ἄνθος — квітка) — в архітектурі — орнаментальний елемент скульптурного оздоблення фасадів та інтер’єрів споруд у вигляді зубчастого листка рослини з такою ж назвою, поширеної в країнах Середземномор’я.
Акант покладено в орнаментальну основу корінфського ордера та композитного ордера. Акант широко використовували при оздобленні фасадів культових споруд, зведених у стилі бароко (дзвіниця на Дальніх печерах Києво-Печерської лаври, 1754–1761), у культових та цивільних будівлях класицизму для оздоблення капітелей, фризів, консолей (Воронцовський палац в Одесі, 1826–1830).
У радянській архітектурі акант поширився в 1930-х та 1950-х. Акант в українському живописі (графічні орнаментальні заставки і кінцівки в книгах) та декоративно-ужитковому мистецтві відомий від 12 ст. (шиферні плити з [[Софійський собор |Софійського собору]]), поширився у 15–19 ст. (стилі: ренесанс, бароко, рококо, класицизм), спорадично — у 20 ст. Стилізований листок або гілку аканту як один з елементів орнаментальної композиції часто застосовували у золотарстві (оправи до книг, церковне начиння; майстри І. Равич, М. Юревич, І. Атаназевич), художньому литві (гармати, дзвони; майстри К. Балашевич, І. Бельман, Ф. Полянський, А. Станке, К. Франке), різьбленні (шати до ікон, царські врата, меблі), вишиванні й ткацтві (одяг, тканини).
