Аарон

Ілюстрація Гюстава Доре (1832-1883) до Біблії: «Мойсей та Аарон перед фараоном»

Ааро́н (івр. אהרן‎; бл. 1574 до н. е., Єгипет — бл. 1451 до н. е., г. Гор, Палестина), Арон — біблійний персонаж, старший брат пророка і законодавця Мойсея, з роду Левитів. Шанований авраамічними релігіями як історичний ізраїльський лідер. Відомий як «вуста» Мойсея, його речник, який від імені пророка звертався до ізраїльського народу та представляв його інтереси перед фараоном Єгипту.

Аарон допомагав Мойсею виводити ізраїльтян з «єгипетського полону», під час подорожі через пустелю Синай до Землі Обітованої; виконував різні функції (військово-політичну, суддівську, пророчу, чудодійну, священицьку тощо). Після зведення та освячення Скинії (похідного храму) Аарон та його сини були обрані для офіційного священства. Аарон вважається першим первосвящеником єврейського народу, що започаткував священицьку династію. Ім’я Аарон пов’язують із виготовленням на прохання народу ідола золотого тільця як фізичного образу Бога, що в старозавітній традиції розцінюється як зрада довіри до Ягве. Помер у віці 123 років, так і не увійшовши, як і Мойсей, до Святої землі. Життєпис Аарона подає П’ятикнижжя (Тора).

У Корані виступає під іменем Гарун як один із пророків Аллаха, старший брат і помічник пророка Муси (Мойсея).

Українською мовою в поетичній формі життя та діяння Аарона описав християнський письменник-богослов В. Кредо у «Віршованій Біблії» (1994).

Література

1. Fraser J. Folklore in the Old Testament: Studies in Comparative Religion, Legend, and Law. London : Macmillan and Co., Limited, 1919. Vol. 2. 608 p.
2. Aberbach M., Smolar L. Aaron, Jeroboam and the Golden Calves // Journal of Biblical Literature. 1967. Vol. 86. № 2. P. 129–140. URL: http://www.jstor.org/stable/3263268

Автор ВУЕ

• Л. О. Филипович