Азанавічюс, Мішель

Азана́вічюс, Міше́ль (Азанавісіус, Мішель; франц. Hazanavicius, Michel; 29.03.1967, м. Париж, Франція) — режисер, сценарист, продюсер.

Азанавічюс, Мішель

Азанавічюс, Мішель (Hazanavicius, Michel)
Народження	1967
Місце народження	Париж
Alma mater	Національна вища школа красних мистецтв
Напрями діяльності	кіномистецтво

Життєпис

Онук емігрантів із Польщі та Литви.

У 1985–1988 навчався у Вищій національній школі мистецтв Париж — Сержі-Понтуаз (м. Сержі-Понтуаз).

Працював на французькому телевізійному каналі «Канал+» з 1988 як стажер, згодом дебютував як сценарист, що писав скетчі. Писав також для радіо, знімав рекламу, телепередачі. Згодом працював як кінорежисер і продюсер, був автором кіносценаріїв.

Очолював журі Фестивалю американського кіно в м. Довілі (2017), Фестивалю фільмів у м. Сараєво (2020).

24.07.2019 призначений головою адміністративної ради Вищої національної школи аудіовізуальних мистецтв.

Творчість

1992–1993 як сценарист і режисер у співавторстві з Д. Мезереттом (1955–2016; Франція) створив 3 пародійні телефільми під спільною назвою «Великий дубляж» («Деррік проти Супермена», «Це дублюється», «Американський клас»), які були показані на «Каналі+». Фільми складалися зі змонтованих уривків американських, французьких і німецьких серіалів та фільмів, дубльованих французькими акторами.

1997 як режисер зняв короткометражний комедійний фільм «Шах капіталу».

1994 дебютував як актор у кінокомедії «Місто страху» (режисери А. Берберян, А. Шаба), 1996 — як співавтор сценарію фільму «Дельфіна: 1; Іван: 0» (режисер Д. Фарук’я).

Був також співавтором сценарію кінокомедій «Клон» (1998) і «Дальтони» (2004).

Перший повнометражний фільм, де Азанавічюс виступав не лише як співавтор сценарію, а й як режисер — «Мої друзі» (1999).

Згодом зняв шпигунські фільми «Агент 117, Каїр — шпигунське гніздо» (2004) і «Агент 117, Ріо більше не відповідає» (2009), у яких головну роль зіграв Ж. Дюжарден. Цей же актор виконав головну роль і у фільмі Азанавічюса, що здобув найбільше світове визнання, — «Артист» (2011). Чорно-біла німа романтична комедія розповідає про життя голлівудської зірки німого кіно 1920-х Джорджа Валентина, кар’єру якого руйнує поява звукового кіно. Фільм отримав 3 премії «Золотий глобус» Голлівудської асоціації іноземної преси (за найкращий фільм у категорії «комедія або мюзикл», за найкращу роль у категорії «мюзикл» і за найкращу авторську музику), 4 призи американських кінокритиків, зокрема за найкращий фільм і найкращу режисуру; 7 призів Британської кіноакадемії, зокрема за найкращий фільм; 6 призів «Сезар», зокрема за найкращу режисуру; 5 «Оскарів»: за найкращий фільм, найкращу режисуру, найкращу чоловічу роль першого плану; найкращу музику, найкращі костюми.

Успіх у глядачів мав фільм «Невірні» (2012), у якому 7 режисерів (серед них і Азанавічюс) розповідають історії невірності чоловіків. Звертався також до трагічної теми гуманітарних катастроф.2004 був одним із продюсерів документального телефільму «Вбийте їх усіх!» про геноцид у Руанді, а 2014 як режисер зняв художній фільм «Пошук», що розповідає про реалії чеченської війни через історію працівника Європейської комісії з прав людини француженки Кароль та чеченського хлопчика-сироти Хаджі. Фільм був показаний на Каннському МКФ (успіху в глядачів не мав).

Зняв за власним сценарієм біографічний фільм «Небезпечний» (2017; в українському прокаті «Молодий Годар»). Стрічка розповідає про стосунки режисера Ж.-Л. Годара і актриси А. Вяземскі.

Пригодницька комедія «Забутий принц» (2020) присвячена темі дитинства, взаєминам доньки та батька. Прем’єра комедійного фільму жахів «Вирізати!» (2022) відбулася на Каннському кінофестивалі (фільм було показано поза конкурсом).

Зіграв також кілька епізодичних ролей у кіно.

Україніка

Бабуся Азанавічюса народилася у м. Ковелі (тепер Україна).

У грудні 2022 режисер організував благодійний аукціон для допомоги Україні. Завдяки продажу речей світових знаменитостей удалося зібрати 250 тис. євро (майже 10 млн гривень). На продаж було виставлено близько 50 лотів, зокрема приз «Сезар» за найкращу режисуру (отримав Ж. Одіар 2010 за фільм «Пророк»), а також приз, отриманий Азанавічусом 2012 за фільм «Артист». Лоти надали Т. Генкс, К. Денев, А. Делон, Н. Портман та інші.

У лютому 2023 Азанавічюс відвідав Україну, 07.02 побував у містах Бучі та Ірпені, постраждалих під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, зустрівся з Президентом України В. Зеленським. Режисер став послом ініційованої Президентом України платформи «UNITED24», покликаної об’єднати благодійні організації, партнерів та громадських діячів у всьому світі на підтримку України.

Азанавічюс разом з тенісисткою Е. Світоліною опікується напрямом «Відбудова України». Режисер збирає гроші на відбудову лікарні в м. Ізюмі та будинку в м. Ірпені.

Твори

The Artist, le livre. Paris : Martinière, 2012. 206 p.
Once Upon a Time in Hollywood. Paris : Flammarion, 2013. 288 p. (у співавт.)

Література

Сarratier M. Le Jean ideal // Premiere. 2012–2013. № 430–431.
Bonnard O. Michel Hazanavicius: «J’ai l’impression d’être toujours à la péripherie du marché» // Nouvel Observateur. 2014. URL: https://www.nouvelobs.com/cinema/20120803.CIN7924/michel-hazanavicius-j-ai-l-impression-d-etre-toujours-a-la-peripherie-du-marche.html
A Companion to Contemporary French Cinema / Ed. by A. Fox, M. Marie, R. Moine et al. Chichester : Wiley Blackwell, 2015. 712 p.
The Europeanness of European Cinema: Identity, Meaning, Globalisation / Ed. by M. Harrod, M. Liz, A. Timoshkina. London : I.B. Tauris, 2015. 267 p.

Автор ВУЕ

С. В. Глухова

Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Азанавічюс, Мішель // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Азанавічюс, Мішель (дата звернення: 2.05.2024).