Денев, Катрін
Дене́в, Катрі́н [ фр. Deneuve, Catherine; справжні прізвище та ім’я — Дорлеак, Катрін Фаб'єнн (фр. Dorléac, Catherine Fabienne); 22.10.1943, м. Париж, Франція) — актриса, зірка європейського кіно.
|
Денев, Катрін (Deneuve, Catherine) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Катрін Фаб'єнн |
| Справжнє прізвище | Дорлеак |
| Народження | 22.10.1943 |
| Місце народження | Париж |
| Місце діяльності | Франція |
| Напрями діяльності | кіномистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Почесного легіону, княгині Ольги (ІІ ст.) |
| Премії | Луї Деллюка, Золота пальмова гілка, Сезар, Давід ді Донателло, Кришталеві зірки, Кубок Вольпі, Чапліна Лінкольн-центру |
Зміст
Життєпис
Народилася в театральній сім’ї. Батьки були акторами, бабуся — суфлеркою. Дві сестри теж стали актрисами.
Навчалася в ліцеї Ж. Лафонтена у м. Парижі (залишила 1960).
Дебютувала в кіно у віці 13 років в епізодичній ролі у драматичній комедії «Учениці колежу» (1957, режисер А. Юнебелль). Згодом знялася в епізоді у фільмі «Кошенята» (1958, режисер Ж. Р. Вілла), що розповідає про дівчат, утягнутих у кримінальні афери. Фільм був заборонений цензурою та вийшов на екрани лише 1965. Для зйомок актриса змінила прізвище Дорлеак на Денев (дівоче прізвище її матері). Першою значною роллю стала роль Дані у комедії «Двері хлопають» (1960, режисери Ж. Пуатрено і М. Фермо). Спробувати себе на роль їй запропонувала старша сестра Ф. Дорлеак (1942–1967; Франція), яка знімалася в цьому фільмі.
Відтоді Денев присвятила себе акторській професії.
Творчість
Упродовж акторської кар’єри Денев знялася у понад 100 фільмах у понад 60 режисерів. Грала у фільмах різних жанрів. Вона є втіленням французького кіно і культури.
Важливою для початку творчого шляху актриси була її зустріч з режисером Р. Вадимом на зйомках фільму «Парижанки» (1961, режисер М. Аллегре). Р. Вадим запропонував їй першу для неї головну роль у своєму фільмі «Порок і доброчесність» (1964), в якому він був режисером і співавтором сценарію. У фільмі за мотивами творів маркіза де Сада дія перенесена в часи Другої світової війни та окупації Франції. Розповідається про долю двох сестер, одна з яких втілює порок, а друга (її грає Денев) — доброчесність.
Міжнародний успіх прийшов до актриси після виконання ролі продавщиці парасольок Женев’єви у музичній романтичній мелодрамі «Шербурзькі парасольки» (1964, режисер Ж. Демі). Це перший в історії фільм з повністю співаними діалогами на музику М. Леграна (пісні виконували професійні співаки), який відносять до пізніх творів Французької нової хвилі. Стрічка отримала премію Луї Деллюка (1963) і Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю (1964). Денев утілювала образ неоромантичної героїні, поєднуючи риси тогочасної молоді та класичний традиційний романтичний образ. Cпівпраця з режисером і композитором продовжилася у музичному фільмі «Дівчата з Рошфора» (1967), в якому Денев зіграла головну роль Дельфіни — дівчини, що живе у мріях. У пісенно-танцювальному дуеті разом з нею знімалась її сестра Ф. Дорлеак, яка незабаром загинула в автокатастрофі. Критики вважали фільм першим французьким кіно мюзиклом. Стрічка мала глядацький успіх і за межами Франції, була показана у США. У спільному доробку режисера, композитора та актриси також витончено-поетична екранізація казки Ш. Перро «Осляча шкура» (1970), в якій Денев зіграла казкову принцесу, і комедія «Найважливіша подія відтоді, як людина ступила на Місяць» (1972), де вона виконувала роль Ірен (подією була вагітність її чоловіка, у його ролі — М. Мастроянні).
Денев знімалася у різих амплуа. Режисер Р. Поланські запросив її на роль психічно хворої манікюрниці Кароль Леду у психологічному трилері «Відраза» (1965). Ж.-П. Раппно (нар. 1932; Франція) — на роль Марі у комедії «Життя в замку» (1965), а згодом — на роль Неллі в комедії «Дикун» (1975).
Плідною була співпраця з режисером Л. Бунюелем, у якого Денев знялася у головних ролях у драмах «Денна красуня» (1967) за романом Ж. Кесселя і «Тристана» (1970) за романом Б. Переса Гальдоса. Фільм «Денна красуня» мав скандальну славу через пікантність сюжету (респектабельна заміжня жінка стає повією заради задоволення власних фантазій).
У результаті співпраці з режисером Ф. Трюффо з’явилися два фільми — драма «Сирена з “Міссісіпі”» (1969) та історичний фільм «Останнє метро» (1980) про театр за часів Другої світової війни. Стрічка «Останнє метро» отримала 10 кінопремій «Сезар» і стала класикою французького кіно. Денев грає Маріон Штайнер, театральну актрису, енергійну і рішучу жінку, у душі якої борються обов’язок і почуття. Цю роль вважають вершиною зрілого періоду творчості Денев.
Успішною була співпраця актриси з режисером Р. Варньє. Сагу про колоніальну французьку родину «Індокитай» (1992) відзначено премією «Оскар» за найкращий іноземний фільм (1993), а Денев було номіновано на «Оскар» найкращій актрисі. Фільм «Схід — Захід» (1999) цього ж режисера було номіновано на «Оскар». Фільм розповідає про колишнього емігранта, який разом із дружиною-француженкою повернувся до СРСР. Денев грала французьку актрису Габріель, яка допомагає головним героям. Зйомки фільму відбувалися на теренах України.
Актриса знімалася також у режисера Ф. Озона (нар. 1967; Франція) у ролі Габі у фільмі «8 жінок» (2001), Сюзанни у комедії «Відчайдушна домогосподарка» (2010).
Музичний фільм-драма «Танцюристка у темряві» (2000, режисер Л. фон Трієр), в якому Денев зіграла роль Кеті, отримав Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю.
У доробку актриси роль дружини Президента Франції Бернадетт Ширак у сатиричному біографічному фільмі «Бернадетт» (2023, режисер Л. Доменак). Протягом кар’єри на знімальному майданчику партнерами актриси були Ж. П. Бельмондо, Р. Оссейн, А. Делон, Ф. Нуаре, І. Монтан, Ж. Депардьє, Ж. Маре, А. Жирардо, Д. Дар’є (1917–2017; Франція) та інші.
Окрім ролей у кіно, виконала кілька пісень, записала диск разом із С. Генсбуром (1981). Брала участь у рекламі (зокрема, парфумів), в аудіозапису низки книжок. Була послом доброї волі ЮНЕСКО (1994–2003). Авторка мемуарів.
Україніка
У листопаді 2009 побувала у м. Києві на кінофестивалі «Молодість»; у січні 2014 у м. Києві брала участь у телепередачі «Битва екстрасенсів; у липні 2019 була спеціальною гостею Одеського міжнародного кінофестивалю і отримала від організаторів приз «За внесок у світовий кінематограф».
Актриса підтримала Україну з початку повномасштабного російського вторгнення. 14.03.2023 в ефірі міжнародного франкомовного каналу TV5, а також 16.05.2023 на Каннському кінофестивалі прочитала французькою мовою вірш Лесі Українки «Надія».
Озвучила книгу поезій Л. Якимчук «Абрикоси Донбасу» (нар. 1985; тепер Україна) у французькому перекладі І. Дмитришин і А. Бонен (2023).
Катрін Денев читає вірш Лесі Українки «Надія» на церемонії відкриття 76-го Каннського кінофестиваля. Джерело ютуб канал Коло «Патріотів».
Нагороди та визнання
Лауреат премії «Кришталеві зірки» найкращій актрисі (1964, за фільм «Шербурзькі парасольки»), премії «Сезар» (1981, за фільм «Останнє метро»; 1993, за фільм «Індокитай»), премії «Давід ді Донателло» (1981, за фільм «Останнє метро»), Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль Венеціанського міжнародного кінофестивалю (1998, за фільм «Вандомська площа»), Премії європейського кіно найкращій актрисі (2002, за фільм «8 жінок»).
Лауреат почесних премій за усю кар’єру і внесок у кінематограф: кінофестивалю у Сан-Себастьяні (1994), Московського (1997 і 2012), Берлінського (1998), Каїрського (1999), Каннського (2005) міжнародних кінофестивалів, а також фестивалів у Бангкоку, Стамбулі (обидва — 2006), Трансильванії (2008), Таорміні (Італія, 2009), Монреалі (2011), Гамбургу, Анталії, Дубаї (усі три — 2015), кінофестивалю імені Люм’єрів (м. Ліон, 2016), Венеціанського кінофестивалю (2022); премії Чапліна Лінкольн-центру (2012), Європейської кінопремії за життєві досягнення (2013) тощо.
У Франції була обрана моделлю для бюсту Маріанни — символу країни (1985).
Нагороджена орденом Почесного легіону (2009).
В Україні отримала приз «Скіфський олень» за значний внесок у світове кіномистецтво (2009); нагороджена орденом княгині Ольги ІІ ступеня (2023).
Додатково
На початку 1980-х Денев брала участь у русі за скасування смертної кари у Франції. У січні 2001 принесла до посольства США в м. Парижі петицію з 500 тис. підписів з вимогою скасувати смертну кару у США. 2004 брала участь у Конгресі проти смертної кари у м. Монреалі.
У вересні 2019 підтримала В. Аллена, обвинуваченого в сексуальному насильстві.
Цитата
«З чим я можу порівняти Катрін? Якщо треба порівнювати її з чимось, то не з квіткою і не з букетом, бо в ній є щось нейтральне, що змушує мене порівняти її з вазою, в яку можна поставити будь-які квіти. Її манера поведінки, вигляд, стриманість дозволяють глядачам проектувати на її обличчя всі почуття, які вони хочуть уявити» «A quoi puis-je comparer Catherine ? Si l’on tient à la rapprocher de quelque chose, il ne faut la comparer ni à une fleur ni à un bouquet car il y a une certaine neutralité en elle qui m’amène à la comparer au vase dans lequel on peut mettre toutes les fleurs. Son comportement, son allure, sa réserve permettent aux spectateurs de projeter sur son visage tous les sentiments qu’ils ont envie d’imaginer»
(Ф. Трюффо, кінорежисер. «Юніфранс фільм магазін», 1969. Цит. за: Ce qu'en a dit Catherine Deneuve... // Catherine Deneuve. URL: http://toutsurdeneuve.free.fr/Francais/Pages/Carriere_Partenaires/Truffaut.htmПер. С. Глухової).
Твори
- Elle s’appelait Françoise. Paris : Canal+, 1996. 129 p. (у співавт.)
- À l’ombre de moi-même. Paris : Stock, 2004. 200 p.
- Une certaine lenteur. Paris : Rivages, 2010. 91 p. (у співавт.)
Література
- Gerber F. Catherine Deneuve. Paris : PAC, 1981. 129 p.
- Плахов А. Катрин Денев. Девять сюжетов из жизни актрисы. Москва : Искусство, 1989. 232 с.
- Prédal R. 50 ans de cinéma français (1945–1995). Paris : Nathan, 1996. 1006 p.
- Fache A., Cubero V. Catherine Deneuve: une biographie. Paris : Presses de la Cité, 2004. 416 p.
- Плахов А. Катрин Денев. От «Шербургских зонтиков» до «8 женщин». Винница : Глобус-Пресс, 2004. 544 с.
- Giordano I. Catherine Deneuve: film par film. Paris : Gallimard, 2018. 240 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Денев, Катрін // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Денев, Катрін (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
