Акіда

Акі́да (акида; араб. عقيدة — переконання, віра, догмат) — багатозначний термін:

1) Ісламське віропереконання; фонд догматів, ідей, уявлень, який є основою мусульманського світогляду.

2) Масив літератури ісламського богослов'я. Коротка акіда є обов’язковим елементом традиційної мусульманської освіти.

Акіда як основа ісламського віровчення охоплює такі постулати:

віра в єдиного, вічного та всемогутнього Аллаха;

віра в святість і несотвореність Корану;

віра в безсмертя душі; існування раю та пекла; воскресіння мертвих у Судний день;

віра в ангелів, а також існування демонів (шайтанів) і диявола (Ібліса);

віра в пророків Аллаха, серед яких найголовніші: Адам, Нух (Ной), Ібрагім (Авраам), Муса (Мойсей), Давуд (Давид), Іса (Ісус) та Мухаммад;

віра в те, що Аллах передвизначає долі всіх людей (кадар).

Акіда сформувалася в період активного складання ісламської правової системи (8 ст.). За стилістикою є текстом звертального, закличного характеру, в якому викладено позицію догматичної школи або окремого автора. Стислі та чіткі положення розпочинаються з формул: «Слід увірувати в...», «Ми переконані, що...». Серед авторів найвідоміших творів із сунітської акіди: Абу Ханіфа, ат-Тахаві, Абу Мансур аль-Матуріді, Ахмад ібн Ханбаль, Аль-Газалі, Ібн Таймія та ін. Кожен із них витлумачив принципові питання віровчення мусульман, виклав власні погляди із залученням праць ідейних попередників, полемізував з ідейними опонентами. Тож різночитання в їхніх текстах засвідчують дискусії довкола релігійних догматів.

В ісламській традиції склалося уявлення про правильну й хибну акіду, засноване на тому, що акіда — це те, в що вірить людина і чого дотримується в житті. Якщо акіда відповідає догматам, які Аллах передав через пророків і послав в Своїх Писаннях, то вона вважається справжньою і правильною. Якщо ж акіда людини суперечить таким догматам, то ввважається хибною й такою, що неминуче призведе до тяжкого становища і справедливого покарання.

Мусульманин повинен читати й глибоко розуміти тексти акіди.

Література

Фрейджер Р. Мудрость ислама: Знакомство с жизненным опытом исламской веры и практики / Пер. с англ. Москва : Омега-Пресс, 2005. 144 с.
Батров Р. Г. Абу-Ханифа: жизнь и наследие. Нижний Новгород, Ярославль : Издательский дом «Медина», 2007. 288 с.
Лубський В. І., Горбаченко Т. Г., Лубська М. В. та ін. Ісламська теологія і філософія. Київ : Фітосоціоцентр, 2011. 410 с.
Преславний Коран. Переклад смислів українською мовою / Пер. з араб. М. Якубовича. Київ : Основи, 2017. 433 с.