Альтруїзм

Мати Тереза утілення християнського альтруїзму

Альтруї́зм (фр. altruisme, від лат. alter — інший) — моральний принцип, що полягає в безкорисливому прагненні до діяльності на благо іншої людини (соціальної спільноти). Протилежний егоїзмові.

Історична довідка

Термін «альтруїзм» запровадив філософ Огюст Конт, розуміючи альтруїзм як жертовність, безкорисливість, самовідданість, «життя для інших».

Альтруїзм постав як один із ключових етичних принципів у буддизмі та християнстві. Античні філософи (Сократ, Платон, Аристотель, Епікур та ін.) розглядали його як розумне обмеження егоїстичних потреб. Середньовічна європейська філософія та етика проголошувала фундаментальними принципами життя любов і милосердя. Філософи епохи Відродження дотримувалися позиції поміркованого егоїзму (Еразм Роттердамський, М. Монтень).

Мислителі Нового часу стверджували, що людина може бути егоїстом або альтруїстом залежно від її морального вибору: альтруїзм може бути раціональним рішенням про обмеження природного егоїзму (Р. Декарт, І. Кант), виступати основою співчуття (Ж.-Ж. Руссо) чи здатністю відчути те, що відчуває інша людина (Д. Г'юм).

Г. Спенсер вбачав ув альтруїзмі адаптивну властивість, що виникла в процесі еволюції. А. Шопенгауер вказав на спільне джерело альтруїзму та егоїзму: егоїзм — від страждання, альтруїзм — від співчуття як різновиду страждання. За Шопенгауером, мораль уґрунтована в альтруїзмі, але в реальній поведінці людей переважає егоїзм. Ф. Ніцше вважав альтруїзм «мораллю рабів», способом їхньої втечі від власної посередності, груповим егоїзмом, що протистоїть перспективі досягнення надлюдської досконалості.

Альтруїзм як ідеологічну ілюзію, що камуфлює інтереси панівного класу, рішуче відкидав К. Маркс.

За Е. Дюркгеймом, альтруїзм — психологічний стан суспільства, коли індивід цілковито поглинається групою, поділяючи її цілі та норми, що вважаються найвищими цінностями.

З. Фройд бачив в альтруїзмові невротичну потребу в послабленні відчуття провини або компенсацію витісненого первісного егоїзму.

Філософи і вчені по-різному оцінювали співвідношення альтруїзму та егоїзму: Т. Гоббс вважав панівним у житті людини та суспільства егоїзм, а О. Конт — альтруїзм; науковець-еволюціоніст Р. Докінз міркує про те, як «альтруїстична поведінка» генів певного організму забезпечує «егоїзм» виду в цілому та ін.

Характеристика

Розрізняють моральний альтруїзм, керований совістю, і нормативний альтруїзм, продиктований суспільною системою цінностей. Інколи вирізняють також раціональний альтруїзм, сутність якого вбачають в узгодженні власних інтересів та інтересів ближнього.

Немає єдиної точки зору щодо того, притаманний альтруїзм винятково людині чи може проявлятися також у тварин; як і щодо того, чи є альтруїзм вродженою якістю людини, чи він формується культурою. Хоча інстинкти часто спонукають людей бути егоїстами, але індивід, проходячи процес соціалізації, опановує, серед іншого, альтруїстичні моделі поведінки. Дійсна проблема, яку втілює дилема «альтруїзм — егоїзм» — не протиріччя між приватним і загальним інтересом, а протиріччя інтересів Я та Іншого. Альтруїзм — не сприяння колективному, спільному інтересу, але самообмеження чи зречення власного інтересу заради іншої людини як безумовно рівної й ближньої. Без альтруїзму неможливими були б дружба, кохання, порятунок, волонтерство, благодійництво тощо.

Альтруїзм ґрунтується на принципах гуманізму й емпатії. Може оприявнюватися ситуативно або стати сенсом життя особистості.

Література

  1. Sorokin, P. A. The Ways and Power of Love: Types, Factors, and Techniques of Moral Transformation. Philadelphia : Templeton Foundation Press, 2002. 584 р.
  2. Neusner J. Altruism in World Religions. Washington : Georgetown University Press, 2005. 216 p.
  3. Scott N., Seglow J. Altruism. Birmingham : Open University Press, 2007. 160 p.
  4. Ильин Е. П. Психология помощи. Альтруизм, эгоизм, эмпатия. Санкт-Петербург : Питер, 2013. 304 с.
  5. Примачок Л. Л. Еволюція ідей альтруїзму в західній філософській і психологічній думці // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. 2015. № 3. С. 44–48.
  6. Nagel Th. Possibility of Altruism. Princeton : Princeton University Press, 2016. 150 p.
  7. Докінз Р. Егоїстичний ген / З англ. пер. Я. Лебеденко. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. 544 с.

Див. Альтруїзм у біології

Автори ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Чікарькова М. Ю., Ніколаєнко В. Л., Ніколаєнко Л. Г. Альтруїзм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альтруїзм (дата звернення: 2.05.2024).


Оприлюднено


Оприлюднено:
07.07.2019

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶