Античні держави Північного Причорномор’я
Анти́чні держа́ви Півні́чного Причорномо́р’я — державні утворення, що існували на землях від дельти р. Дунаю на заході до дельти р. Кубані на сході впродовж пізньоархаїчного (друга половина 7 – перша чверть 5 ст. до н.е.), класичного (друга чверть 5 – третя чверть 4 ст. до н.е.), елліністичного (остання чверть 4 – середина 1 ст. до н.е.) часу, греко-римської доби (друга половина 1 ст. до н.е. – середина 3 ст. н.е.), пізньоантичного часу (друга половина 3 – 4/5 ст. н.е.).
Зміст
Пізньоархаїчні поселення
Були засновані на заключному етапі Великої грецької колонізації переважно іонійським м. Мілетом (півострів Мала Азія). Початок поклало заснування м. Борисфена (суч. о. Березань, у давнину півострів) в дельті однойменної ріки (суч. р. Дніпро) в сер. 7 ст. до н.е. та анонімного поселення у Таганрозькій затоці біля дельти р. Дон у другій пол. 7 ст. до н.е.
Їхня поява в Чорному морі (Понті Евксинському) пов’язана з розвитком торговельно-обмінних контактів еллінського світу з місцевим кочовим і осілим населенням півдня Східної Європи. Найбільш ранні колонії мали статус емпоріїв, залежали від метрополії й мали на меті виконання певних функцій. Спочатку наявність у них населення було пов’язано з сезонною навігацією, а з кін. 7 ст. до н.е. вони стали постійними поселеннями.
На межі 7–6 ст. до н.е. засновано м. Ольвію Понтійську в гирлі Гіпанісу (р. Південний Буг) та м. Пантікапей у Східній Тавриці (м. Керч), яке контролювалов протоку Боспор Кіммерійський, тобто прохід у Меотійське озеро (Азовське море).
Упродовж 6 ст. до н.е. освоюється Боспор (регіон по обидва боки протоки Боспор Кіммерійський, тепер — Керченської протоки): у європейській частині виникають міста Мірмекій, Німфей, Тірітака, Феодосія, Парфеній, Порфмій, Кітей, Кіммерик, в азійській – Кепи, Гермонасса раннє поселення на місці Горгіппії та низка поселень. У другій половині 6 ст. до н.е. виникає м. Фанагорія, заснована м. Теосом (Мала Азія).
Історична доля античних міст у Північному Причорномор’ї була різною: м. Ольвія стала центром полісу із внутрішньої територією (хорою), на якій виникли численні поселення та позаміські святилища, провадилося сільське господарство. Його прикордонні території цього поліса, імовірно, сягали Дністровського лиману на заході, де межували з сусіднім Істрійським полісом (мілетська колонія в дельті р. Істру (р. Дунай).
На Дністровському лимані в кін. 6 – на поч. 5 ст. до н.е. засновані міста Ніконій та Тіра. На сході Ольвійський поліс сягав дельти р. Борисфену або Перекопського перешийка.
У Західній Тавриці у 2 пол. 6 ст. до н.е. виникло м. Керкінітіда (м. Євпаторія), на початку 5 ст. до н.е. — раннє поселення на місці м. Херсонеса (тепер м. Севастополя). Метрополія цих поселень та їхній початковий статус наразі лишаються дискусійними, можливо, вони виникли внаслідок внутрішньої колонізації Ольвії та/або Істрії.
Міста Борисфен, Ольвія та поселення хори характеризуються заглибленими однокамерними житлами, на зміну яким у 2 пол. пол. 6 – поч. 5 ст. до н.е. прийшли наземні будинки. У 2 пол. 6 ст. до н.е. у м. Борисфені існував теменос (священна ділянка землі, присвячена певному божеству) із храмом Афродіти, у м. Ольвії — три теменоси з храмами Аполлона Лікаря, Аполлона Дельфінія, Афродіти та агора (площа для зібрань та торгівлі).
У культурно-релігійному відношенні Ольвія тяжіла до м. Мілета, велике значення мав культ бога-героя Ахілла з панеллінським святилищем на о. Левке (о. Зміїний). Ольвійський поліс мав демократичну форму правління, законодавчий орган (народні збори), виконавча влада належала магістратурам, до кін. елліністичного часу владу в ньому зберігали олігархи. У 331 до н.е. місто втримало облогу військ Зопіріона, полководця Александра Македонського, під час його скіфського походу.
Класичний та елліністичний період
М. Херсонес Таврійський засновано бл. сер. 4 ст. до н.е. на території ранішого поселення вихідцями з м. Гераклеї Понтійської, дорійської колонії на південному узбережжі Чорного моря. Місто розплановано за Гіпподамовою схемою з регулярними кварталами й типовими будинками, з агорою в центрі міста, відкриті теменос, присвячений Афіні Партенос, із фундаментами двох храмів, і театр.
У херсонеському пантеоні виділяється культ бога-героя Геракла. Хора Херсонеса охоплювала Гераклейский півострів, розмежований на регулярні наділи для вирощування винограду, та прибережну зону Північно-Західної Таврики, де вирощувався хліб. Найімовірніше, м. Керкінітіда увійшла до Херсонеського полісу мирним шляхом.
Також у його складі було засновано «мале місто» Калос Лімен. Основною формою організації хори були численні садиби, зокрема з баштами. Херсонеський поліс мав переважно демократичну форму політичного устрою на чолі з народними зборами. З м. Херсонеса походить видатна епіграфічна пам’ятка – громадянська присяга (3 ст. н.е.).
У європейській частині Боспору міста Пантікапей та Німфей від початку мали статус полісів, інші поселення класифікуються як «малі міста», сільські поселення тут невідомі до початку 5 ст. до н.е. В азійській частині, навпаки, відомі численні сільськогосподарські поселення, а полісний статус мали м. Фанагорія та можливо, м. Гермонасса.
Пантікапей засновано на г. Мітридат. Там розкопано будинки колоністів від початку 6 ст. до н.е., ремісничі майстерні. До кінця того ж століття збудовано великий храм, імовірно присвячений Аполлону. Карбувалася срібна монета.
Зовнішньополітична ситуація призвела до концентрації влади в м. Пантікапеї в руках роду Археанактидів, які, за Діодором Сицилійським, правили 42 роки. Після цього влада перейшла до царя Спартока, династія якого (Спартокіди) правила Боспором з 438 до 107 до н.е. За Спартокідів Боспор перетворився на велику греко-варварську територіальну державу (надполісне об’єднання), до складу якої увійшло м. Німфей, потім м. Феодосія. Поліси азійської частини (територія держави синдів (Синдики), яка існувала у 6–4 ст. до н.е.) включено до Боспорської держави насильницьким шляхом.
У 4 ст. до н.е. економічна й політична могутність Боспору досягла найвищої точки. За Демосфеном він слугував житницею м. Афін. У дельті р. Дону засновано м. Танаїс. Державний устрій Боспору часів Археанактидів та Спартокідів визначається як тиранія або олігархія. У пантеоні виділяється культ Афродіти Уранії.
На ранньоелліністичну добу (остання чверть 4 – перша половина 3 ст. до н.е.) припав період найбільшого економічного та культурного піднесення всіх античних держав Північного Причорномор’я, їхні території сягнули максимального розміру. У містах було споруджено нові монументальні оборонні та культові споруди.
Ці держави мали тісні економічні стосунки з багатьма центрами Східного Середземномор’я, про що свідчать численні археологічні артефакти (тарні амфори, розписний столовий посуд, прикраси, зброя, твори мистецтва тощо). Проте ближче до середини 3 ст. до н.е. всі міста регіону охопила криза, спровокована політичною дестабілізацією, набігами кочівників, зменшенням сільськогосподарських територій, а також змінами клімату, які врешті призвели до неврожаїв та голоду.
Греко-римська доба
У кін. 2 ст. до н.е. всі античні держави Північного Причорномор’я потрапили під владу царя Понтійської держави Мітридата VI Євпатора. У м. Херсонесі понтійський полководець Діофант допоміг протистояти натиску держави пізніх скіфів на чолі з Палаком. Від влади Мітридата міста Північного Причорномор’я звільнилися лише після 63 до н.е. Міста Ольвія й Тіра бл. середини 1 ст. до н.е. розгромлено внаслідок гето-дакійскої навали
До кінця 1 ст. до н.е. античні держави Північного Причорномор’я потрапляють під вплив Римської імперії. В 56–57 н.е. м. Тіра входить до складу римської провінції Нижня Мезія, у 1 пол. 2 ст. н.е. там, як і в м. Ольвії, дислокувалися військові підрозділи (вексиляції) V Македонського, І Італійського, ХІ Клавдієвого легіонів. М. Херсонес адміністративно підпорядковувалося провінції Нижня Мезія. У південній частині м. Ольвії зводиться цитадель, навколо міста — укріплені поселення.
Пізньоантична доба
У зв’язку з нестабільною ситуацією на дунайському кордоні Римської імперії між у 230–260-х н.е. з міст Тіри та Ольвії було виведено римські військові підрозділи. Самі ці міста розгромили готи. Державна та етнічна належність міст Тіри та Ольвії в пізньоантичний час лишається дискусійною. Ознаки державності в них відсутні. Унаслідок гунської навали уже до кінця 370-х н.е. ці міста припинили існування.
У м. Херсонесі було перебудовано цитадель, у якій розташувалися підрозділи тих самих легіонів, що й у містах Ольвії й Тірі, а також частини І Кілікійської когорти, І когорти Бракарів, військова ескадра Мезійського флоту. Крім м. Херсонеса укріплення римських військових підрозділів відомі в районі Балаклави (казарми та храм Юпітера Доліхена), Хараксі (мис Ай-Тодор), на Сапун-Горі, городищі Алма-Кермен. Міста Тіра, Ольвія та Херсонес зберегли самоврядування за наявності контролю адміністрації провінції Нижня Мезія.
М. Херсонес не постраждало від готської навали й лишилося форпостом Східної Римської імперії в Чорному морі. Час офіційного прийняття християнства в м. Херсонесі є дискусійним, поява перших християнських поховань датується 4 ст., а включення м. Херсонеса до Візантійська імперія|Візантійської імперії]] імовірно сталося за Юстиніана (527–565).
Боспор перебував під впливом Римської імперії від кінця 1 ст. до н.е., коли влада перейшла до Фарнака (сина Мітридата VI Євпатора) і його нащадків. Внаслідок війни за боспорський престол до влади прийшов Котіс І (45–69 н.е.), який поклав початок новій династії.
На час боспорсько-римської війни 45–49 у європейській частині Боспору збудовано низку укріплень. Адміністративно Боспор підпорядковувався римській провінції Віфінія й Понт. Державний устрій Боспору — монархія. Серед населення переважав варварський компонент з переважанням сарматської складової. У сер. 3. Ст. н.е. Боспор потерпав від нападів кочівників, які поклади початок його розпаду. За гунської навали частина міст Боспору вціліла й потрапила під їхній протекторат. 522 Боспор увійшов до складу Візантійської імперії.
Література
- Буйских А.В. Пространственное развитие Херсонеса Таврического в античную эпоху. Симферополь, 2008.
- Завойкин А.А. Образование Боспорского государства. Археология и становление державы Спартокидов. Симферополь Керчь, 1013.
- Зубарь В.М., Зинько В.Н. Боспор Киммерийский в античную эпоху. Очерки социально-экономической истории. Симферополь-Керчь, 2006.
- Зубарь В.М., Сон Н.А. Северо-Западное Причерноморье в античную эпоху: основные тенденции социально-экономического развития. Симферополь, 2007.
- Крижицький С.Д., Зубар В.М., Русяєва А.С. Античні держави Північного Причорномор’я. Київ, 1998.
- Крыжицкий С.Д., Русяева А.С., Крапивина В.В. и др. Ольвия. Античное государство в Северном Причерноморье. Киев, 1999.
- Херсонес Таврический в середине I в. до н.э. – VI в. н.э. Очерки истории и культуры. Харьков, 2004.
- Херсонес Таврический в третьей четверти VI – середине I вв. до н.э. Очерки истории и культуры. Киев, 2005.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Буйських А. В. Античні держави Північного Причорномор’я // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Античні держави Північного Причорномор’я (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
