Зміїний
Змії́ний — острів у північно-західній частині Чорного моря. Належить до Ізмаїльського району Одеської області України.
Зміст
Географічне положення
Розташований за 35 км на схід від дельти р. Дунаю.
Загальна територія — 0,2 км2. Довжина берегової лінії — 2 185 м.
Мінімальні глибини навколо острова — 2–5 м, максимальні — 35–40 м.
Води територіальні становлять 12 морських миль.
Історична довідка
Історично відомий як Левке, Левка, острів Ахілла, Блаженних, Філоксія, Фідонісі, Ілан-Ада, Шерпілор.
Перші письмові згадки про Зміїний належать до 8–7 ст. до н. е., коли він увійшов до мережі торговельних і комунікаційних магістралей давньогрецьких колоній. Мав значну роль у релігійних уявленнях античних держав Північного Причорномор’я. Зі спорудженням храму став місцем вшанування Ахілла. Загалом на острів поширювався вплив міста-держави Ольвії.
Від 1 ст. у складі Римської імперії. Пізніше належав Візантії, Молдавському князівству, Османській імперії, Російській імперії, Королівству Румунія. Використовувався як військовий форпост.
Позначений на карті Г. Л. де Боплана 1648.
Переданий СРСР та включений до УРСР 1948. Тут розташовувалися рота протиповітряної оборони й застава прикордонна.
Від 1991 Зміїний перебуває в складі України. 2002 Кабінет Міністрів України затвердив Комплексну програму подальшого розвитку інфраструктури та провадження господарської діяльності, що діяла до 2011.
Упродовж 2004–2009 — фактичний об’єкт суперечок у справі Румунії проти України щодо встановлення єдиного морського кордону між державами для делімітації шельфу континентального й виключних економічних зон за визнання Зміїного скелею. Рішенням Міжнародного суду ООН було підтверджено статус власне острова з територіальним морем 12 морських миль.
Постановою Верховної Ради України 2007 на Зміїному засновано селище Біле Кілійського району (тепер ліквідований) Одеської області України, що від 2020 належить до Вилківської територіальної громади Ізмаїльського району України.
Від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24.02.2022 (див. Російсько-українська війна) був тимчасово окупований. Прагнення російського командування контролювати острів зумовлено його стратегічним розташуванням, що дає можливість прикривати можливі десантні операції на материкове узбережжя, а також контролювати морські торгові шляхи.
24.02.2022 унаслідок атаки кораблів Чорноморського флоту ВМФ РФ та авіації Зміїний був захоплений. Після нерівного бою військовослужбовці прикордонного загону, які відмовилися здатися, потрапили в полон.
У квітні — липні відбувалася операція з відновлення суверенітету України над островом. Стратегічною метою також було унеможливлення десанту в Одеській області та зняття здійснюваної російським флотом блокади експорту аграрної продукції України. За допомогою ракетних комплексів і безпілотних літальних апаратів військові завдавали ударів по кораблях Чорноморського флоту ВМФ РФ, що наближалися до Зміїного, а також регулярно знищували військову техніку й живу силу противника.
Після ліквідації та потоплення 13–14.04.2022 ракетного крейсера «Москва», обладнаного радіолокаційними системами й зенітними комплексами, острів і російське корабельне угруповання опинилися без прикриття. Ударами 26.04.2022 та 30.04.2022 українські війська знищили розташовані на острові зенітні ракетні комплекси та інше. 02.05.2022 та 07.05.2022 ліквідовано патрульні катери, малий десантний катер і зенітні ракетні комплекси. Після знищення 17.06.2022 буксирного судна «Василій Бех», що перевозив зенітний ракетний комплекс, боєприпаси й живу силу, інтенсивність ударів по окупаційному гарнізону посилилася. Острів звільнено 30.06.2022, коли були евакуйовані залишки окупаційного гарнізону внаслідок чергового етапу операції із завданням вогневих ударів. Пізніше відбулося зачищення від техніки й озброєння ворога.
04.07.2022 на Зміїний доставлено прапор України, який офіційно встановлено 07.07.2022.
Природа
Геологічна будова. Рельєф. Корисні копалини
Материковий острів на північно-західному шельфі Чорного моря. Розглядається як утворення девонського періоду — юрського періоду (див. Юрський період і юрська система), східна частина Добруджі.
Складений щільними конгломерато-брекчіями, з прошарками пісковиків, алевролітів, кварцитів і глин.
Острів скелястий, з платоподібною поверхнею. Береги обривисті, абразійні (див. Абразія). Добре розвинена підводна абразійна тераса — бенч. Кліфи утворені дуже міцними породами.
За контурами виділяють 2 частини, розділені тектонічним розломом, орієнтованим у напрямку з північного заходу на південний схід. Характерні різні рельєф і загальна експозиція схилів: північно-східна частина менша за площею і висотою (до 13–15 м), має ухил на північний схід, інша — близько 41 м заввишки, почленована другим розломом. На них утворилися невеликі водозбірні заглибини з ерозійними (див. Ерозія) пониженнями, якими вода під час дощу стікає в море. У пониженнях рельєфу накопичується осадовий матеріал як результат вивітрювання й денудації.
На шельфі, за 40 км на південний схід від острова, виявлено значні запаси вуглеводнів. Прогнозні ресурси нафти становлять 100 млн т, газу природного — 100 млрд м3.
Ґрунти
На острові сформувалися неповнорозвинені й короткопрофільні чорноземи. Між виходами на поверхню щільних скельних гірських порід акумулюється некарбонатний щебенювато-кам’янистий елювій із дрібноземом піщанисто-легкосуглинкового (див. Суглинок) і піщанисто-супіскового (див. Супісок) сильнощебенюватого гранулометричного складу.
Клімат
Клімат помірно континентальний, зі значним пом’якшувальним впливом моря, недостатнім атмосферним зволоженням, сильними, часто штормовими вітрами впродовж року. Літо тривале і спекотне, зима коротка й м’яка. Характерні часті зміни погоди й висока вологість повітря.
Середня температура взимку — 0–2 °С, улітку — +19–24 °С.
Середньорічна кількість опадів — 300–350 мм.
Рослинний і тваринний світ
Міжскельні ділянки вкриті більш-менш густою степовою різнотравно-злаковою рослинністю. У місцях виходу щільних скельних порід і супутньої акумуляції грубого рухляку рослинність відсутня. На спадистих схилах зі щебенювато-кам’янистим скелетом рослинний покрив значно розріджений. Найгустіший травостій характерний для виположених схилів і локальних понижень. Переважають злаки (див. Тонконогові): анізанта покрівельна, бромус м’який, ячмінь мишачий, свинорий пальчастий, тонконіг лучний. Представлені ромашка лікарська, кульбаба лікарська, триреберник непахучий, лобода біла, березка польова, конюшина польова, горошок мишачий, грабельки звичайні, подорожник ланцетолистий, щавель горобиний, стелюшок середній, стелюшок солончаковий. Останні 2 види є індикаторами засолення ґрунту. Загалом виявлено 197 видів судинних рослин, 1 вид папоротей, 71 вид лишайників, 272 види водоростей.
Біорізноманіття навколо острова представлене 55 видами макрозообентосу. У складі фауни відмічені кліщі, павуки, багатоніжки (3 види), комахи (150 видів), риби (49 видів). Серед наземних хребетних тварин виділяють 3 види земноводних, 2 — рептилій, 241 — птахів (156 видів зафіксовано в осінній період, 234 — у зимовий; 37 видів занесено до Червоної книги України), 5 видів ссавців. Низка видів тварин (зокрема, 5 — крабів, 3 — риб, 2 — ссавців) і рослин є рідкісними для Чорного моря, України та Європи.
Частина острова з прилеглою акваторією входить до складу загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення «Острів Зміїний» (засновано 1998; загальна площа — 232 га).
Населення
Постійне населення до 24.02.2022 становило близько 30 осіб (військовослужбовці, персонал маяка). Важкодоступний для відвідування.
Господарство
Сформована інфраструктура, зокрема є поштова й банківська установи, житловий і науковий комплекси, маяк, музей. Облаштовані пляжі. Господарська зона загалом займає 13 га, територія перспективного розвитку соціальної інфраструктури — 2,8 га, заказник суходолу — 4,7 га.
Побудовано причал, що може приймати великі вантажні судна, зокрема танкери, з осадкою 8 м.
Значення
Зміїний має військове і стратегічне значення: дає можливість контролювати повітряний простір над північно-західною частиною Чорного моря і півднем України, відповідні морські шляхи сполучення.
На острові розташована прикордонна застава Ізмаїльського прикордонного загону. Є місцем військових навчань.
За російсько-української війни Зміїний став відомим символом спротиву й національного опору. Зокрема, висловлену в афористичній формі відмову гарнізону острова скласти зброю віддзеркалено в масовій культурі (музика, живопис, поетичні твори тощо); випущено відповідну поштову марку на знак вшанування героїзму захисників острова.
Джерела
Про території та об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення: Указ Президента України // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341/98#Text
Література
- Шуйський Ю. Д. Чи є островом Зміїний? // Вісник Одеського національного університету. 2005. Т. 10. Вип. 6. С. 100–108.
- Сминтина В. А., Сминтина О. В., Охотніков С. Б. та ін. Острів Зміїний. Історія та археологія. Одеса : Астропринт, 2008. 176 с.
- Кононенко В. П. Вирішення територіальних спорів Міжнародним Судом ООН : теорія і практика. Київ; Одеса : Фенікс, 2018. 438 с.
- Леонідова І. В., Буяновський А. О., Ожован О. О. Існуюче функціональне зонування острова Зміїний і прилеглої акваторії та його удосконалення // Вісник Одеського національного університету. Серія: Географічні та геологічні науки. 2020. Т. 25. Вип. 2 (37). С. 87–99.
- Самойленко Л. В. Геологічні пам’ятки природи як об’єкти природно-заповідного фонду (проблемні питання) // Геологічний журнал. 2020. № 2 (371). С. 52–62.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зміїний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Зміїний (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
