Аргезі, Тудор
Арге́зі, Ту́дор (рум. Arghezi, Tudor; справжні прізвище та ім’я — Теодореску Іон Нае (рум. Theodorescu, Ion Nae); 21.05.1880, м. Бухарест, Румунія — 14.07.1967, м. Бухарест, Румунія) — письменник, перекладач, літературний критик, академік Румунської академії (з 1955). Писав румунською мовою.
|
Аргезі, Тудор (Arghezi, Tudor) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Іон Нае |
| Справжнє прізвище | Теодореску |
| Народження | 21.05.1880 |
| Місце народження | Бухарест |
| Смерть | 14.07.1967 |
| Місце смерті | Бухарест |
| Напрями діяльності | літературна творчість, поезія, публіцистика, переклад |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Національна премія в галузі поезії (1934), Національна премія з літератури (1946), Державна премія Соціалістичної Республіки Румунія (1955), премія Гердера (1965) |
| Почесні звання | Герой Соціалістичної Праці (з 1965) |
Зміст
Життєпис
Походив із сім’ї військового. Мати померла при пологах. В 11 років пішов із дому, заробляв на життя самостійно, опановував різні ремесла. Навчався у ліцеї святого Сави у м. Бухаресті, відвідував гуртки соціалістів, через що змушений був покинути навчання.
У 19 років прийняв чернечий постриг, жив у монастирі Черніка. 1900‒1904 служив дияконом у Бухарестській митрополії. 1904 навчався у Фрібурзькому монастирі єзуїтів у Швейцарії. Мандрував Францією та Італією.
1910 повернувся в Румунію, від 1911 вів світське життя поета, журналіста, публіциста.
1915 спільно з Г. Галактіоном заснував журнал «Хроніка» («Cronica»); видавав газету «Нація» («Natiune»). 1918 за звинуваченням у державній зраді та колабораціонізмі з окупаційною німецькою владою ув’язнений до тюрми Векерешть (разом із І. Славичем та ще 11 письменниками і журналістами). Звільнений 1919 через помилування за клопотанням політичного діяча та історика Н. Йорга.
У 1922–1924 очолював ліберальний журнал «Румунська думка» («Сиgetul románese»); 1928 — газету «Записки папуги» («Bilete de papagal»), де публікувався як памфлетист та автор сатиричних замальовок. Товаришував із поетами-модерністами Ф. Адеркою та А. Маніу.
1943 був репресований правоекстремістською владою ― ув’язнений у концтаборі за памфлет «Ех ти, бароне» («Baroane»; 1943).
1955 обраний членом Великого національного зібрання Румунії.
В останні роки життя займався літературною діяльністю, готував до видання зібрання своїх творів.
Творчість
Перші вірші опублікував 1896 в альманасі «Православна ліга» («Liga ortodoxa») під псевдонімом Іон Тео. Наслідував символістів. Систематичну літературну діяльність розпочав з 1904.
Збірки віршів «Необхідні слова («Cuvinte potrivite»; 1927) та «Квіти плісняви» («Flori de mucigai»; 1931) утверджують цінність особистості, діяльності та творчого начала людини, підкреслюють трагедію і страждання пригнобленої людини. Поетична творчість 1920–1930-х тяжіла до експресіонізму.
Період ув’язнення відбився у серії текстів (віршах і прозі), опублікованих у журналі «Гієна» («Hiena»; 1919–1920), а також в окремому виданні «Біля чорних воріт» («Poarta neagră»; 1931).
Проблеми виродження моральних цінностей характерні для періоду 1940‒1950-х у збірках віршів «Вечірня книга» («Cărticica de seară»; 1935), «Хори» («Hore»; 1939), романах «Очі Божої Матері» («Ochii Maicii Domnului»; 1935), «Ліна» («Lina»; 1942). У цих сатиричних текстах Аргезі створив яскраву мозаїку старої Румунії. У 1947, за часів комуністичної влади, статті й поезія Аргезі були розкритиковані як декадентські. Протягом наступних семи років (до 1954) його було виключено із творчого життя Румунії.
Публіцистичні твори та памфлети, що друкувалися переважно в періодиці, мають антиклерикальне й антибуржуазне спрямування.
Твори, написані після визволення Румунії від фашизму, зосереджені на прославлянні поступального і безперервного руху людства, сповнені філософських роздумів та переживань: цикли віршів «1907» (1955), «Строкаті вірші» («Stihuri pestriţe»; 1957), «Каденції» («Cadenţe»; 1964), «Пісня людині» («Cântare omului»; 1956), поетичні збірки «Листя» («Frunze»; 1961), «Ніч» («Noaptea»; 1967) та ін.
Індивідуальному стилю Аргезі загалом притаманні іронічний та сатиричний настрої, публіцистичність і глибокий ліризм.
Книга «Театр» («Teatru»; 1968) охоплює драматичні твори письменника.
Перекладав твори І. Крилова, Ф. Достоєвського, М. Гоголя, М. Салтикова-Щедріна, Ш. Бодлера, П. Верлена, А. Рембо, А. Франса, Б. Брехта та ін.
Твори Аргезі перекладено понад 20 мовами. Українською мовою окремі твори переклали Д. Павличко, М. Ткач, М. Литвинець, С. Майданська, П. Мовчан, Т. Севернюк, В. П’янов та ін.
Нагороди і визнання
Лауреат Національної премії в галузі поезії (1934).
За збірку «Вибрані вірші» («Versuri alese») 1946 відзначений Національною премією з літератури (1946).
Державна премія Соціалістичної Республіки Румунія (1955).
Герой Соціалістичної Праці (з 1965).
Лауреат премії Гердера, наданої Віденським університетом і Фундацією Альфреда Тепфера (1965).
У будинку письменника в м. Бухаресті засновано музей.
На Алеї Класиків у м. Кишиневі (Молдова) встановлено бюст Тудора Аргезі (1995, скульптор Д. Вердяну).
Додатково
За однією з версій, псевдонім утворено від лат. Argesis, що є давньою назвою ріки Арджеш на півдні Румунії.
Твори
- Flori de mucigai. Bucuresti : Cultura Nationala, 1931. 121 p.
- Cuvinte potrivite. Bucureşti : Minerva, 1990. 248 p.
- Proze. Bucureşti : Fundaţia Naţională Pentru Ştiinţă şi Artă, 2006. 451 p.
- Р о с. п е р е к л. — Избранные стихи. Москва : Гослитиздат, 1960. 311 с.
- Стихи. Москва : Художественная литература, 1980. 184 с.
- Избранное. Москва : Радуга, 1984. 296 с.
- У к р. п е р е к л. — Поезії. Київ : Дніпро, 1980. 152 с.
- Собаки все розуміють. Київ : Веселка, 1982. 39 с.
Література
- Мику Д. Тудор Аргези // Аргези Т. Лирика. Москва : Художественная литература, 1971. С. 1‒3.
- Видрашку Ф. К. Тудор Аргези. Москва : Молодая гвардия, 1980. 304 с.
- Кожевников Ю. Тудор Аргези — прозаїк // Аргези Т. Избранное. Москва : Радуга, 1984. С. 5–13.
- Фридман М. В. Идейно-эстетические искания в румынской литературе XIX‒XX в. Москва : Наука, 1989. 302 с.
- Фейгина Е. В. Аргези, Тудор // Энциклопедический словарь «Экспрессионизм» / Гл. ред. П. М. Топер. Москва : Институт мировой литературы имени А. М. Горького Российской академии наук, 2008. С. 42‒43.
- Firan F. Tudor Arghezi, treptele devenirii. Craiova : Scrisul Românesc, 2015. 364 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Семчинський С. В. Аргезі, Тудор // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аргезі, Тудор (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 02.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
