Атака хімічна
Ата́ка хімі́чна — напад із використанням хімічної зброї, спрямований на знищення живої сили противника або заподіяння йому тяжких ушкоджень і непоправних втрат.
Зміст
Історична довідка
Уперше хімічні речовини як зброю для ураження противника було застосовано під час Першої світової війни (тому цей глобальний збройний конфлікт іноді неофіційно називають «війною хіміків»). Наймасштабніші хімічні атаки здійснювала Німеччина. Використовувли речовини сльозогінної, шкірно-наривної та задушливої дії. Найбільше втрат спричинили хімічні атаки із застосуванням іприту (кількість жертв у 8 разів перевищувала сумарні втрати від інших отрут).
Характеристика
Хімічні атаки із застосуванням боєприпасів, що містять бойові отруйні речовини характерні для збройних або воєнних конфліктів, терористичних актів. Сучасні хімічні атаки відрізняються відсутністю видимих ознак застосування хімічної зброї з отруйними речовинами нервово-паралітичної дії. Сучасній хімічній атаці передує обстріл ракетами або снарядами, що вибухають і розповсюджують отруйну речовину. Носіями бойових токсичних хімічних речовин можуть бути ракети крилаті, ракети балістичні, артилерійські снаряди. Вибухи хімічних ракет слабкі, глухі, оскільки їхнім призначенням є розповсюдження отрути, а не руйнування. Хімічні атаки здійснюють літаки, безпілотні літальні апарати, артилерія тощо.
Після виявлення загрози за допомогою газохімічних аналізаторів підрозділи Державної служби з надзвичайних ситуацій України (ДСНС) або військові подають сигнал «Хімічна тривога»: один короткий гудок сирени, другий — довгий. Такий сигнал може пролунати після оголошення повітряної тривоги і початку бомбардування. Сповіщення дублюють через радіо, телебачення, соцмережі тощо. Про хімічну атаку за відсутності сирени може свідчити характер вибухів: звук слабкий і глухий, руйнування незначні. Населенню під час хімічної атаки рекомендовано перебування в штатних бомбосховищах, обладнаних системами фільтрації повітря. В таких укриттях необхідно мати протигази, запас питної води, їжі, ліків, засобів гігієни на 2 доби, ретельно запакованих у плівку.
Ураження хімічними боєприпасами має такі самі зони, як і ядерна зброя. Безпосередньо в момент застосування хімічної зброї (наприклад під час розриву хімічних боєприпасів) утворюється первинна хмара пари (туману, диму, мряки) отруйної речовини. В епіцентрі підриву концентрація отруйних речовин найвища, що викликає майже миттєву смерть. Внаслідок випаровування отруйних речовин із зараженої місцевості, озброєння, військової техніки і споруд утворюється вторинна хмара пари. Якщо на шляху хмари зараженої атмосфери є лісовий масив або височина, глибина розповсюдження отрути різко зменшується. Середня глибина розповсюдження первинної хмари зараженого повітря на відкритій місцевості під час ізотермії становить 2–5 км для шкірнонаривних отруйних речовин і 15–25 км для нервово-паралітичних. Глибина розповсюдження вторинної хмари зараженої атмосфери також обумовлена низкою чинників. Чим більшими є ділянка і щільність зараження, тим далі за напрямком вітру поширюється вторинна хмара. Вплив швидкості вітру, ступеня вертикальної стійкості повітря і топографічних особливостей місцевості на глибину розповсюдження вторинної хмари є аналогічним впливу цих чинників на поведінку первинної хмари. За відсутності вітру межі цих зон мають вигляд концентричних кіл. Вітер або протяг витягують їх у своєму напрямку. Тому чим далі від епіцентру ураження хімічною зброєю, тим меншою буде концентрація отруйних речовин і тим більше шансів на виживання. Середня тривалість дії ураження первинної хмари є відносно невеликою і зазвичай не перевищує 20–30 хвилин. Середня тривалість дії ураження вторинної хмари визначається часом повного випаровування отруйних речовин із заражених поверхонь і вимірюється декількома годинами або навіть днями.
Контакт з отрутою може статися через дихання або ж через шкіру та / чи слизові оболонки. Інший варіант — через зараження ґрунту. Тоді конкретна місцевість стане непридатною для проживання і переміщення територією. Після завершення атаки забороняється одразу виходити на вулицю. Слід дочекатися рятувальників ДСНС України або сповіщення про те, що хімічна загроза минула та про безпечні шляхи евакуації. Не слід повертатися до зараженої зони, не слід торкатися голіруч поверхонь та власного одягу.
Після хімічної атаки за необхідності проводять дегазацію.
Ознаки хімічної атаки
- Сигнал хімічної тривоги.
- Масова загибель дрібних тварин (комах, птахів, ссавців). Через малу масу тіла ці тварини гинуть ще до того, як у людей з’являться симптоми отруєння.
- Під час хімічної атаки нервово-паралітичними речовинами у людей масово спостерігається міоз (значне звуження зіниць) та посмикування м’язів від потрапляння на відкриті ділянки тіла отруйної речовини. Симптоми легкого ураження: утруднене дихання, слабкість, нудота, блювання, сльозотеча, потовиділення.
Рекомендації
- Відчуваючи бодай натяк на незвичний запах, не варто гаяти час на його аналіз і в жодному разі не принюхуватися до речовини. Тяжкість отруєння залежить не лише від концентрації, а й від тривалості впливу отрути на організм. Чим більше вдихів ураженого повітря зроблено, тим більше шансів отримати важке отруєння.
- Слід негайно одягнути окуляри, якщо людина їх носить; пересуватися швидко, але не бігти, не прискорювати дихання.
- Якщо атака сталася у приміщенні, необхідно якомога швидше вибратися на свіже повітря.
- Якщо атака трапилася на вулиці, варто сховатися у бомбосховищі, метро, приміщенні або в автомобілі з закритими вікнами.
Для укриття краще обирати штатні бомбосховища, обладнані системами фільтрації повітря та протигазами. Можна скористатися підземними станціями метро із системами фільтрації повітря та тепловими завісами, які відсікають протяги з поверхні, унеможливлюючи проникнення отруйних речовин.
Приватні помешкання можуть стати більш-менш надійним прихистком. У приміщенні необхідно щільно зачинити вікна, двері, герметизувати всі щілини, вентиляційні отвори, не користуватися кондиціонером. Не можна провітрювати приміщення під час і відразу після хімічної атаки. Під час організованої евакуації потрібно вдягати якомога щільніший одяг, що максимально закриває тіло (рукавички, окуляри, лижна маска, плащ-дощовик, протигази або ватно-марлеві пов’язки, змочені водою або 2–5 % розчином питної соди (за ураження хлором), оцтової або лимонної кислоти (за ураження аміаком). Необхідно взяти з собою аптечку. Приміщення залишати, використовуючи сходи. На вулиці заборонено торкатися жодних предметів, наступати у калюжі, вживати їжу, пити. У разі аварії з викидом хлору слід пересуватися по височині, в разі викиду аміаку — низинами. Під час евакуації необхідно якнайшвидше залишити зону ураження, рухаючись поперек потоку повітря чи вітру.
Джерела
- Конвенція про заборону розробки, виробництва накопичення, застосування хімічної зброї та її знищення // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_182#Text
Література
- Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона. Львів : Афіша, 2000. 336 с.
- Галака С. П. Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення 1993 // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / Гол. редкол. Л. В. Губерський. Київ : Знання України, 2004. Т. 1. 760 с.
- Арустамян О. М., Ткачишин В. С., Алексійчук О. Ю. Досвід використання бойових отруйних речовин у повоєнні періоди та роки Другої світової війни // Медицина неотложных состояний. 2017. Т. 83. № 4. С. 105–109.
- Дядченко В. В., Петрухін С. Ю. , Новіков О. І. Бойові токсичні хімічні речовини : в 3 т. Харків : Бровін О. В., 2018. Т. 1: Хімічна зброя. 532 с.
- Rodriguez-Llanes J., Guha-Sapir D., Schlüter B.-S. et al. Epidemiological Findings of Major Chemical Attacks in the Syrian War are Consistent with Civilian Targeting: a Short Report // Conflict and Health. 2018. № 12. P. 1–6. URL: https://conflictandhealth.biomedcentral.com/articles/10.1186/s13031-018-0150-4
- Grissom T. G., Plonka A. M., Sharp C. H. et al. Metal–Organic Framework- and Polyoxometalate-Based Sorbents for the Uptake and Destruction of Chemical Warfare Agents // ACS Applied Materials and Interfaces. 2020. № 12 (13). P. 14641–14661. URL: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/31994872/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кобріна Л. В. Атака хімічна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атака хімічна (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
