Бальзамування
Бальзамува́ння (з лат. balsamatio — бальзамування) — насичення тканин трупа антисептичними розчинами та консервантами, що запобігають діяльності мікроорганізмів, які спричиняють процеси гниття і пригнічують процеси автолізу тканин.
Зміст
Історична довідка
Бальзамування виникло як релігійний обряд, метою якого було збереження тіл померлих на тривалий термін. Перші відомості про бальзамування походять з часів Єгипту Стародавнього. Давні єгиптяни вірили в переселення душ. Вони вважали, якщо після смерті людини тіло зберегти від розкладання, то її душа уникне переміщення в тіло тварини. Тому називали набальзамовані тіла святозбереженими. Крім єгиптян, бальзамування в давні часи практикували індуси, ассирійці, ефіопи, перси, греки та скіфи, які жили на території України (обливали тіло померлого розтопленим воском). З поширенням християнства і мусульманства звичай зберігати тіла померлих поступово втратив своє значення. У Середні віки бальзамування майже не практикували. Інтерес до бальзамування знову виник за доби Відродження, коли почали закладати основи наукової анатомії. У 16–17 ст. в Європі бальзамування здійснювали, переважно насичуючи труп різними складними розчинами, які містили кухонну або морську сіль, галуни, алое, терпентин (див. Терпентинова олія) і ароматичні смоли. При цьому трупи або занурювали в розчини, або їхні порожнини наповнювали складними порошками. Набальзамовані трупи вкривали шаром воску, лаку й натирали кедровою олією. У 18 ст. для бальзамування широко застосовували винний спирт. У цей період уперше почали використовувати судинні ін’єкції. У 19 ст. було запропоновано багато різних способів бальзамування, заснованих на хімічних, фізичних і біологічних властивостях винайдених речовин. До складу входили сулема, миш’як, етер, галуни, креозот, хлорид цинку, хлороформ, оцтовокислий алюміній, оцтовокислий свинець, карболова, борна й саліцилова кислоти, гліцерин, камфора, тимол, оцтовокислий калій. Важливу роль у бальзамуванні відіграв введений у практику анатомічних і патанатомічних досліджень формалін (ущільнює тканини, інактивує тканинні ферменти, є потужним антисептиком, добре розчиняється у воді, не має кольору, доступний). Формалін став найпопулярнішим серед речовин, придатних для бальзамування.
Бальзамування в Україні
В Україні школи патологоанатомів і анатомів, які розробляли методи бальзамування, з’явилися в 19 ст. Високої майстерності бальзамування досяг хірург і анатом М. Пирогов. Його учень В. Грубер (1814; тепер Чехія — 1890; тепер Австрія) бальзамував тіла імператора Олександра ІІ та імператриці Марії Олександрівни (1824; тепер Німеччина — 1880; тепер Російська Федерація). Другий учень Д. Виводцев (1830; тепер Молдова — 1896; тепер Російська Федерація) запропонував для бальзамування оригінальний розчин (рідина Виводцева) і сконструював апарат, за допомогою якого відбувається заповнення ним артерій. Саме Д. Виводцев забальзамував тіло М. Пирогова, який помер 1881. Це бальзамування визнане найуспішнішим в Україні й одним із найвидатніших в історії анатомії. Забальзамоване тіло М. Пирогова зберігається дотепер у скляному саркофазі в музеї-садибі Вишня (м. Вінниця). Відкриттям у царині бальзамування був винахід харківського патологоанатома М. Мельникова-Разведенкова. 1896 він запропонував спосіб збереження прижиттєвого забарвлення органів і тканин забальзамованого трупа. Цей спосіб бальзамування складається з 3-х стадій: фіксація тканин у розчині формаліну; насичення їх у 96 % спирті (відбувається відновлення первинного кольору тканини або органу); насичення в розчині гліцерину та оцтовокислого калію на дистильованій воді (остаточно відновлюється й закріплюється забарвлення органів і тканин). Новим етапом у бальзамуванні були роботи харківського анатома В. Воробйова, який разом із біохіміком Б. Збарським 1924 розробив метод довготривалого зберігання в умовах, доступних для огляду, що дозволяв зберігати портретну подібність. Його успішно використали для збереження тіл В. Леніна й Г. Димитрова. 1980 під керівництвом київського топографоанатома К. Кульчицького (1922–1997; Україна) було ребальзамовано тіло М. Пирогова.
Характеристика
Бальзамування сприяє збереженню протягом тривалого періоду тіл померлих людей і тварин. Його виконують, згідно з санітарно-епідеміологічними умовами для знезараження трупів, для виготовлення наукових і навчальних препаратів. Бальзамують також тіла померлих відомих людей, видатних державних діячів, зокрема з метою збереження їх у мавзолеях.
Інструменти
Інструменти, які використовують під час бальзамування трупів: 1) звичайний секційний набір; 2) шприц ємністю 500 мл; 3) іригатор або кухоль Есмарха; 4) канюлі різних розмірів; 5) свинцеві трубки; 6) гумові трубки; 7) голки порожнисті довгі; 8) канюлі довжиною від 15 до 125 см; 9) шприц ємністю 10 мл з тонкими і товстими голками; 10) затискачі Мора; 11) голку Дешампа; 12) пінцети Пеана; 13) ванни звичайні; 14) лігатури і нитки тонкі і товсті (шпагат).
Реактиви
Для бальзамування використовують такі реактиви: формалін, хлоралгідрат, хлористий цинк, сулема, спирт етиловий ректифікат, оцтовокислий калій і натрій, гліцерин, карболова кислота, перекис водню, тимол, бертолетова сіль, азотнокислий калій, карлсбадська сіль штучна, кухонна сіль, сірчанокислий натрій, сірчанокисла магнезія, селітра калійна, парафінова олія, ацетон, метиловий спирт без запаху, одеколон, бергамотова олія, лавандова олія, анісова олія, трояндова олія, ореганова олія, еозин, кармін.
Рідини і розчини
Найпростіший, але дієвий розчин для бальзамування: 10 г сулеми; 100 мл формаліну; 900 мл води. Для кращого проникнення рідини в тканини застосовують такий розчин: 10 г сулеми; 100 мл формаліну; 200 мл спирту; 700 мл води. Для запобігання висихання до розчинів додають гліцерин. Рідина Виводцева: 1700 мл гліцерину; 1000 мл води; 5 г тимолу (попередньо розчинити в спирті). Гліцерин-формаліновий розчин: 600 мл гліцерину; 200 мл спирту; 200 мл формаліну; 30 г оцтовокислого калію.
Література
- Выводцев Д. И. Бальзамирование и способы сохранения анатомических препаратов и трупов животных. Санкт-Петербург : Типография А. Е. Ландау, 1881. 164 с.
- Mayer R. G. Embalming History, Theory and Practice. 4th ed. New York : McGraw Hill, 2006. P. 457–498.
- Гунько П. М., Гайдуков В. О., Мартинова З. С. Ребальзамування тіла М. І. Пирогова: історіографічний зріз // Вісник Вінницького національного медичного університету. 2019. Т. 23. № 2. С. 330–336.
- Дзевульська І. В., Маліков О. В. Деякі історичні аспекти збереження тіла людини // Південноукраїнський медичний науковий журнал. 2021. № 29. С. 16–19.
- Іонов І. А., Теремецька Н. Ф., Лютенко М. А. та ін. Життєвий шлях та здобутки Рафаїла Давидовича Синельникова // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. 2021. Т. 20. № 1 (75). С. 70–75.
Автор
Покликання на цю статтю: Старченко І. І. Бальзамування // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бальзамування (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
