Баренбойм, Даніель
Баренбо́йм, Даніе́ль (ісп. Barenboim, Daniel; 15.11.1942, м. Буенос-Айрес, Аргентина) — музикант, піаніст, один із найвизнаніших диригентів початку 21 ст.
|
Баренбойм, Даніель (Barenboim, Daniel) | |
|---|---|
| Народження | 15.11.1942 |
| Місце народження | Буенос-Айрес (місто) |
| Місце діяльності | Аргентина, Німеччина, Сполучені Штати Америки, Ізраїль, Палестина, Іспанія, Франція |
| Напрями діяльності | Музичне мистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина, Почесного легіону, Британської імперії (почесний лицар-командор) |
| Медалі | Золота медаль Королівської філармонії |
| Премії | Е. фон Сіменса, Греммі, В. Фуртвенглера, Вольфа, Р. Шумана, Е. фон Сіменса, Свободи |
| Почесні звання | почесний доктор музики |
Зміст
Життєпис
Народився в єврейській сім’ї. Батьки — вихідці з Російської імперії, професійні піаністи, дали синові музичну та естетичну освіту. Почав грати на фортепіано з п’яти років.
1950 зіграв перший концерт у рідному місті. Поїхав до м. Відня (Австрія): грав і спостерігав за диригентським класом І. Маркевича (1912–1983; Україна — Франція).
Батьки переїхали до Ізраїля, де Баренбойм проживав 1952–1954, 1956 — на початку 1960-х.
1954 став наймолодшим учасником диригентських майстер-класів І. Маркевича в м. Зальцбурзі (Австрія). Грав у В. Фуртвенглера, який запросив його виконати Концерт Л. ван Бетховена для фортепіано з оркестром № 1 із Берлінською філармонією. Проте батько Баренбойма вважав, що дитині єврейських батьків рано виступати у м. Берліні (Німеччина).
1955–1956 вивчав у м. Парижі (Франція) контрапункт і композицію у Н. Буланже. Дебютував у м. Парижі з диригентом А. Клюітанс (1905–1967; Бельгія — Франція): виконав Концерт для фортепіано з оркестром № 9 мі-бемоль мажор В. А. Моцарта.
З 15 років подорожував як музикант. Виступав із концертними турами у містах Цюриху (Швейцарія), Амстердамі (Нідерланди), Борнмуті (Велика Британія).
1956–1957 у «Карнегі-холі» (м. Нью-Йорк, США) відбувся фортепіанний дебют із Л. Стоковським («Симфонія повітря», Концерт № 1 С. Прокоф’єва). Виступав із членами Нью-Йоркського філармонічного оркестру та Д. Мітропулосом (1896–1960; Греція — Італія).
1960 у м. Тель-Авіві (Ізраїль) виконав повний цикл фортепіанних сонат Л. ван Бетховена. 1962 у м. Тель-Авіві виступав як піаніст з оркестром «Халле» під керівництвом Дж. Барбіроллі.
1964 у м. Берліні відбувся фортепіанний дебют із Берлінським симфонічним оркестром (диригент П. Булез, фортепіанний концерт № 1 Б. Бартока). Цього ж року у Великій Британії вперше диригував Англійським камерним оркестром. Виступав із ними та диригував у Європі, США, Австралії та Індії, Японії.
1975–1989 очолював Оркестр Парижа.
1991–2006 керував Чиказьким симфонічним оркестром.
1992–2023 — генеральний музичний директор Берлінської державної опери.
1998 у м. Лондоні виконав цикл Л. ван Бетховена (симфонії та фортепіанні концерти), який 2000 повторив у містах Відні, Берліні та Нью-Йорку.
1999 у м. Севільї (Іспанія) Баренбойм із музичним критиком Е. Саїдом із арабських та єврейських музикантів створив оркестр «Західно-східний диван». Виступив із ним 2011 у Корейській демілітаризованій зоні.
1999–2001 очолив Берлінську державну оперу та Берлінську філармонію в циклі опер та фортепіанних концертів В. А. Моцарта.
2001 отримав Каннську класичну премію за записи Симфоній Л. ван Бетховена та опери «Вибір нареченої» Ф. Бузоні (1866–1924; Італія — Німеччина).
2001 із Берлінською державною капелою підписав п’ятирічний контракт. Провів фестиваль «Р. Вагнер і модернізм» у м. Чикаго (США).
2002 виступив на чолі Берлінської державної опери в Японії. Провів марафон Р. Вагнера в Берлінській державній опері. Виконав цикл сонат Л. ван Бетховена в Театрі Колон у м. Буенос-Айресі. Виступив із концертом у м. Рамалла (Палестина).
2005 читав лекції у Колумбійському університеті в м. Нью-Йорку. Вирушив у турне з Чиказьким симфонічним оркестром у США та країни Європи; з Берлінською державною капелою — в Іспанію та Японію.
2006 диригував Берлінським філармонічним оркестром в «Європаконцерті» у м. Празі.
2006 запрошений керівником оркестру, від 2011 — музичний керівник оркестру театру «Ла Скала» (м. Мілан, Італія). Відкрив сезон новою постановкою музичної драми «Трістан і Ізольда» Р. Вагнера (режисер П. Шеро).
2007 виконав усі фортепіанні концерти Ф. Ліста в містах Парижі, Мілані, Болоньї, Флоренції та Римі. Виступив як піаніст і диригент у циклі фортепіанних концертів Л. ван Бетховена з Берлінською державною капелою. Диригував Віденською філармонією в опері «Євгеній Онєгін» П. Чайковського на Зальцбурзькому фестивалі та з концертами в містах Зальцбурзі, Лондоні. Очолював Берлінську державну оперу та Берлінську державну капелу. Гастролював Китаєм та Японією.
2008 провів світову прем’єру Концерту для флейти Е. К. Картера з Е. Пахудом (нар. 1970; Швейцарія) в м. Єрусалимі. Дебютував диригентом у Метрополітен-опера («Трістан і Ізольда» Р. Вагнера). Виконав світову прем’єру «Інтервенцій для фортепіано з оркестром» Е. К. Картера та прем’єру в м. Нью-Йорку. Виступав у Метрополітен-опера.
2014 записав повні фортепіанні сонати Ф. П. Шуберта для «Дойче Граммофон» («Deutsche Grammophon»). Видав у м. Нью-Йорку автобіографію «Життя в музиці» (англ. «A life in music»; 1992).
Нагороди та визнання
Лауреат премії «Греммі» (1976, 1991, 2003 — як диригент; 1990, 1994, 2001 — як піаніст).
Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (2002).
Премія В. Фуртвенглера (2003).
Премія Вольфа за досягнення в інтересах людства і справі миру між народами (2004, Ізраїль).
Премія Р. Шумана (2005).
Премія Е. фон Сіменса (2006).
Командор Ордена Почесного легіону (2007).
Золота медаль Королівської філармонії (2008).
Організація Об’єднаних Націй назвала Баренбойма послом миру (2007).
Почесний доктор музики Оксфордського (2007) та інших університетів світу.
Отримав перший в історії ступінь Почесного доктора музики, присуджений Школою сходознавства та африканських студій (2008).
Почесний лицар-командор Найвидатнішого ордена Британської імперії (2011).
На честь Баренбойма названо астероїд 7163.
Почесний прапороносець олімпійського прапора на відкритті Літніх Олімпійських ігор 2012 у м. Лондоні.
Премія Свободи за внесок у сприяння взаєморозуміння на Близькому Сході від Вільного університету м. Берліна (2013).
2015 журнал «Фортуна» (англ. «Fortune»; США) назвав Баренбойма одним із «50 найбільших лідерів світу».
Почесний громадянин м. Берліна (2023).
Баренбойм і Україна
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну публічно підтримав український народ. У березні 2022 провів благодійний концерт у Німецькій державній опері, кошти від якого спрямовано до Гуманітарного фонду ООН для України.
Додатково
Баренбойм вільно володіє іспанською, англійською, французькою, італійською та німецькою мовами, івритом.
Має громадянство Аргентини, Ізраїлю, Палестини та Іспанії. Проживає переважно в м. Берліні (Німеччина).
Одружився 1967 в м. Єрусалимі з віолончелісткою Ж. дю Пре (1945–1987; Велика Британія). Виступали та записувалися до 1973. Удруге одружився 1988 із піаністкою О. Башкіровою (нар. 1958; РФ). Виховали двох синів-музикантів: Девіда-Артура (нар. 1983) і Майкла (нар. 1985; обидва — Франція).
Праці
- Parallels and Paradoxes: Explorations in Music and Society. London : Bloomsbury, 2004. 208 p. (у співавт.)
- Everything is Connected: The Power of Music. London : Weidenfeld & Nicolson, 2008. 216 р.
- Music Quickens Time. London; New York : Verso, 2009. 184 р.
- A Life in Music. New York : Arcade Publishing, 2013. 246 p.
Література
- Encyclopedia of Contemporary Latin American and Caribbean Cultures / Ed. by D. Balderston, M. Gonzalez, A. Lopez. London : Routledge, 2000. 1800 р.
- Kennedy R. The Power of Music: Psychoanalytic Explorations. Bicester : Phoenix Publishing House, 2020. 180 p.
- Daniel Barenboim (офіційний сайт). URL: https://danielbarenboim.com/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Баренбойм, Даніель // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баренбойм, Даніель (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
