Басо континуо
Ба́со конти́нуо (італ. basso continuo — безперервний бас), генерал-бас (нім. Generalbaß — загальний бас), цифрований бас (італ. basso numerato, франц. basse chiffrée) — басовий голос багатоголосного музичного твору з цифрами (позначають співзвуччя), на основі яких виконавець будує (певною мірою імпровізує) акомпанемент.
Історична довідка
Бассо континуо поширилося в гомофонній і поліфонічній музиці (див. Поліфонія) кінця 16 — середини 18 століть, особливо в епоху бароко. Це була форма запису акомпанементу, що виконувався на органі чи клавесині.
Форма запису музики за допомогою цифрованого басу стала особливим методом мистецтва імпровізації, що розквітало в 17–18 століттях. У 19 столітті цифрований бас майже вийшов із ужитку завдяки поширенню такого нотного запису, яким користуються і в 21 столітті.
Зразки басо континуо трапляються у творчості композиторів К. Монтеверді, А. Кореллі, А. Скарлатті, Й. С. Баха, Г. Ф. Генделя, Дж. Перголезі та інших. Починаючи з віденської класичної школи, що обмежила масштаб виконавського «волюнтаризму», басо континуо вийшло із композиторської практики.
У 20 столітті техніка басо континуо була відроджена у вигляді «цифровки» (цифрованого басу). Найпоширеніша ця техніка в джазі та естрадній музиці.
Характеристика
Басо континуо (генерал-бас) записували за допомогою нот і цифр. Цифри над або під басовим рядком позначали кількість ступенів між басом і акордовими звуками, які будувалися на ньому, діатонічні інтервали від баса: 6 — секстакорд, 6/4 — квартсекстакорд, 7 — септакорд (терція та квінта в тризвуку не позначалися).
Партію генерал-басу могли виконувати дві групи інструментів: багатоголосні (здатні до акордової гри, наприклад, клавесин, орган, лютня), низькі мелодичні (контрабас, віолончель, віола да гамба, фагот).
Під звуками нижнього голосу виписувалися цифри, згідно з якими виконавець міг створювати акомпанемент до мелодії, керуючись виключно своїм смаком, творчою фантазією та існуючими нормами голосоведіння.
Наприклад, В. А. Моцарт у партитурі «Реквієму» записав партії віолончелі, контрабаса та органа у басовому ключі на одному нотному стані. При цьому майже під кожним звуком композитор поставив цифри, що позначали інтервали, які потрібно було утворювати, починаючи з нижнього голосу. У результаті цього утворювались акорди, що становили гармонію твору. Біля цифр для уточнення величини інтервалів виставлялися відповідні знаки альтерації.
Записували лише основні, басові тони акомпанементу. Гармонія (як і у багатьох випадках сольна партія) була предметом імпровізації. Однак іноді композитори епохи бароко використовували спеціальні позначення, що нагадують правильну гармонійну чи мелодійну фігуру. Проте басо континуо залишається повністю імпровізаційною музичною формою. Типовим прикладом є концерт Й. С. Баха для двох скрипок, струнних та басо континуо ре мінор.
У пізніші часи багато творів для басо континуо було аранжовано так, що елемент імпровізації було втрачено. Композитори (Ф. Шуберт, Л. ван Бетховен, А. Брукнер, Б. Бріттен, А. Шнітке та ін.) використовували імітації басо континуо.
Література
- Юцевич Ю. Є. Музика. Словник-довідник. 2-ге вид., перероб. і допов. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2009. 352 с.
- Мороз М. О. Елементарна теорія музики. 2-ге вид., перероб. та допов. Одеса : Купрієнко СВ, 2019. С. 37.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мороз М. О. Басо континуо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Басо континуо (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.09.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
