Басра
Ба́сра (араб. ٱلْبَصْرَة, (al-Baṣrah)) — місто, адміністративний центр однойменної мухафази в Іраку.
Зміст
Географічне положення
Розташовано на південному сході країни, на р. Шатт-ель-Арабі.
Відстань до м. Багдада — близько 530 км.
Територія — близько 75 км2, з передмістями — близько 181 км2.
Історична довідка
Басру заснував халіф Умар ібн аль-Хаттаб 636 або 637, невдовзі після завоювання Месопотамії Арабським халіфатом, на місці давнішого сільського поселення.
Походження назви точно не відомо. За однією версією — від арабського слова, що означає «м’який білий камінь» (матеріал споруд) або арабського слова «наглядач» (тут була арабська військова база). За іншими джерелами — від арамейського слова зі значенням «поселення».
У 7 ст. місто було одним з опорних пунктів арабського панування в регіоні. Упродовж 660-х — 683 входило до держави Омеядів. 683–691 перебувало під владою претендента на статус халіфа Абдуллаха ібн аз-Зубайра аль Кураші (624–692; тепер Саудівська Аравія). 691 відвойовано Омеядами, які контролювали його до 740-х, згодом належало Аббасидам. Після занепаду Аббасидського халіфату в 940-х перейшло під владу шиїтської династії Буїдів. У середині 11 ст. після падіння Буїдів місто опинилося під владою Сельджуків. Після реставрації Аббасидів у 1130-х повернулося під їхнє правління.
За часів Омеядів і Аббасидів — один із найважливіших економічних і культурних центрів арабського світу та один із головних торговельних портів Перської затоки. Тут жили та працювали вчені: математик і астроном Абу Алі аль-Хасан ібн аль-Хасан ібн аль-Хайсам (965; тепер Ірак — 1039; тепер Єгипет), богослов і літературний критик Абу Усман аль-Басрі (аль-Джахіз; 775–868, тепер Ірак) та інші. У 10 ст. у Басрі діяла урядова бібліотека, яка, за даними тогочасних джерел, містила близько 15 тис. томів.
З 10 ст. місто почало поступово втрачати економічне й культурне значення, зокрема через руйнування, спричинені неодноразовими повстаннями (рабів 869 тощо).
1258 Басру захопили монгольські війська, керовані онуком Чингісхана Хулагу-ханом (1217–1265; тепер Монголія). До 15 ст. місто перебувало під владою монгольських династій. Через стратегічне розташування в Перській затоці було важливим транзитним пунктом торгівлі між Індією та Близьким Сходом. Його неодноразово відвідували купці з європейських країн.
Від 1534 — у складі Османської імперії. В османський період (1534–1914, з перервами) — культурний, економічний, адміністративний центр — столиця пашалика Басра до 1864 та еялету Басра до 1862 (з перервами в періоди, коли Османська імперія втрачала контроль над містом), столиця вілаєту Басра 1875–1914 (з перервою 1880–1884). Економічному розвитку шкодила зміна влади (захоплення міста персами наприкінці 17 ст. і в 1770-х, єгипетським пашею Мухаммедом Алі під час його повстання проти Османської імперії в 1830-х).
За Першої світової війни Басру і прилеглі території окупували британські війська (1914). Остаточно відторгнуто від Османської імперії 1918 разом із усією територією сучасного Іраку. Тут було встановлено британську адміністрацію військову. 1920 місто ввійшло до підмандатної території Месопотамія (британський мандат), цивільна влада у якій з 1921 належала створеному там королівству Ірак, військову адміністрацію та міжнародні відносини здійснювала британська мандатна адміністрація. З 1930 — у складі незалежного Іраку.
З 1910-х економічне значення порту в Басрі постійно зростало. У міжвоєнний період за сприяння Великої Британії розбудовано й модернізовано місто, портову інфраструктуру. У роки Другої світової війни — один із головних транзитних пунктів постачання військової техніки до СРСР у рамках ленд-лізу (морем до Басри, далі через Іран до кордонів СРСР). У межах ленд-лізу у місті споруджено авіазбиральний завод, на якому з доставлених морем деталей складалися військові літаки для СРСР.
Після Другої світової війни — основний порт Іраку, який забезпечує експорт іракської нафти й нафтопродуктів. Під час ірано-іракської війни 1980–1987 — прифронтове місто. Його житлові квартали зазнали сильних руйнувань унаслідок артилерійських обстрілів. У 1990-х і на початку 2000-х у Басрі відбувалися стихійні заворушення проти влади С. Хусейна, наймасштабнішим став збройний виступ 1999, придушений іракськими військами.
З 2003 — під контролем міжнародної коаліції (США, Велика Британія, Австралія та Польща) у межах військової операції в Іраку. Безпосередній контроль забезпечувало британське командування. 2007 владу передано іракській адміністрації.
У 2000-х у Басрі відбулися численні акти терористичні, жертвами яких стали десятки осіб (місцеві цивільні мешканці, бійці іракських збройних формувань, британські військовослужбовці).
Населення
Загальна кількість населення (2020, оцінка) — 3 млн осіб, густота — близько 40,8 тис. осіб/км2.
Склад населення за етнічними групами: араби (майже понад 99%), зандж (мусульманська етнічна група, суміш африканців, вивезених з узбережжя сучасної Кенії як рабів у 900-х) та вихідці з Південної Азії (до 1 %).
За релігійними групами: мусульмани (понад 99 %), з них шиїти (95 %), суніти (5 %), а також християни, мандеї.
За віковими групами: до 14 років — 43,2 % осіб, 15–64 роки — 53,8 %, 65 років і більше — 3 %. За статевими групами: чоловіки (50,3 %), жінки (49,7 %).
Клімат
Клімат пустельний, жаркий. Характерні тепла зима й дуже спекотне сухе літо. Середня температура січня — +12 °С, липня — +39 °С. Максимальну температуру (+53 °С) зафіксовано 22.07.2016. Середньорічна кількість опадів — близько 150 мм, найбільше в листопаді — березні.
Господарство
Промисловість
Басра здавна була головним торгово-економічним центром країни, центром видобутку й переробки нафти (поблизу міста понад 1 000 нафтових свердловин).
Економіка міста значно залежить від його багатих родовищ нафти. Діяльність зосереджена на нафтохімічній промисловості. Тут розташовано штаб-квартири Іракської південної нафтової компанії та Національної нафтохімічної компанії.
Нафтопереробний завод у Басрі переробляє нафту з найближчих родовищ (потужність переробки — 140 тис. барелів на добу).
Тут також зосереджені підприємства хімічної (завод із виробництва азотних добрив, поліетилену, полівінілхлориду тощо, нафтопереробний виробничий комплекс), текстильної (вироби з вовни, канатне виробництво), харчової (переробка пальми тощо) галузей. Є підприємства взуттєвої промисловості, паперова фабрика, судноверф.
Сфера послуг
У Басрі працює низка готелів. П’ятизірковий готель «Басра Інтернешнел» («Basra International») найбільший у Південному Іраку.
Торгівля є основною функцією міста. Басру вважають головним портом для країни, відіграє роль регіонального центру. Кількість комерційних установ оцінюють у понад 15 тис. Є великі та численні ринки.
Транспорт
У місті є міжнародний аеропорт (побудовано у 1980-х, відкрито після реконструкції 2004) — другий за величиною в країні. За оцінкою 2019, кількість пасажирів становила 984 тис. осіб.
З 2014 функціонує залізнична лінія Багдад — Басра.
З’єднано з іншими містами автомагістралями.
Важливий порт для експорту нафти. Тут розташовано 6 портів, зокрема Умм-Каср — головний глибоководний порт із 22 платформами, деякі з них призначені для певних продуктів (сірка, насіння, мастила тощо).
Громадський транспорт представлено автобусами й таксі.
Наука, освіта, культура
Наука та освіта
Басра була великим науковим, культурним центром протягом 8–9 ст. Тут мешкали арабські граматики, поети, літературознавці та релігієзнавці.
У місті діє університет (з 1964), складається з 14 коледжів, розташованих у трьох кампусах. Університет проводить дослідження через такі дослідницькі центри: іранознавства, морських наук, досліджень Перської затоки, досліджень фінікової пальми, живих мов тощо.
Культура та мистецтво
Діє Центральна бібліотека (2003 згоріло 50 тис. книг, 30 тис. врятували бібліотекарі), у жовтні 2004 відкрита після ремонту.
Музей Басри розташовано в колишньому палаці С. Хусейна. Колекція пов’язана з месопотамською, вавилонською, перською цивілізаціями, а також історією самого міста. Відкрив свою першу галерею у вересні 2016, офіційно для публіки — у березні 2019. Працюють також Природничий музей (з 1971), Музей флоту та Музей мучеників.
Басра впродовж усієї своєї історії була центром музичного життя. Відомий молодіжний оркестр. Театр «Басра Таймс-сквер» — головне місце проведення театральних і драматичних постановок, музичних концертів, кінопоказів; вміщує близько 500 осіб.
Архітектура
Сучасна Басра — це агломерація кількох невеликих міст (Басра, Аль-Ашар і Аль-Макіль) і сіл. Арабське місто з численними мечетями й будівлями традиційної ісламської архітектури. На відміну від інших, має регулярну структуру вулиць.
Мечеть імама Алі (635) є найдавнішою за межами Аравійського півострова. В історичному центрі міста збережено характерні квартали мурованої забудови 19 — початку 20 ст., з великими навісними дерев’яними балконами, закритими ґратчастими віконницями. Збереглися традиційні середньовічні криті ринки. Є кілька парків, великих сучасних торговельних центрів, готелі, а також чотири президентські палаци.
Пам’ятками архітектури є мечеть Алі, мавзолей Талха, аль-Зубайр, ібн Сірін і аль-Хасан.
Басра була сильно зруйнована під час ірано-іракської війни тощо.
Спорт
Найпопулярнішим видом спорту є футбол. Спортивний клуб «Аль-Мінаа» (засновано 1932) — перший у місті.
Тут розташований спортивний комплекс «Басра Спортс Сіті», будівництво якого завершено 12.10.2013. Футбольний стадіон (вміщує 65,2 тис. осіб), що є його частиною, — найбільший в Іраку та один із найбільших на Близькому Сході. На ньому грають національна збірна Іраку з футболу (через небезпеку матчі переносять за межі країни) та клуби «Нафт-аль-Джануб» і «Аль-Мінаа». Другий стадіон розраховано на 10 тис. осіб.
Персоналії
Тут народилися поетеса Рабія аль-Адавія (бл. 718–801); математик, фізик, астроном, медик і філософ Альгазен; лінгвіст Аль-Мубаррад (826–898); важкоатлет А. В. Азіз (1931–1982) — бронзовий призер Літніх Олімпійських ігор 1960 у м. Римі, єдиний в історії Іраку призер Олімпійських ігор.
З містом пов’язані життя і творчість Б. Ш. ас-Сайяба (1926‒1964) — одного із засновників вільного вірша в арабській літературі. Йому відкрито пам’ятник (1972; скульптор — Н. Кадхум).
Додатково
За легендами з порту Басри відпливав Синдбад-Мореплавець.
У філософській повісті Вольтера «Задіг, або Талан» (1747) головний герой відвідує Басру та зустрічається з мандрівниками та релігійними лідерами з усього світу.
2010 у Великій Британії було засновано благодійну організацію «Друзі музею Басри», основне завдання якої — повернення вивезених артефактів і дослідження культурної спадщини Басри.
Представництво ЮНЕСКО в Іраку 2020–2021 підтримувало проєкт «Відродження старого міста Басри». Передбачалося відновлення і реконструкція історичних міських ландшафтів тощо.
Література
- Vernier В. l’Irak d’aujourd’hui. Paris : A. Colin, 1963. 494 p.
- Abdullah Th. Merchants, Mamluks, and Murder: The Political Economy of Trade in Eighteenth-Century Basra. Albany : State University of New York Press, 2001. 180 р.
- Visser R. Basra, the Failed Gulf State: Separatism and Nationalism in Southern Iraq. Münster : Lit, 2005. 238 р.
- Khudayyir М. Basrayatha: The Story of a City. London : Verso Books, 2008. 194 р.
- Isakhan B., Mulherin P. Basra’s Bid for Autonomy: Peaceful Progress Toward a Decentralized Iraq // Middle East Journal. 2018. Vol. 72. № 2. P. 267–285.
- تقديرات سكان العراق2020 // Central Statistical Organization (Iraq). URL: https://cosit.gov.iq/documents/population/projection/%D8%AA%D9%82%D8%AF%D9%8A%D8%B1%D8%A7%D8%AA%20%D8%B3%D9%83%D8%A7%D9%86%20%D8%A7%D9%84%D8%B9%D8%B1%D8%A7%D9%82%202020.pdf
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Басра // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Басра (дата звернення: 9.05.2024).
Оприлюднено: 21.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
