Батий
Бати́й (Бату; монг. Бат хаан; між 1205 і 1210, місце народження невідоме — 1255, за ін. даними — 1256, м. Старий Сарай, тепер пам’ятка архітектури Селітрене городище, Астраханська область, Росія) — державний діяч і воєначальник, хан Улуса Джучі (із 1227).
|
Батий (Бат хаан) | |
|---|---|
| Народження | 1205 - 1210«-1210» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 1205. |
| Місце народження | Невідоме |
| Смерть | 1256 |
| Місце смерті | Старий Сарай, Астраханська область, Росія |
Зміст
Життєпис і діяльність
Син хана Джучі (1182, за ін. даними — 1184 — бл. 1225, за ін. даними — 1227), онук Чингісхана. Монгольське ім’я — Бату (від «бат» — міцний). Слов’янізовану форму «Батий» використовували в давньоруських літописах. Виховувався в родині Джучі — хана Улусу Джучі (майбутньої Золотої Орди). Після смерті Джучі Чингісхан оголосив Батия одним зі своїх спадкоємців. Батий успадкував західну частину улусу (європейську), а його брат Орда-Ічен — східну частину (азійську).
Військові походи
1237–1239 Батий розширив свої володіння на Захід, організувавши похід на північно-східні князівства Давньої Русі. 1237 його війська взяли і знищили міста Рязань (тепер с. Стара Рязань, Рязанська область), Переяслав-Рязанський (тепер м. Рязань), Борисов-Глібов (тепер археологічна пам’ятка — городище Романово-Борисоглібське, Рязанська область) та ін., 1238 — міста Москву, Володимир (тепер м. Владимир), Суздаль, Козельськ (усі — тепер Росія) та ін.
1238–1239 війська Батия захопили землі, на яких кочували половці (Нижнє Поволжя, Північний Кавказ і Північне Причорномор’я). Частина половців на чолі з ханом Котяном (дата народження невідома — 1241) під тиском військ Батия мігрувала на захід на територію сучасної Угорщини, пізніше асимілювалася з угорцями [дочка хана Котяна Єлизавета Куманська (бл. 1239 — бл. 1290) — дружина короля Бели IV, мати Стефана V].
1239–1240 відбувся похід військ Батия на південні руські землі. 1239 вони захопили і зруйнували міста Переяслав (03.03.1239) і Чернігів (осінь 1239), у листопаді — грудні 1240 — м. Київ.
1241 війська Батия зруйнували низку міст на Поділлі (зокрема м. Кам’янець, тепер м. Кам’янець-Подільський) і на півдні Волині — міста Колодяжин (тепер околиця с. Колодяжного Житомирського району Житомирської області), Володимир та ін. Далі вони розділилися і пройшли землями Угорського королівства (передусім сучасних Угорщини та Хорватії до узбережжя Адріатичного моря), Богемії (Чехія), Сілезії (сучасна північ Чехії й південний захід Польщі) й Німеччини (до Саксонії включно). На землях на захід від Давньої Русі монгольську владу встановлено не було. 1242 війська Батия повернулися на землі Улусу Джучі.
Внутрішня політика
Упродовж 1240-х Батий зупинив розширення улусу, зосередився на зміцненні контролю над ним. Забезпечив визнання своєї влади всіма князями Давньої Русі, видавши лояльним йому князям ярлики на княжіння. Данило Галицький упродовж другої половини 1240-х відмовлявся підкорюватися Батию, вигнав Батиєвих баскаків (намісників хана, які збирали данину) і 1254 вступив у збройне протистояння з племінником Батия воєначальником Куремсою (Куремшою; дати й місця народження та смерті невідомі). Остаточне підкорення Данила Галицького монголам сталося наприкінці 1250-х, уже після смерті Батия.
Причина смерті невідома. Спадкоємцем Батия був його малолітній син Улагчі (помер 1257). Після смерті останнього владу в улусі захопив брат Батия Берке (1209. за ін. даними — 1221 — 1266).
Комеморації
З іменем Батия пов’язують назву Батиєвої гори в м. Києві. Його ім’ям названо вулицю в м. Астані (вул. Бату-Хана), національний парк і гору на його території (гора Бат-хан, монг. Батхаан уул, висота — 2178 м, Монголія). Образ Батия активно експлуатують у масовій культурі (історична белетристика й кінематограф).
Література
- Греков Б. Д., Якубовский А. Ю. Золотая Орда и её падение. Москва; Ленинград : Академия наук СССР, 1950. 479 с.
- Івакін Г. Ю. Історичний розвиток Києва XIII — середини XVI ст. (історико-топографічні нариси). Київ : [б. в.], 1996. 272 с.
- Morgan D. The Mongols. 2nd ed. Oxford; Malden : The Blackwell, 2007. 246 p.
- Saunders J. J. The History of the Mongol Conquests. London : Routledge, 2023. 298 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гірік С. І. Батий // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Батий (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
