Батуринська трагедія
Бату́ринська траге́дія, Батуринська різанина –– масове винищення 13.11.1708 мешканців столиці Гетьманщини й резиденції гетьмана І. Мазепи Батурина (тепер Чернігівської області) внаслідок каральних дій московських військ.
Зміст
Історична довідка
Передумови
Тривала війна між Швецією та її союзниками з одного боку і Російською імперією з іншого (див. Північна війна 1700–1721). Король Швеції Карл XII 1708 розпочав похід на м. Москву через території сучасних Литви й Білорусі. У зв’язку зі складнощами із забезпеченням військ у вересні 1708 він спрямував їх на південь, на територію Гетьманщини. Перед цим Карл XII і його союзник король Польщі Станіслав-Богуслав Лєщинський провадили таємні перемовини з І. Мазепою про можливість укладення союзу. Упродовж попередніх місяців російський уряд значно посилив податковий тиск на Гетьманщину, що викликало невдоволення козацької старшини.
07.11.1708 гетьман І. Мазепа відкрито перейшов на бік Карла XII.
Перебіг подій
У відповідь на цей перехід Петро I наказав генералу від кавалерії О. Меншикову зруйнувати м. Батурин.
У розпорядженні О. Меншикова були близько 15–20 тисяч драгунів і до 5 тисяч піхоти. Залогу м. Батурина складали близько 8 тисяч найманих піхотинців (сердюків). Захист міста також забезпечувала розташована у фортеці артилерія. Обороною міста командував полковник сердюцького полку Д. Чечель.
О. Меншиков запропонував залозі міста здатися, на що Д. Чечель відповів відмовою.
За даними пам’ятки «Історія Русів», прилуцький полковник І. Ніс, не бажаючи брати участь в обороні міста, запропонував російським військам увійти в місто без опору через вхід, який мали охороняти козаки Прилуцького полку. Скориставшись цим, 13.11.1708 учасники облоги потрапили до міста, застали залогу зненацька і впустили до фортеці решту військ. Інші джерела 18 ст. цього не підтверджують, повідомляючи лише про відмову І. Носа брати участь в обороні міста або взагалі його не згадуючи. Жалувана грамота Петра І І. Носу, видана після Батуринської трагедії, згадує лише про відмову І. Носа брати участь в обороні міста.
Скориставшись фактором раптовості (обложники потрапили до міста рано-вранці) та кількаразовою чисельною і збройною перевагою, О. Меншиков після знищення залоги здійснив масове вбивство цивільного населення міста включно з жінками й дітьми. Це супроводжувалося розграбуванням міста і ґвалтуванням жінок. Після завершення каральної операції місто з укріпленнями спалили. Кількість убитих захисників м. Батурина, за різними оцінками, складає 5–7 тисяч. Кількість жертв серед цивільного населення — 2–7,5 тисяч.
Під час розкопок у м. Батурині 1995–2008 в історичному шарі початку 18 ст. виявлено численні рештки людських тіл різного віку й статі, на багатьох із яких помітні сліди насильницької смерті. Виявлені знахідки не дають змоги оцінити кількість жертв. Загальні втрати серед учасників облоги не відомі.
Д. Чечеля, як керівника оборони міста, страчено 12.11.1708 у м. Глухові (тепер Сумської області). 19.11.1708 до м. Батурина прибули І. Мазепа і шведське військо.
Відомості про зруйноване місто збереглися у записах і листах очевидців з армії Карла XII.
Відображення в романтичній історіографії, фольклорі, літературі й мистецтві
Батуринську трагедію яскраво описано в пам’ятці «Історія Русів» (перше вживання виразу «трагедія батуринська»), а також у фольклорі (дума «Семен Палій і Мазепа», записані в м. Батурині й околицях легендарні оповіді).
У 19 ст. детальні описи влаштованої російськими військами різанини також повторено у працях М. Костомарова («Російська історія в життєписах її найголовніших діячів»), Д. Бантиш-Каменського («Історія Малої Росії»), М. Маркевича («Історія Малої Росії»; знищенню м. Батурина присвятив окремий розділ) та інші.
Пам’ятка «Історія Русів» помітно вплинула на опис трагедії в поемі «Великий льох» Т. Шевченка. Впливи цієї пам’ятки, фольклорної традиції та історіографії 19 ст. відчутні у прозових творах 20 ст., зокрема в повісті «Батурин» Б. Лепкого (1927; третя частина циклу «Мазепа») і романі «Орда» Р. Іваничука (1992). Трагедію відображено в кінематографі (фільм кінорежисера Ю. Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу», 2001; декілька документальних фільмів) і театрі (вистава «Я Батурин» І. Ципіної; 2023).
Ушанування пам’яті
2004 у м. Батурині встановлено пам’ятник жертвам Батуринської трагедії [архітектор А. Гайдамака, скульптор М. Обезюк (нар. 1938; тепер Україна)].
Із метою увічнення пам’яті про Батуринську трагедію на території Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» 2007–2008 споруджено архітектурно-меморіальний комплекс «Цитадель Батуринської фортеці». Він відтворює зовнішній вигляд фортеці на її історичному місці відповідно до даних археологічних досліджень 1995–2008.
З 2000-х 13.11 у м. Батурині щорічно вшановують День пам’яті Батурина. 2018, у 310-ті роковини трагедії, цю дату відзначалася на державному рівні (Постанова Верховної Ради України «Пам’ятні дати та ювілеї 2018 року»).
До 300-х роковин трагедії 2008 Укрпошта випустила поштову марку «Батуринська трагедія» з конвертом першого дня.
Джерела
- Військові кампанії доби гетьмана Івана Мазепи в документах / Упоряд. С. Павленко. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2009. 1054 с.
Література
- Павленко С. Загибель Батурина 2 листопада 1708 року. 2-ге вид. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2009. 266 с.
- Kovalenko V. The Rape of Baturyn: The Archaeological Evidence // Harvard Ukrainian Studies. 2009–2010. Vol. 31. № 1–4. P. 37–78.
- Яценко В. Батуринська трагедія 1708 р. у висвітлені сучасної російської історіографії // Сіверщина в історії України. 2012. Вип. 5. С. 188–194.
- Таїрова-Яковлєва Т. Іван Мазепа і Російська імперія. Історія «зради». Київ : Кліо, 2013. 404 с.
- Таїрова-Яковлєва Т. Іван Мазепа. Харків : Фоліо, 2018. 320 с.
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Батуринська трагедія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Батуринська трагедія (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
